09 лютого 2018 року справа № П/811/2072/17
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в спрощеному позовному провадженні (в порядку письмового провадження) в м.Кропивницький адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - Управління) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду з заявою до Управління про визнання протиправним та скасування рішення, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою від 29 травня 2017 року.
Водночас, просила зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання згаданого дозволу.
У позовній заяві зазначає, що Управління незаконно відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Управління заперечило стосовно задоволення позову, надавши відзив (а.с.38-41).
Пояснило, що земельна ділянка, на яку претендує позивач віднесена до переліку, який не може бути переданий у власність.
Ухвалою суду від 07 лютого 2017 року прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.46).
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.
Так, Шпаківська сільська рада Новомиргородського району Кіровоградської області надала погодження щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства та довідку про те, що жителі територіальної громади вказаної ради в повному обсязі забезпеченні пасовищами загального користування і не заперечують проти надання земельної ділянки ОСОБА_1 (а.с.11, 18).
28 квітня 2017 року позивач подала до Управління заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Шпаківської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області (а.с.7).
Разом із заявою ОСОБА_1 надала викопіювання з кадастрової карти, на якому зазначене бажане місця розташування земельної ділянки (а.с.8).
29 травня 2017 року Управління прийняло рішення, яким відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, запропонувавши позивачу обґрунтувати відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з урахуванням складу угідь «пасовища» та надати інформацію про забезпечення жителів територіальної громади пасовищами загального користування (а.с.12).
13 червня 2017 року позивач повторно подала до Управління заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (а.с.13).
Разом із заявою ОСОБА_1 надала викопіювання з кадастрової карти, на якому зазначене бажане місця розташування земельної ділянки (а.с.14).
06 липня 2017 року Управління прийняло рішення, яким відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, запропонувавши ОСОБА_1 визначити бажане місце розташування земельної ділянки, виходячи з сформованого ним переліку земельних ділянок, що можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території області (а.с.19).
Рішення відповідача не містить пояснення неможливості передання у власність земельної ділянки, на яку претендує позивач.
Юридична оцінка встановлених судом обставин і фактів справи.
Перш за все, позивач оскаржує перше рішення Управління, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Приписами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проаналізувавши ці норми права, суд зробив висновок, що відмова Управління у наданні дозволу не ґрунтується на приписах закону.
Управління зобов'язало позивача провести перевірку, яку повинен здійснити орган, що надає дозвіл.
Земельна ділянка, яку прагне отримати у власність позивач, не обтяжена жодним сервітутом, а її розмір не перевищує максимально-допустимої величини, котра встановлена законом (пункт б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України).
Відповідач не надав доказів, які б спростували такий факт.
А тому, оскаржене рішення Управління прийнято не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом.
Це ж є ознакою його протиправності відповідно до припису пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України.
У даному випадку суд не може зобов'язати відповідача надати дозвіл, оскільки позивач повторно звернулася до нього з аналогічною заявою і він відмовив у її задоволенні з інших підстав.
Друге рішення Управління про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 не оскаржує до суду.
Отже, позов належить задовільнити частково.
Судові витрати у справі складаються з судового збору у сумі 640 грн.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області від 29 травня 2017 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі заяви від 28 квітня 2017 року.
В іншій частині позову відмовити у задоволенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 320 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І.Брегей