Головуючий І інстанції: О.О. Кукоба
14 лютого 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1422/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Старосуда М.І.
суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.
при секретарі судового засідання Жданюк А.О.
за участю представника позивача - Риль В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства "ТМ-Новатор" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2017, повний текст складено 20.11.17 по справі № 816/1422/17
за позовом приватного підприємства "ТМ-Новатор"
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень:
від 19.07.2017 №0006901404 про застосування штрафних санкцій у розмірі 8991,00 грн;
від 19.07.2017 №0006911401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом у розмірі 495136,75 грн;
від 19.07.2017 №0006921401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" загалом у розмірі 702622,00 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2017р. відмовлено у задоволенні зазначеного адміністративного позову .
Позивач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що наданими до перевірки та до матеріалів справи первинними та іншими документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Строй Комплекс Груп" та ТОВ "КГ "Фенікс", а незначні недоліки в оформлені податкових та видаткових накладних та інших документів не впливають на суть здійснених господарських операцій. Невиконання контрагентами своїх обов'язків перед бюджетом, порушення, допущені ними у своїй господарській діяльності не можуть бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, фахівцями Головного управління ДФС у Полтавській області у період з 02.06.2017 по 16.06.2017 проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "ТМ - Новатор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.
За результатами перевірки складено акт від 03.07.2017 №898/16-31-14-01-10/34397810, згідно якого платником податків порушено вимоги:
пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", внаслідок чого занижено податок на прибуток загалом на 400888,00 грн., у т.ч.: за 2015 рік - 23893,00 грн., за 2016 рік - 376995,00 грн.;
пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження ПП "ТМ - Новатор" зобов'язання зі сплати ПДВ загалом у розмірі 562097,60 грн., у т.ч.: за серпень 2015 року - 7671,00 грн., грудень 2015 року - 135543,00 грн., вересень 2016 року - 91800,00 грн., жовтень 2016 року - 118104,00 грн., листопад 2016 року - 102305,00 грн., грудень 2016 року - 106674,60 грн.;
пунктів 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в частині проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у загальному розмірі 8991,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідач 19.07.2017 сформував податкові повідомлення-рішення:
№0006901404 про застосування штрафних санкцій у розмірі 8991,00 грн.;
№0006911401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом у розмірі 495136,75 грн. (у т.ч., 400888,00 грн. - основний платіж, 94248,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
№0006921401 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальному розмірі 702622,00 грн. (у т.ч., 400888,00 грн. - основний платіж, 94248,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень належними та допустимими доказами було доведено правомірність оскаржуваних в рамках даної справи податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції чинній в 2015 році) платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Цією ж нормою, але в редакції, що була чинною упродовж 2016 року, передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Отже, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Окрім того, відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, об'єкт оподаткування податком на прибуток та ПДВ платником податків визначається за даними бухгалтерського обліку господарських операцій та за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).
Як вбачається з матеріалів справи, ПП "ТМ - Новатор" заявляв право на податковий кредит у розмірі 143214,00 грн. по господарським операціям з ТОВ "Строй Комплекс Груп", згідно яких позивач: упродовж серпня-листопада 2015 року придбав у ТОВ "Строй Комплекс Груп" дизельне паливо Євро загальною кількістю 5269 л, вартістю 88518,40 грн., у т.ч. ПДВ - 14753,07 грн.; у жовтні 2015 року придбав у ТОВ "Строй Комплекс Груп" послуги з роботи котків дорожніх самохідних загальною вартістю 44045,99 грн., у т.ч. ПДВ - 7341,00 грн., а у грудні 2015 року придбав автомобіль КрАЗ 6510 вартістю 700000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 116666,67 грн.
На підтвердження господарських операцій з ТОВ "Строй Комплекс Груп" позивач надав копії видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Однак, на неодноразову вимогу суду першої інстанції позивачем не надані копії договорів поставки та надання послуг, укладених з ТОВ "Строй Комплекс Груп", податкові накладні, складені ТОВ "Строй Комплекс Груп", відомості про оплату придбаних товарів та послуг, а також їх використання у власній господарській діяльності. Обставин, що унеможливлювали б надання відповідних документів (їх втрату, пошкодження, викрадення, знищення тощо), позивачем не наведено.
Окрім того, вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 01.03.2017 у справі №537/544/17 громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнано винними у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, зокрема, щодо створення фіктивного підприємства ТОВ "Строй Комплекс Груп" та надання за його допомогою послуг з незаконного формування податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки. Зазначені особи, діючи у складі організованої злочинної групи, використали реквізити указаного підприємства, його реєстраційні документи та печатку, для здійснення протиправної фіктивної діяльності, а саме незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та забезпечення прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність доводів контролюючого органу щодо завищення ПП "ТМ - Новатор" витрат та податкового кредиту і, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ по господарським взаємовідносинам з ТОВ "Строй Комплекс Груп", оскільки вироком суду встановлено факт фіктивного підприємництва ТОВ "Строй Комплекс Груп", а позивачем не надані копії договорів поставки та надання послуг, укладених з ТОВ "Строй Комплекс Груп", податкові накладні, складені ТОВ "Строй Комплекс Груп", відомості про оплату придбаних товарів та послуг, їх використання у власній господарській діяльності, тобто первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ "Строй Комплекс Груп".
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача підтвердив, що ПП "ТМ - Новатор" добровільно сплатило нараховані відповідачем грошові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ "Строй Комплекс Груп".
Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "ТМ - Новатор" (покупець) та ТОВ "КГ "Фенікс" (продавець) 05.09.2016 укладено договір купівлі-продажу, за змістом якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити на умовах даного договору товар - асфальтобетонну суміш у кількості та за ціною, що вказується у додатках до договору або у відвантажувальних документах.
На підтвердження зазначеного договору купівлі-продажу позивачем до матеріалів справи надані копії видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, згідно яких ТОВ "КГ "Фенікс" упродовж вересня-грудня 2016 року реалізувало ПП "ТМ - Новатор" асфальтобетонну суміш загальною вартістю 2513301,60 грн., у т.ч. ПДВ - 418883,60 грн.
Позивач вказував, що придбані товари доставлені орендованим автотранспортом ПП "ТМ - Новатор", оприбутковані шляхом здійснення записів по рахунках 201, 26 та використані у власній господарській діяльності при виконанні дорожніх робіт для ТОВ "Будівельник 2016", ТОВ "ТБК "Будпостач", Козельщинської та Новогалещинської селищних рад.
Позивач надав до матеріалів справи копії договорів оренди транспортних засобів та надання послуг з перевезення вантажів, оборотно-сальдові відомості по рахунках 201, 26, 631, копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, акти списання, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма КБ-3).
Однак, колегія суддів зазначає, що первинні документи, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець.
Згідно з абзацом четвертим пункту 11 розділу 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній / розрахунку коригування.
Отже, відомості Єдиного реєстру податкових накладних є належним доказом наявності у конкретної особи можливості здійснити поставку тих чи інших товарів у разі, коли така особа не є виробником відповідних товарів.
Як підтверджено матеріалами справи, ТОВ "КГ "Фенікс" не є виробником асфальтобетонної суміші, оскільки основним видом діяльності підприємства за КВЕД-2010 є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
З даних Єдиного реєстру податкових накладних в частині придбання ТОВ "КГ "Фенікс" товарів у третіх осіб слідує, що у Реєстрі відсутня інформація про придбання даним підприємством асфальтобетонної суміші.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у наданих позивачем копіях видаткових та товарно-транспортних накладних не зазначено прізвище, ініціали директора ТОВ "КГ "Фенікс", а у наданих копіях товарно-транспортних накладних відсутні записи у розділі "Вантажно-розвантажувальні операції".
Окрім того, відповідно до розділу 9 ДСТУ Б В.2.7-89:99 (ГОСТ 12801-98) "Будівельні матеріали. Матеріали на основі органічних в'яжучих для дорожнього і аеродромного будівництва. Методи випробувань" при відвантаженні споживачу асфальтобетонної суміші виробник зобов'язаний надавати на кожний транспортний засіб, що перевозить гарячу суміш, паспорт, в якому повинно бути вказано: номер паспорта і дата його видачі; найменування виробника і споживача; адреса споживача; найменування транспортної організації і номер машини; умовне позначення суміші згідно з пунктом 4.8 цього стандарту; дата і час відправки гарячої суміші; температура суміші на час відправки; маса завантаженого та порожнього автомобіля; маса суміші, що постачається. Паспорт повинен вручатися споживачу до розвантаження суміші. При транспортуванні холодної суміші паспортом супроводжується кожен окремий транспортний засіб (автомобіль, залізничний вагон, баржа) з додатковим позначенням в ньому терміну зберігання холодної суміші.
Однак, позивачем відповідні паспорти не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, за твердженням позивача придбана у ТОВ "КГ "Фенікс" суміш була використана у грудні 2016 року, але згідно товарно-транспортних накладних суміш була доставлена до міста Полтави без зазначення конкретної адреси розвантаження. При цьому позивач зареєстрований та фактично знаходиться у м. Кременчуці Полтавської області, а відомості про наявність у ПП "ТМ - Новатор" складських приміщень у м. Полтаві відсутні.
Окрім того, на неодноразову вимогу суду першої інстанції позивачем не надано копій податкових накладних, складених ТОВ "КГ "Фенікс".
Згідно матеріалів справи, факт укладення позивачем договорів про виконання будівельних робіт з ТОВ "Будівельник 2016", ТОВ "ТБК "Будпостач", Козельщинською та Новогалещинською селищними радами не оспорюється, однак, наявними в матеріалах справи документами не підтверджується факт поставки та використання для здійснення відповідних робіт асфальтобетонної суміші, про придбання якої у ТОВ "КГ "Фенікс" стверджує позивач.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безтоварний характер спірних господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "КГ "Фенікс" та, як наслідок, заниження позивачем об'єкта оподаткування податком на прибуток і ПДВ в частині господарських взаємовідносин з даним контрагентом, а тому податковими повідомленнями-рішеннями від 19.07.2017 №№ 0006911401 та 0006921401 ПП "ТМ - Новатор" правомірно збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 495136,75 грн. та ПДВ у розмірі 702622,00 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.07.2017 №0006901401, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем у спірному періоді на підставі авансових звітів працівникам підприємства відшкодовані витрати, які не підтверджені документально, загальна сума яких склала 8991,00 грн.
Відповідно до пункту 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Згідно з пунктом 7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав до перевірки та до матеріалів справи належним чином оформлених розрахункових документів, що підтверджували б сплату гр. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 коштів на користь третіх осіб.
Окрім того, в апеляційній скарзі позивач жодним чином не обґрунтував незгоду з податковим повідомленням-рішенням від 19.07.2017 №0006901401.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області від 19.07.2017 №0006901401 до позивача правомірно застосовні штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8991,00 грн.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу приватного підприємства "ТМ-Новатор" залишити без задоволення .
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 по справі № 816/1422/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення - з 19.02.2018 року.
Головуючий суддя (підпис)М.І. Старосуд
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Л.В. Тацій