10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.
Суддя-доповідач:Моніч Б.С.
іменем України
"19" лютого 2018 р. Справа № 806/2932/17
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Моніча Б.С.
суддів: Капустинського М.М.
Охрімчук І.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "08" листопада 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов"язання вчинити певні дії , -
У жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 21.09.2017 №П-12528/0-10538/6-17 у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,10 га для індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Тетерівської сільської ради в садово-городньому товаристві "Вчелька" та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,10 га для індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Тетерівської сільської ради в садово-городньому товаристві "Вчелька".
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.11.2017 року позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 21.09.2017 №П-12528/0-10538/6-17 у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,10 га для індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Тетерівської сільської ради в садово-городньому товаристві "Вчелька".
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,10 га для індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Тетерівської сільської ради в садово-городньому товаристві "Вчелька".
Відшкодовано на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, судовий збір у розмірі 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень).
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив скасувати зазначену постанову та прийняти нову - про відмову у задоволенні позовних вимог.
В судове засідання представник апелянта не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Зазначене клопотання колегія суддів визнає безпідставним, оскільки покликання на розгляд справи в іншому суді не може вважатися поважною причиною неявки у судове засідання на апеляційний розгляд цієї справи. До таких висновків суд приходить виходячи з того, що у іншій справі відповідач приймає участь як третя особа, а не як сторона. Дату розгляду цієї справи суд визначив раніше. На цю дату в апеляційному адміністративному суді призначено розгляд одразу чотирьох справ, де стороною є відповідач. Відтак він мав би надати перевагу явці у судове засідання для розгляду цих справ. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості надіслати іншого представника для розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Встановлено, що у серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,10 га для індивідуального садівництва, на території Тетерівської сільської ради в садово-городньому товаристві "Вчелька" та знаходиться у користуванні позивача.
На вказану заяву отримала лист Головного управлінням Держгеокадастру у Житомирській області від 21.09.2017 №П-12528/0-10538/6-17, у яким їй було відмовлено у задоволенні заяви у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме постанови Кабінету Міністрів України №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" від 07.06.2017 року (а.с.13) (далі - Постанова КМУ №413).
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, протиправними, позивач звернулася до суду.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмова у надані дозволу на розробку проекту землеустрою є незаконною, оскільки суперечить приписам ст. 118 Земельного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Приписами частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За приписами частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Пунктом "в" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Отже, враховуючи системний аналіз вищезазначених норм, які регулюють спірні правовідносини, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач приймає одне з таких рішень: або надає дозвіл на розроблення відповідної документації із землеустрою, або інформує про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням конкретних причин відмови.
Судами встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,10 га для індивідуального садівництва, яка знаходиться на території Тетерівської сільської ради в садово-городньому товаристві "Вчелька".
До заяви було додано: копію паспорта; копію ідентифікаційного коду; викопіювання; викопіювання з кадастрової карти, копію посвідчення учасника бойових дій.
Також матеріали справи містять довідку Садово-городнього товариства "Вчелька" від 26.04.2017 року, що підтверджує той факт, що ОСОБА_3 є членом садово-городнього товариства та земельна ділянка, якою вона користується, має орієнтовну загальну площу 0,12 га. (а.с.10)
Відтак, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до заяви поданий вичерпний перелік документів, встановлений Земельним кодексом України. При цьому, у своїй відмові відповідачем жодних зауважень щодо поданих позивачем документів не зазначено.
З матеріалів справи слідує, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою мотивована тим, що бажана позивачем земельна ділянка не увійшла до сформованого Держгеокадастром переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадян у третьому кварталі 2017 на території Житомирської області, тому їй було відмовлено у задоволенні заяви у зв'язку з невідповідністю місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (Постанова КМУ №413).
Однак, колегія суддів не погоджується з таким рішенням, з огляду на таке.
За приписами частини 7 статті 118 Кодексу підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відтак суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вважає, що відмова у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок винесена відповідачем всупереч вказаної норми законодавства, тобто не на підставі закону України, а відтак є протиправною.
В контексті наведеного суд відмічає, що відмова відповідача, викладена у листі від 21.09.2017 не належить ні однієї з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 413, на яку посилається відповідач, було затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, в якій передбачено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області; щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок; надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції; враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян. Для реалізації Стратегії передбачено розроблення проектів нормативно-правових актів.
Разом з тим, будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено. Цей нормативний акт не регулює питання виділення земельних ділянок у власність, оскільки таке регулювання чітко передбачено Земельним кодексом України.
Затверджена Постановою №413 "Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" - це алгоритм дій уряду в майбутньому у цій сфері, а тому вона не містить правових норм для врегулювання цих відносин. Більш того, в ній прямо зазначено, що "для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів".
Відповідно до вимог ст.92 Конституції України, ст.6 Земельного кодексу України виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання відповідача на Постанову КМУ №413 як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є безпідставними.
При цьому, з наданого викопіювання вбачається конкретне місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки, що відповідає вимогам частини 6 статті 118 ЗК України.
Також, суд зазначає, що зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.
Законні критерії визначення пріоритетності того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, - відсутні.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно вказав, що зазначена у листі від 21.09.2017 року підстава відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відноситься ні до однієї з підстав, визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.
З огляду на викладене та з врахуванням практики Європейського суду та правовою позицією Верховного Суду України, а також з огляду на ту обставину, що відповідачем будь-які зауваження до поданих позивачем документів не висловлено, суд вірно вважав вважає, що порушені права позивача підлягають захисту виключно шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою, оформленої листом від 21.09.2017 №П-12528/0-10538/6-17 та шляхом зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою згідно поданої заяви від 15.08.2017 року.
Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов до правильних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "08" листопада 2017 р. без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Б.С. Моніч
судді: М.М. Капустинський
І.Г. Охрімчук
Судове рішення прийнято та складено "19" лютого 2018 р.