Постанова від 15.02.2018 по справі 532/743/17

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 532/743/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Макаренко Я.М. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03.10.2017 по справі № 532/743/17, суддя Омельченко І.І., м. Кобеляки

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

третя особа - Міністерство внутрішніх справ України

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певну дію,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі по тексту відповідач), третя особа - Міністерство внутрішніх справ України, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Полтавській області в прийнятті (розгляді) заяви та направленні у встановлений законодавством строк до МВС України висновку із додатками щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ та прийняти і направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок із додатками щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850.

Постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03.10.2017 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Полтавській області в прийнятті (розгляді) заяви та направленні у встановлений законодавством строк до МВС України висновку із додатками щодо виплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року.

Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ та прийняти і направити до Міністерства Внутрішніх Справ України висновок із додатками щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач звільнений зі служби в органах поліції, а тому виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватися відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 р. №4. Також зазначає, що позивач не набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», яка виплачується у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, оскільки вказаний закон втратив чинність з 07.11.2015 р., а інвалідність позивачу визначено з 08.09.2016 р.

Третя особа, також не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги Міністерства внутрішніх справ України зазначає, що на час встановлення позивачу інвалідності у 2016 році Закон України «Про міліцію» втратив чинність, а тому на спірні відносини не розповсюджується. Пункт 15 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" закріплено право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Закон України «Про міліцію» лише для працівників міліції, які були звільнені зі служби в міліції до 07.11.2015 р. і не продовжили подальшу службу в органах поліції. Також зазначає, що виплата одноразової грошової допомоги відповідно до порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, здійснюється виключно працівникам міліції. Враховуючи, що позивач звільнений зі служби в органах поліції, виплата одноразової грошової допомоги має здійснюватися відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 р. №4.

Позивачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу третьої особи, відповідно до якого позивач зазначає, що відповідачем не було дотримано порядку розгляду заяв про виплату одноразової грошової допомоги згідно п.п. 8, 9 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. Також зазначає, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850. Той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції, не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, в період з березня 2005 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року по 08 квітня 2016 року - в Національній поліції України. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 96 о/с від 08.04.2016 року ОСОБА_1 звільнений з Національної поліції України за п.2 ч.1 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.11).

Згідно свідоцтва про хворобу № 31-С від 24 березня 2016 року, виданого військово - лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Полтавській області», позивач, ОСОБА_1, визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час, із встановленням захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справи (а.с.8).

Із довідок до акту огляду медико - соціальною експертною комісією серії АВ № 0491385 та серії АВ № 0850207 встановлено, що ОСОБА_1 визнано інвалідом другої групи в зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.9,71).

Листами Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 28.09.2016 р. № 29/М-137 та від 13.02.2017 р. №178/115/29/01-2017 на звернення позивача із заявами про виплату одноразової допомоги було повідомлено, що, оскільки він був звільнений з Національної поліції, а захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, застосувати норми наказу МВС України від 11.01.2016 року № 4 чи постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, не має правових підстав. Враховуючи вказане, призначення та виплата одноразової грошової допомоги буде проводитися після внесення змін до ст. 97 Закону та за рахунок асигнувань, передбачених у державному бюджеті на зазначені вище цілі для Національної поліції України. Питання про призначення одноразової грошової допомоги буде розглянуте комісією Головного управління Національної поліції в Полтавській області після надходження до останнього відповідного нормативного документа (а.с.24-25).

15.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до управління МВС України в Полтавській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням групи інвалідності на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21 жовтня 2015 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції», однак листом від 20.06.2017 року у призначенні та виплаті грошової допомоги ОСОБА_1 відмовлено, оскільки він був звільнений із органів Національної поліції, а тому правові підстави виплати допомоги як працівнику міліції відсутні. Крім цього, ОСОБА_1 повідомлено, що призначення та виплату допомоги позивачу, як працівнику поліції, здійснюватиме Головне управління Національної поліції в Полтавській області, однак після відповідних змін до Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.50).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ та прийняття на службу в органи поліції не позбавлений права на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 23 Закону України «Про міліцію» та відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. Також суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не дотримано порядку розгляду заяв про виплату одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (надалі - Порядок №850).

Так, підпунктом 2 пункту 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності II групи.

Згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 оглянуто вперше 21.04.2016 року та йому присвоєно ІІ групу інвалідності з 18.04.2016 року захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

За таких обставин, у позивача право на отримання одноразової грошової допомоги виникло 18.04.2016 року.

Таким чином, станом на дату встановлення позивачу інвалідності, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ було встановлено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. №850.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивач в період з березня 2005 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року по 08 квітня 2016 року - в Національній поліції України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" №580-VІІІ від 02.07.2015 року. З прийняттям зазначеного Закону втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" ( в редакції на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 вищевказаного Закону, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейським встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Розділом XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (п. 15) встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Отже, враховуючи викладене вище, позивач не втратив право на отримання одноразової грошової допомоги через те, що інвалідність у нього настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а відповідні доводи відповідача та третьої особи про відсутність такого права не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, прямо суперечать положенням Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги.

Згідно пункту 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виплата одноразової грошової допомоги позивачу має здійснюватися саме на підставі "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Головне управління Національної поліції України в Полтавській області є новоствореним органом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області замість органів міліції, в яких проходив службу позивач і в даному випадку саме Головне управління Національної поліції України в Полтавській області повинно виконувати адміністративні функції щодо подання до Міністерства внутрішніх справ України висновку про можливість проведення грошової допомоги згідно постанови Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 року.

Пунктом 8 Порядку №850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Відповідно до пункту 9 згаданого Порядку, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Аналіз зазначених норм Порядку №850 дає підстави для висновку, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією МВС України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, покладено обов'язок з проведення окремих процедурних дій щодо оформлення відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС).

Враховуючи зазначене, у Головного управління Національної поліції в Полтавській області були відсутні повноваження повертати без розгляду документи позивача або приймати рішення по суті вимог заяви (рапорту) ОСОБА_1

Таким чином, повертаючи на адресу позивача пакет документів на призначення одноразової грошової допомоги, Головне управління Національної поліції в Полтавській області діяло не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є покладення на Головне управління Національної поліції в Полтавській області обов'язку щодо направлення до МВС України висновку з відповідними документами відносно позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 р. №4, оскільки на час первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності з 18.04.2016 року, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, право на отримання ним такої одноразової грошової допомоги було визначено Порядком №850.

Статтею 97 Закону України "Про Національну поліцію" та Порядком, затвердженим наказом МВС України від 11.01.2016 р. №4 в редакції, на час встановлення позивачу інвалідності, не було передбачено такої підстави для призначення одноразової грошової допомоги як встановлення інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги третьої особи щодо втручання судом у дискреційні повноваження Головного управління Національної поліції в Полтавській області та Міністерства внутрішніх справ України щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, оскільки судом першої інстанції лише зобов'язано відповідача направити до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850. Зазначеним судовим рішення не покладено обов'язку на Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно п.1 ч.1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з приписами норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03.10.2017 по справі № 532/743/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва

Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Н.С. Бартош

Повний текст постанови складено 20.02.2018 р.

Попередній документ
72319779
Наступний документ
72319781
Інформація про рішення:
№ рішення: 72319780
№ справи: 532/743/17
Дата рішення: 15.02.2018
Дата публікації: 21.02.2018
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Харківський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи:
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (04.05.2018)
Дата надходження: 15.05.2017
Предмет позову: Про визнання протиправними дії (бездіяльності) та зобов"язання вчинити певні дії.