20 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 592/10467/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Тацій Л.В.
суддів: Старосуда М.І. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.11.2017, суддя Котенко О.А., м. Суми, повний текст складено 27.11.17 по справі № 592/10467/17
за позовом ОСОБА_1
до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо припинення йому нарахування та виплати пенсії та утримання виплаченої пенсії в сумі 2337,31 грн. за період з 11.08.2017 року по 31.08.2017 року; скасувати рішення відповідача від 28.08.2017 року №737 про утримання виплаченої суми пенсії з 11.08.2017 року по 31.08.2017 року в розмірі 2337,31грн. ОСОБА_1 та зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2017 року та виплатити виниклу заборгованість.
Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.11.2017 року по справі № 592/10467/17 позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі, що обґрунтовує тим, що питання призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, а також Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Позивач перебував на обліку в управлінні та отримував пенсію по 01.09.2017 року, як внутрішньо переміщена особа з Донецької області.З 14 червня 2016 року (дата набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365) рішення щодо призначення (відновлення) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) органами Пенсійного фонду України можуть прийматися на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у містах Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад. Відповідно до рішення цієї Комісії від 11.08.2017 року позивачу припинено всі види соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у зв'язку зі скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи через відсутність за місцем проживання. 11.08.2017 року рішенням Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради ОСОБА_1 відмовлено у відновленні пенсії у зв'язку зі скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Сторони та їх представники в судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, позивач надіслав до суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати без його участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання, призначеного на 20.02.2018 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач відповідно до довідки від 10.10.2016 №5924005026 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з м. Донецьк в м. Суми. З 2016 року позивач перебував на обліку і отримував пенсію за віком в Сумському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області (а.с. 6 -11).
Згідно листа Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду від 30.08.2017 року №19013/05-20 (а.с.12) виплата пенсії ОСОБА_1 була припинена з 11.08.2017 року на підставі листа Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 11.08.2017 року №12.01-30/6682/07 у зв'язку зі скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з 11.08.2017 року. З 11.08.2017 року по 31.08.2017 року виникла переплата пенсії в сумі 2337,31грн. 28.08.2017 року, у зв'язку з чим Управлінням прийнято рішення №737 про утримання надміру виплаченої суми пенсії в розмірі 2337,31грн.
Вказані обставини визнаються учасниками справи, а тому, в силу приписів ч. 1 ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначив, що не погоджується із діями та рішеннями відповідача, вважає їх протиправними.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
20.10.2014р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VІІ (набрав чинності з 22.11.2014р., далі по тексту - Закон України № 1706-VІІ), відповідно до ст.1 якого внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
У відповідності до ст. 4 Закон України № 1706-VІІ факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України від 09.07.2003, № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закону № 1058-IV).
За правилами, встановленими ч.1 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені в статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
У відповідності до ч.1 ст.4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з ч.2 ст.45 Закону № 1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.47 Закону № 1058-IV).
Положеннями ст.49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
З огляду на вищенаведену норму права, колегія суддів вказує, що припинення виплати пенсії здійснюється або на підставі рішення органу Пенсійного фонду, або на підставі рішення суду.
Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що ані відповідачем, ані судом рішення про припинення виплати пенсії не приймалось.
Як встановлено судом апеляційної інстанції з листа відповідача фактично підставою для припинення виплати пенсії позивачу слугувало рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради від 11.08.2017 року про припинення виплати всіх видів соціальних виплат як внутрішньо переміщеній особі з посиланням на положення Постанови КМУ від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі».
Разом з тим, закон не передбачає такої підстави для припинення виплати пенсії особі, як рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Департаменту соціального захисту населення.
В силу ст.44, 45, 47, 49 Закону № 1058-IV призначення виплати пенсії та її припинення здійснюється виключно за рішеннями органів Пенсійного фонду.
Жодного рішення про припинення виплати пенсії позивачці відповідачем по справі не приймалось.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що Сумським об'єднаним УПФУ Сумської області порушено права позивача на отримання пенсії.
При цьому, судом встановлено, що відповідачем не надано позивачу копії рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про припинення виплати пенсії позивачі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає недоречними доводи відповідача про те, що позивачем не оскаржене вищевказане рішення Комісії. Такі твердження не спростовують порушення відповідачем встановленої законом процедури припинення виплати пенсії та не є доказом правомірності дій відповідача у спірних відносинах.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у спірних відносинах щодо припинення виплати пенсії діяв на не підставі та не у спосіб, що передбачені законом.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 263/7763/17.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області - залишити без задоволення.
Постанову Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.11.2017 року по справі № 592/10467/17- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Тацій
Судді М.І. Старосуд А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 20.02.2018.