Справа № 826/18253/16 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
07 лютого 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кобаля М.І.,
Суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу, -
Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Позивач, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві) звернулась до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_3 (далі - Відповідач) у якому просила стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 25 000 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нову, якою задовольнити зазначений позов повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірна сума утворилась внаслідок несплати відповідачем грошового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік, визначеного контролюючим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві форми «Ф» № 0086-17 від 08.06.2015 року.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що строк на оскарження податкового повідомлення-рішення від 08.06.2015 № 0086-17 станом на час вирішення справи не закінчився, а відтак податкове зобов'язання визначене відповідачу є неузгодженим.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За змістом ст. 37 і 38 ПК України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язують сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України.
Відповідно до пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПК України транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно із п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 ПК України).
Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
За правилами п. 59.1 ст. 59 ПК України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 42.1 і 42.2 ст. 42 ПК України (у редакції, чинній на момент прийняття ППР), податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
У свою чергу, податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. (п. 45.1. ст. 45 ПК України).
Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає (абзац 5 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
Згідно із п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0086-17 від 08.06.2015 було направлено ОСОБА_3 за адресою: 04208, АДРЕСА_1, однак повернуто на адресу відправника, з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.10, на звороті).
У подальшому, контролюючим органом на вказану адресу було надіслано також податкову вимогу від 10.12.2015 № 20183-23 на суму 25 000 грн., яка була повернута поштовим відділенням на адресу відправника, з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.13 на звороті).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що аналізованими нормами податкового законодавства, з дотриманням балансу публічних та приватних інтересів, встановлені умови та порядок надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги. Лише їх дотримання може бути підставою для стягнення з платника податків відповідного боргу.
Із отриманням податкового повідомлення-рішення ПК України пов'язує встановлення статусу узгодження податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом. Встановлення ж моменту узгодження важливе в силу того, що платник податку при визначенні грошового зобов'язання контролюючим органом, несе відповідальність лише за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання. Тобто, якщо грошове зобов'язання буде неузгодженим, то платник податків не має обов'язку щодо його сплати, йому не може бути надіслана податкова вимога.
За наведених обставин та правових норм, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 0086-17 від 08.06.2015 та податкова вимога від 10.12.2015 № 20183-23 на суму 25 000 грн. є належним чином врученими ОСОБА_3, у зв'язку з чим грошове зобов'язання зі сплати транспортного податку за 2015 рік у сумі 25 000 грн. згідно податкового повідомлення - рішення не набуло статусу узгодженого, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що строк на оскарження податкового повідомлення-рішення від 08.06.2015 № 0086-17 станом на час вирішення справи не закінчився, адже зазначене податкове повідомлення - рішення взагалі є неузгодженим, а тому колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч.1 ст. 77 КАС України).
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального права.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до пп. «б» п. 4 ч.1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, під час подання апеляційної скарги податковим органом не було сплачено судовий збір, який становив 1 515,80 грн. Між тим, останнім заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 вищезазначене клопотання задоволено, відстрочено сплату судового збору в розмірі 1515,80 грн. до розгляду справи по суті та відкрито апеляційне провадження по справі.
Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у місті Києві підлягає стягненню під час постановлення рішення.
Керуючись ст.ст. 243, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2017 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу - відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 1 515,80 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять гривень 80 коп.) на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Суддя-доповідач: М.І. Кобаль
Судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова