15 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/1/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.
за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2017 року про закриття провадження (головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_2, м. Мукачево) у справі №303/6207/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 інтереси якого представляє ОСОБА_3 до виконкому Мукачівської міської ради про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення,-
01 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулося до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Мукачівської міської ради в якому просив зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень виконавчий комітет Мукачівської міської ради прийняти рішення про надання житла згідно норм передбачених Житловим кодексом України.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2017 року клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - задоволено.
Провадження у адміністративній справі №303/6207/17 за позовною заявою (в порядку адміністративного судочинства) ОСОБА_1 інтереси якого представляє ОСОБА_3 до Виконкому Мукачівської міської ради про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення - закрито.
Роз'яснено позивачу та його представникам, що вони мають право на звернення до суду із зазначеними вимогами в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, просить таке скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апелянт свої вимоги мотивує тим, що виконавчий комітет Мукачівської міської ради як суб'єкт владних повноважень, своїми неправомірними діями позбавив права на житло неповнолітню дитину - сироту, інваліда ІІ-ї групи по слуху. Неправомірність дій відповідача полягає в тому, що подаючи позов про визнання втрати права на житло його матері, відповідач абсолютно не поцікавився чи є у його матері неповнолітні діти які мають на рівні з іншими дорослим членами сім'ї право на житло. В даному позові йдеться про те,щоб поновити його право на житло, якого його було позбавлено внаслідок прийняття незаконного рішення Мукачівського міськрайонного суду.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч.2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Також, згідно ст. 17 ч.1 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Статтею 6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що статтею 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Із змісту наведених правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов'язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Тобто, спір із суб'єктом владних повноважень буде належати до публічно-правового спору за умови коли такий суб'єкт (відповідач у справі) при вчиненні (прийнятті) оспорюваних рішення (дії, бездіяльності) діяв при виконанні владних управлінських функцій.
При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Із вищенаведених правових норм видно, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що завданням цивільного судочинства, відповідно до ст. 1 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Із матеріалів адміністративної справи та змісту адміністративного позову видно, що у заявленому позові позивач ОСОБА_1 просить зобов'язати виконавчий комітет Мукачівської міської ради прийняти рішення про надання житла позивачу згідно норм передбачених Житловим кодексом України, тобто предметом спору є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із житлових відносин.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Суд апеляційної інстанції врахувавши вище наведене, погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства України.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2017 року про закриття провадження у справі №303/6207/17 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у випадку відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_4
судді ОСОБА_5
ОСОБА_6
Повний текст постанови складений 19 лютого 2018 року.