09 лютого 2018 р. справа № 804/190/18
Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Іванов С.М., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Громадської організації «Запорізька незалежна регіональна правозахисна організація» в інтересах членів своєї громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року у справі № 804/190/18 за позовом Громадської організації «Запорізька незалежна регіональна правозахисна організація» в інтересах членів своєї громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального вищого навчального закладу «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпровської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року адміністративний позов Громадської організації «Запорізька незалежна регіональна правозахисна організація» в інтересах членів своєї громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального вищого навчального закладу «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпровської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу у зв'язку з тим, що останній надано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності та у зв'язку з поданням позову особою, яка не має права його підписувати.
Не погодившись з рішенням суду, Громадська організація «Запорізька незалежна регіональна правозахисна організація» в інтересах членів своєї громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
З 15.12.2017 р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України у новій редакції згідно Закону від 03.10.17р. № 2147-VIII.
Пунктом 1 ч. 5 ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, проте відповідачем не надано доказів на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 Закону України “Про судовий збір” судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01 січня 2018 року розмір прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", становить 1762 грн.
У відповідності до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції станом на дату подання апеляційної скарги) ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, позивач під час звернення до суду апеляційної інстанції повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1762 грн.
Так, Громадською організацією «Запорізька незалежна регіональна правозахисна організація» в інтересах членів своєї громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 за текстом апеляційної скарги зазначено про відсутність у позивача обов'язку щодо сплати судового збору, яке мотивовано тим, що за приписами ст. ст. 2, 4 Закону України «Про судовий збір» та п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» в контексті офіційного тлумачення за рішенням Конституційного Суду України від 28.1.2013 року № 12-рп/2013 громадська організація звільнена від сплати судового збору на всіх стадіях судового процесу.
Надаючи правову оцінку зазначеним у апеляційній скарзі доводам щодо звільнення від сплати судового збору в силу закону, приходжу до висновку про безпідставність та необґрунтованість вказаних доводів, з огляду на наступне.
Приписами статті 5 Закону України "Про судовий збір" встановлені пільги щодо сплати судового збору, а саме перелік осіб, які у відповідності до вказаної статті звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Вказаний перелік є вичерпний та розширенню не підлягає.
Разом з тим, вказана норма статті не передбачає пільг по сплаті судового збору для неприбуткових організацій, не виключає з платників судового збору громадські організації, а відтак апелянт відноситься до платників судового збору, оскільки подаючи апеляційну скаргу апелянт наполягає на тому, що громадська організація без статусу юридичної особи має адміністративну процесуальну дієздатність, а відповідно має право на подання позову та на апеляційне оскарження прийнятого судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
За змістом статті 8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може звільнити від сплати судового збору.
Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що відображено також у пункті 2 частини 3 статті 2 КАС України. Звільнення окремих суб'єктів від сплати судового збору може розцінюватися, як надання окремим учасникам судового процесу процесуальних переваг перед іншими.
При цьому, заявник відповідного клопотання повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.
В той же час, апелянтом не підтверджено неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у порядку та розмірі встановленому законом жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що Громадська організація «Запорізька незалежна регіональна правозахисна організація» не є юридичною особою та не знаходиться на обліку в органах статистики, доходів і зборів, державної фіскальної служби, Пенсійного фонду, вважаю необґрунтованими, оскільки судовий збір за своєю правовою природою є різновидом судових витрат, порядок справляння якого визначено Законом України "Про судовий збір" і жодним чином не відноситься до загальнообов'язкових податків, зборів та платежів, питання щодо сплати яких регулюється іншими нормативно-правовими актами, а отже відсутність реєстрації заявника апеляційної скарги у відповідних органах не є підставою звільнення від сплати судового збору.
При цьому, посилання заявника апеляційної скарги на рішення Конституційного Суду України від 28.11.2013 року № 12-рп/2013 не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вказане рішення стосується офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту „г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року, яка передбачала, що від сплати судового збору звільняються державні органи, підприємства, установи, організації, громадські організації та громадяни, які звернулися у випадках, передбачених законодавством, із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.
Водночас, згідно п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" в редакції від 01.09.2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Отже, громадські організації при зверненні до суду з апеляційною скаргою не звільнені від сплати судового збору у розмірі, який визначено Законом України "Про судовий збір".
З приводу посилань на приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцію України щодо права кожного на звернення до суду, зазначаю, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Осман проти Сполученого королівства” від 28.10.1998 року та “Креуз проти Польщі” від 19 червня 2001 року зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Саме тому сплата судового збору не є обмеженням з боку держави на доступ до правосуддя.
Таким чином, заявнику апеляційної скарги необхідно подати документ про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством.
Згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час постановлення цієї ухвали) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, тобто суддя, встановивши, невідповідність матеріалів поданої скарги вимогам, встановленим цим Кодексом, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.
На підставі викладеного, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без руху та надати особі, яка звернулась з апеляційною скаргою, десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись ст. 298 КАС України, суддя,-
Апеляційну скаргу Громадської організації «Запорізька незалежна регіональна правозахисна організація» в інтересах членів своєї громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року у справі № 804/190/18 - залишити без руху.
Надати десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали для усунення недоліків шляхом подання до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду:
- документу про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством.
Судовий збір сплатити за такими реквізитами:
- Отримувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра
- Рахунок отримувача: 31217206781004;
- КБКД 22030101;
- Код з ЄРДПОУ: 37989274;
- Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровська;
- Код банку отримувача (МФО): 805012;
- Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Копію цієї ухвали надіслати на адресу особі, яка подала апеляційну скаргу.
В разі невиконання вимог цієї ухвали апеляційна скарга повертається апелянту протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з 09 лютого 2018 року та оскарженню не підлягає.
Суддя С.М. Іванов