Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 січня 2018 р. Справа№805/326/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі Головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу ОСОБА_1 до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, суд -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач 18.07.2017 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зазначає, що у період з 26.09.1980 по 21.02.2000 він працював шофером КСП «Рассвет». Вказані роботи віднесені до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, що дає йому право на призначення пенсії згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де право на пенсію за віком за Списком № 2 мають працівники, зайняті повний робочий на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці чоловіки - після досягнення 55 років при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Рішенням Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2017 № 4716/02 позивачу відмолено у призначені пенсії у зв'язку з порушенням інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, а саме відсутній запис про реорганізацію колгоспу «Рассвет» у КСП «Рассвет». Вказане рішення позивач вважає протиправним, що і стало підставою звернення його до суду з вказаним адміністративним позовом.
Позивач через відділ діловодства та архівної роботи суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини не явки суд не повідомив.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Судом встановлено, що 18.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою № 308 про призначення пенсії відповідно до вимог п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.07.2017 № 4716/02 позивачу відмолено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку із відсутності запису про реорганізацію колгоспу «Рассвет» у КСП «Рассвет» та на встановлених мінімумах трудоднів колгоспу «Рассвет» проставлена печатка КСП «Рассвет» .
Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України № 3108-IV від 17.11.2005 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Згідно наказу Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. (п.1.1)
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 26.09.1980 по 21.02.2000 працював шофером у КСП «Рассвет».
Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № ПО, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Розділом 2 Інструкції визначено правила заповнення трудових книжок.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його "відсутності - місцевим архівом, облархівом, держархівом м.Києва.
При цьому, відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд враховує, що відповідно до п. 1.1 розділу 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
За правилами п. 2.4 розділу Наказу від 29.07.1993 року № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно із п.п. 2.14, 2.27 розділу 2 Наказу від 29.07.1993 року № 58 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, при зверненні за призначенням пенсії позивачем в орган пенсійного фонду було подано, зокрема, трудову книжку, за відомостями якої ОСОБА_1 у період з 26.09.1980 по 21.02.2000 працював шофером у КСП «Рассвет» .
Суд враховує, що вказані відомості у трудовій книжці підтверджуються записами в ній щодо нумерації даних роботи, періоду роботи, посади, власника, номерів та дат видання відповідних наказів, скріплення запису про звільнення печаткою підприємства.
Разом з тим, факт роботи в період з 26.09.1980 по 21.02.2000 року в колгоспі «Рассвет» далі у КСП «Рассвет» підтверджується окрім трудової книжки, посгосподарськими книгами за період з 1983 по 1990.
Отже, наведені обставини з урахуванням правил, закріплених в ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, свідчать про належність поданої позивачем трудової книжки як документа, який підтверджує його стаж роботи на підприємстві, та про достатність такого документа для органу пенсійного фонду при вирішенні питання про зарахування відповідного періоду роботи для обчислення пенсії.
Таким чином, оскільки позивачем підтверджено належними доказами період роботи на підприємстві, страхові внески було сплачено, доказів щодо недостовірності довідки виданої позивачеві відповідачем не надано, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність підстав для зарахування оспорюваного стажу до страхового у зв'язку із відсутністю в органі даних про такі нарахування підприємством.
Враховуючи викладене, оскільки позивачем підтверджено належними доказами період роботи на підприємстві, ці відомості в установленому порядку недійсними або такими, що вчинені поза межами правового поля, не визнавались, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. ч.3 ст.2,5,9,30,205, 242-244, 257-263,382 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на підставі п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах незаконними.
Зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити призначення ОСОБА_1 пільгову пенсію на п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 18 липня 2017 року.
Рішення прийнято в порядку письмового провадження 31 січня 2018 року.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Галатіна О.О.