Справа № 822/2917/17
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.
16 лютого 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Загороднюка А.Г.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання рішення протиправним,
19 жовтня 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання рішення протиправним.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року адміністративний позов адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, 12 серпня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,938 га за межами населених пунктів Пилипохребтіївської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19 жовтня 2016 року позивачу відмовлено у задоволенні його заяви.
13 червня 2017 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою аналогічного змісту.
Листом від 17 липня 2017 року № 167/0-10172/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило ОСОБА_3 про відмову в задоволенні поданої заяви із посиланням на те, що земельна ділянка з приводу якої він звертається передбачається для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції.
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що земельна ділянка не була зарезервована для передачі учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції на час звернення позивача із відповідною заявою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до частини 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Частинами 1-3 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених вказаним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Пунктом "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,00 га.
Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рада Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Таким чином, бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовним розмірами зазначається заявником на фрагментах планово-картографічних матеріалів, що надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.
З матеріалів справи встановлено, що 12 серпня 2016 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 1, 938 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Пилипохребтіївської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області.
Разом із заявою позивачем подано: копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Колегія суддів зазначає, що земельна ділянка, яка зазначена у додатку до заяви позивача, розташована в межах території, підвідомчій Пилипохребтіївській сільській раді, а рішення щодо резервування цих земельних ділянок для подальшої передачі місцевим жителям - учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції, сільською радою на момент звернення позивача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою не прийняті не були.
Також відповідач не надав будь-яких доказів того, що стосовно вказаної земельної ділянки є заяви учасників АТО чи членів родин загиблих учасників АТО про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відмова позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 1, 938 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Пилипохребтіївської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області є не законною та не обґрунтованою.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", встановлюють учасникам антитерористичної операції першочергове відведення земельних ділянок тільки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, а не для ведення особистого селянського господарства.
Також Земельний кодекс України містить вичерпний перелік цільового використання земельних ділянок, в якому відсутнє цільове призначення земельної ділянки - "для подальшої передачі у власність учасникам АТО".
Таким чином, факт наявності на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області інформації про розмір земельних ділянок, визначених для передачі учасникам АТО не може бути підставою для відмови іншій особі у розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Загороднюк А.Г.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.