10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович І.Е.
Суддя-доповідач:Моніч Б.С.
іменем України
"19" лютого 2018 р. Справа № 806/2770/17
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Моніча Б.С.
суддів: Капустинського М.М.
Охрімчук І.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання повторно розглянути клопотання та прийняти рішення , -
У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо неналежного розгляду його клопотання від 04 вересня 2017 року та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області повторно розглянути його клопотання від 04 вересня 2017 року та прийняти рішення згідно вимогам ст.123 Земельного кодексу України, також стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Державного бюджету судовий збір.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 року позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 29.09.2017 №Г-13266/0-10843/6-17 в наданні дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 30,00 га. з земель резерву та запасу розташованих за межами населених пунктів Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 04 вересня 2017 року у відповідності до вимог Земельного кодексу України та з урахуванням обставин, встановлених у даній справі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Скаргу обґрунтовує тим, що дозволи на виготовлення, погодження та затвердження проектів землеустрою земель сільськогосподарського призначення державної власності мають надаватись позивачу тільки за результатами проведення земельних торгів, що передбачено ст.135-137 Земельного кодексу України.
В судове засідання представник апелянта не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Зазначене клопотання колегія суддів визнає безпідставним, оскільки покликання на розгляд справи в іншому суді не може вважатися поважною причиною неявки у судове засідання на апеляційний розгляд цієї справи. До таких висновків суд приходить виходячи з того, що у іншій справі відповідач приймає участь як третя особа, а не як сторона. Дату розгляду цієї справи суд визначив раніше. На цю дату в апеляційному адміністративному суді призначено розгляд одразу чотирьох справ, де стороною є відповідач. Відтак він мав би надати перевагу явці у судове засідання для розгляду цих справ. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості надіслати іншого представника для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 04.09.2017 року ОСОБА_3 подав до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 30,00 га з земель резерву та запасу розташованих за межами населених пунктів Водотіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років на підставі п.12 ч.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, ч.4 ст.122, ч.3 ст.134, ст.123, ст.34 Земельного кодексу України. Додатками до клопотання вказано: доручення, графічні матеріали (а.с.7).
Листом від 29.09.2017 №Г-13266/0-10843/6-17 головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило ОСОБА_3 про те, що Держгеокадастр може передати землю в оренду лише після звернення позивача з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах, відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 07.06.2017 №413 (а.с.8).
Не погоджуючись із наданою відповідачем відповіддю позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. №2768-III визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 Земельного кодексу України).
Згідно з ч.2 ст.22 Земельного кодексу України встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (частина 3 статті 22 Земельного кодексу України).
За змістом ч.1 ст.34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України).
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що законодавцем установлений порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування громадянам (ст. 123 Земельного кодексу України), яких необхідно дотримуватися особам під час звернення з відповідним клопотанням і уповноваженим органам під час розгляду таких клопотань.
Так, саме статтею 123 Земельного кодексу України, на яку під час звернення до відповідача посилався ОСОБА_3, установлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Норми цієї статті передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 Земельного кодексу України органи приймають одне з відповідних рішень.
Відповідач відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017р., діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням, так як постанова КМУ №413 від 07.06.2017р. "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у користування громадянам, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період - прим.суду) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" не встановлено заборону надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати інші ніж у переліку земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації.
Більше того, цією постановою лише затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Затверджена Стратегія не встановлює нових норм права, а лише вказує на певні можливі напрямки удосконалення управління землями. Пунктом 3 названої Постанови зокрема доручено Міністерству аграрної політики та продовольства разом з Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру розробити та внести на розгляд Кабінету Міністрів України у двомісячний строк проект постанови Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до Типового договору оренди землі; у шестимісячний строк проекти відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії, затвердженої цією постановою.
Разом з тим, Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області за результатами розгляду клопотання ОСОБА_3 протиправно надало відповідь, оформлену листом від 29 вересня 2017 року №Г-13266/0-10843/6-17, яким позивачу повідомлено, що згідно Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності права на вказану земельну ділянку мають бути продані на земельних торгах. Позивачу запропоновано звернутись з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, які можуть бути продані на земельних торгах.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).
Виключною підставою для відмови у наданні такого дозволу відповідно до вимог статті 123 Земельного кодексу України може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, ОСОБА_3 було дотримано вимоги ч.2 ст.123 Земельного кодексу України.
Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що для повного захисту порушених прав позивача необхідно зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 04.09.2017 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 30,00га. з земель резерву та запасу розташованих за межами населених пунктів Водотиївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років.
Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов до правильних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" листопада 2017 р. без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Б.С. Моніч
судді: М.М. Капустинський
І.Г. Охрімчук
Судове рішення прийнято та складено "19" лютого 2018 р.