Справа № 129/946/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Бондар О.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
20 лютого 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Гайсинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, комунальне підприємство "Гайсинська житлово-експлуатаційна контора" про визнання незаконним рішення Гайсинської міської ради № 55 від 20.05.2015 та стягнення незаконно нарахованих коштів,
30.03.2016 ОСОБА_2 звернулась до Гайсинського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Гайсинської міської ради про визнання незаконним рішення Гайсинської міської ради № 55 від 20.05.2015 та стягнення незаконно нарахованих коштів.
02.10.2017 позовні вимоги були змінені, ОСОБА_2 просила суд визнати незаконним рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради Вінницької області №55 від 20.05.2015 «Про затвердження тарифів на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», стягнути кошти, незаконно нараховані за комунальні послуги протягом дії оскаржуваного рішення № 55 від 20.05.2015 з виконавчого комітету Гайсинської міської ради. Зміну позовних вимог позивачка обґрунтувала тим, що оскаржуване нею рішення втратило чинність у зв'язку із прийняттям 16.08.2017 виконавчим комітетом Гайсинської міської ради рішення №123 «Про затвердження тарифів на послугу з вивезення рідких побутових відходів» та рішення №124 «Про затвердження протоколу проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирним будинком у м.Гайсині».
Постановою Гайсинського районного суду Вінницької області від 07.12.2017 в задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.
20.05.2015 виконавчим комітетом Гайсинської міської ради прийнято рішення №55 "Про затвердження тарифів на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій". Згідно рішення та додатку 1 до нього визначено тарифи на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для населення, зокрема, споживачам (мешканцям) по вул.1 Травня, 54 затверджено тариф 2,06 грн. за 1 кв.м загальної площі.
21.05.2008 рішенням виконавчого комітету Гайсинської міської ради №118 встановлено граничний рівень рентабельності для населення в розмірі 7%.
Рішенням №159 від 15.07.2011 виконавчого комітету Гайсинської міської ради затверджено площу прибирання прибудинкових територій.
Рішенням №85 від 16.04.2008 виконавчого комітету Гайсинської міської ради затверджено норми обслуговування прибудинкових територій.
Наказом №24 від 04.05.2011 КП "Гайсинська житлово-експлуатаційна контора" закріплено прибудинкові території за відповідними двірниками. А згідно листа №143 від 18.05.2016 вбачається, що посадовий оклад двірника КП"Гайсинський ЖЕК" згідно штатного розпису станом на 01.05.2015 року становив 1462,00 грн.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач посилається на невідповідність розрахунку тарифів, затверджених оскаржуваним рішенням, порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, визначених Постановою КМ України від 17.07.2015 №515 «Про внесення змін до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», що є незаконним з огляду на те, що зазначені зміни, внесені 17.07.2015 до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою КМ України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", тобто пізніше, ніж винесене оскаржуване рішення та проведені розрахунки, а тому судом до уваги не беруться.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Відповідно до п.п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Згідно п.2 ч.1 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
Частиною 2 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг, які затверджують органи місцевого самоврядування, визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно з ч.3 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 №390 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.08.2012 за № 1380/21692) затверджено Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад», який визначає механізм доведення суб'єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги, до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги.
Відповідно до п.2.1 Порядку №390 суб'єкти господарювання здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.
Як встановлено п.2.2 Порядку №390, протягом п'яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу місцевого самоврядування суб'єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами.
Згідно п.2.4 Порядку №390 суб'єктами господарювання, що надають послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, до відома споживачів доводиться така інформація:
- загальний розмір тарифу (з податком на додану вартість) для кожного конкретного будинку;
- перелік послуг, що входять до складу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаватимуться в кожному конкретному будинку, та їх вартість;
- періодичність та строки надання послуг;
- обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, визначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо);
- інша додаткова інформація, визначена суб'єктом господарювання та/або органом місцевого самоврядування.
Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб'єкта господарювання (за наявності) та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під'їздах будинків та біля них.
Суб'єкт господарювання додатково може також доводити до відома споживачів інформацію за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.
В п.2.6 Порядку №390 зазначено, що способи доведення до відома споживачів інформації не обмежуються тими, що передбачені цим Порядком. Згідно з п.2.7 Порядку інформація повинна бути повною, змістовною та достовірною.
Як передбачено п.п.2.8, 2.9 Порядку №390, у процесі доведення до відома споживачів інформації усі зауваження і пропозиції фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань підлягають реєстрації та обов'язковому розгляду суб'єктом господарювання. Зауваження і пропозиції, які отримані органом місцевого самоврядування, надсилаються для розгляду суб'єкту господарювання. За результатами такого розгляду суб'єкт господарювання приймає рішення про їх урахування чи відхилення. Суб'єкт господарювання в установленому законодавством порядку повідомляє споживача, який надав свої пропозиції та зауваження, про їх урахування або відхилення. При цьому у разі відхилення пропозицій і зауважень суб'єктом господарювання надаються споживачеві обґрунтовані пояснення.
Пункт 2.10 Порядку передбачає, що у разі врахування зауважень і пропозицій суб'єкт господарювання здійснює перерахунок тарифу та передає його органу місцевого самоврядування листом з висловленою позицією та відповідними обґрунтуваннями .
Згідно з п.2.11 Порядку у разі відсутності пропозицій та зауважень від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань або вмотивованого їх відхилення, суб'єкт господарювання письмово сповіщає про це орган місцевого самоврядування.
Відповідно до п.п.2.12, 2.13 Порядку строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється суб'єктом господарювання, але він не може бути меншим за 14 календарних днів та більшим ніж 20 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на житлово-комунальні послуги. Суб'єктом господарювання під час доведення до відома споживачів інформації обов'язково зазначається строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження і пропозиції, а також повідомляється адреса, на яку необхідно їх надсилати.
Як встановлено п.2.14 Порядку, контроль за дотримання суб'єктами господарювання порядку доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених чинним законодавством.
Відповідно до п.10 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів у сфері житлово-комунальних послуг.
Згідно п.2.15 Порядку №390 процедура доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад вважається такою, що відбулася, незалежно від надходження до суб'єкта господарювання/органу місцевого самоврядування протягом встановленого строку зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.
Спори щодо доведення до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад вирішується відповідно до чинного законодавства (п.2.16 Порядку №390).
Також п.п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Згідно з ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ч.1 ст.31 вищевказаного Закону, порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (п.1 та 2 ч.1 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») визначає Кабінет Міністрів України.
Частиною 2 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг, які затверджують органи місцевого самоврядування, визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно з ч.3 ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
Постановою КМ України №869 від 01.06.2011 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яким визначено механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).
Згідно з абз.3 п.2 Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.
Пунктом 5 даного Порядку передбачено, що калькуляційною одиницею є 1 кв.м. загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.
Також, п.7 визначена формула щодо витрат прибирання прибудинкової території, яка складається з суми заробітної плати працівника, що проводить прибирання, відрахування з заробітної плати внеску до ПФ України та інших фондів соц. страхування, накладних витрат, матеріальних витрат, обов'язкового платежу до бюджету та розділена на сумарну загальну площу. Згідно даної формули виконувала розрахунок економіст та в подальшому позивач. Згідно цього пункту сумарна загальна площа (Пз) - це площа зазначена у технічному паспорті житлового будинку квартир та не житлових приміщень у житловому будинку.
Накладні витрати, згідно з п.28 Порядку, визначаються у відсотках до фонду заробітної плати основних робітників виконавця з урахуванням кошторисної вартості зазначених витрат відповідно до законодавства. Пункт 29-31 даного Порядку визначає, що саме належить до накладних витрат, а саме загальновиробничих та адміністративних.
Матеріальні витрати об'єктивне визначення яких із застосуванням нормативного методу неможливе, плануються на основі фактичних витрат за попередній рік з урахуванням прогнозу індексу цін на промислову продукцію, індексу інфляції, змін мінімальної заробітної плати.
Також даний Порядок, а саме пункт 33 визначає рівень рентабельності, як складову прибутку на технічне переоснащення підприємств.
Отже, враховуючи вище викладене, доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:
Щодо посилання на Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №603 від 25.12.2013 "Про затвердження Норми часу та матеріально-технічних ресурсів, норми обслуговування для робітників при утриманні будинків, споруд і прибудинкових територій". Як зазначено в п.1.1 Загальних положень Норми часу та матеріально-технічних ресурсів, норми обслуговування для робітників при утриманні будинків, споруд і прибудинкових територій, що додаються додатку до наказу: Ці Норми призначені для розрахунку чисельності та раціонального завантаження робітників, які зайняті утриманням будинків, споруд та прибудинкових територій, закріплення за ними конкретних об'єктів (дільниць), планування матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання робіт з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. А так як розрахунок чисельності та раціонального завантаження робітників не є предметом спору, тому судом до уваги він не береться.
Посилання апелянта на невірно прийняте рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради №159 від 15.07.2011 є недоцільними, адже це рішення не є предметом спору, а суд переглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Також, враховуючи посилання позивача в апеляційній скарзі на Постанову КМ України №515 від 17.07.2015 колегія суддів зазначає, що згідно п.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, тобто на час прийняття оскаржуваного рішення, а отже посилання на Постанову №515 від 17.07.2015 є недоцільним.
Посилання позивача на те, що не складались акти обстеження суд зазначає, що їх наявність не передбачена, а представник позивача у судовому засіданні зазначив, що вони носять рекомендований характер. Щодо питання, що двірник не в змозі буде забезпечити належний санітарно-гігієнічний стан прибудинкової території колегія суддів зазначає, що дане питання не являється компетенцією позивача і є лише його припущенням. Доказів на підтвердження даного факту судом не встановлено.
Також, слід зазначити, що 17.12.2017 для належного трактування, надання інформації та роз'яснення правильності наданого розрахунку позивача та представника позивача, судом було запрошено спеціаліста в даній сфері, ОСОБА_4, яку було в повній мірі повідомлено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання в суді та про відмову від давання показань в суді. Під час судового засідання позивач та представник позивача, представник відповідач та третьої особи не заперечували проти залучення даного спеціаліста. Водночас 17.02.2017 в судовому засіданні зі сторони суду виникало питання чи в сторін є клопотання щодо залучення експерта задля перевірки розрахунку тарифів в межах позову, на що сторони не надали відповіді. Отже трактування апелянта щодо неналежного спеціаліста не є доречними.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Гайсинського районного суду Вінницької області від 07 грудня 2017 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.