19 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/3871/17
Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
Головуючого-судді -ОСОБА_1
судді -ОСОБА_2
судді -ОСОБА_3
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду, яка прийнята 27 липня 2017 року у складі суду: судді Бойко О.Я., по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Слідчого управління Головного управління національної поліції в Одеській області про порушення права на розгляд звернення від 09.12.2016 року та визнання незаконними дій відповідача, -
В липні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Слідчого управління Головного управління національної поліції в Одеській області, в якому просили:
визнати, що відповідач незаконно порушив конституційне право на розгляд їх звернення від 09.12.2016 року та право отримати на нього мотивовану відповідь в строки встановлені законом;
визнати, що відповідач незаконно порушив ст. 41 Конституції України, яка гарантує їх конституційне право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Це порушення укладається в тому, що відповідач незаконно: утримував їх власність (гроші та речі), які були евакуйовані разом з автомобілем ВАЗ 2108 на спецстоянку без складання опису речей, які знаходяться в евакуйованому автомобілі на спецстоянці, та не повернув їх негайно після усного, а потім після отримання письмового звернення. Цими неправомірними діями відповідач фактично позбавив їх конституційного права «володіти, користуватися та розпоряджатися їхньою приватною власністю»;
визнати, що не негайне неповернення власнику цих коштів та речей по їх заявам призвело до крадіжки із евакуйованого автомобіля, що фактично позбавлення їх приватної власності з вини відповідача, який умисно не склав опис цих речей та коштів, щоб не нести ніякої відповідальності за крадіжку власності, яка є непорушною;
визнати, що відповідач незаконно не створив ніяких умов для належного зберігання їх приватної власності (автомобіля ВАЗ 2108), який він евакував на спецстоянку з розбитим лобовим склом та сам не створив ніяких умов для його зберігання та не дозволив їм цього зробити. Відповідач незаконно не дав дозвіл власнику автомобіля за свої кошти загерметизувати автомобіль, який відповідач з розбитим лобовим склом евакував на спец стоянку. Цими незаконними діями відповідач умисно створив умови для знищення приватної власності (автомобіля), яка є непорушною;
визнати, що незаконними діями відповідача їх приватній власності (автомобілю ВАЗ 2108) була заподіяна суттєва шкода, оскільки з листопада 2016 року сніг та дощ через розбите лобове скло протягом зими та весни проникали до салону автомобіля та перетворили в груду ржавого заліза, а автомобільні крісла прогнили;
визнати незаконним нерозгляд відповідачем ухвали суду від 09.03.2017 року, яким суд зобов'язав відповідача: «Розглянути заяву від 07.02.2017 року з проханням надати ОСОБА_4 дозвіл за власний рахунок загерметезувати автомобіль ВАЗ 2108».
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Слідчого управління Головного управління національної поліції в Одеській області в частині позовних вимог, а саме:
визнати, що відповідач незаконно порушив конституційне право на розгляд їх звернення від 09.12.2016 року та право отримати на нього мотивовану відповідь в строки встановлені законом - залишено без розгляду.
В частині позовних вимог, а саме: визнати, що відповідач незаконно порушив ст. 41 Конституції України, яка гарантує їх конституційне право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Це порушення укладається в тому, що відповідач незаконно: утримував їх власність (гроші та речі), які були евакуйовані разом з автомобілем ВАЗ 2108 на спецстоянку без складання опису речей, які знаходяться в евакуйованому автомобілі на спецстоянці, та не повернув їх негайно після усного, а потім після отримання письмового звернення. Цими неправомірними діями відповідач фактично позбавив їх конституційного права «володіти, користуватися та розпоряджатися їхньої приватною власністю»; визнати, що не негайне неповернення власнику цих коштів та речей по їх заявам призвело до крадіжки із евакуйованого автомобіля, що фактично позбавлення їх приватної власності з вини відповідача, який умисно не склав опис цих речей та коштів, щоб не нести ніякої відповідальності за крадіжку власності, яка є непорушною; визнати, що відповідач незаконно не створив ніяких умов для належного зберігання їх приватної власності (автомобіля ВАЗ 2108), який він евакував на спецстоянку з розбитим лобовим склом та сам не створив ніяких умов для його зберігання та не дозволив їм цього зробити. Відповідач незаконно не дав дозвіл власнику автомобіля за свої кошти загерметизувати автомобіль, який відповідач з розбитим лобовим склом евакував на спец стоянку. Цими незаконними діями відповідач умисно створив умови для знищення приватної власності (автомобіля), яка є непорушною; визнати, що незаконними діями відповідача їх приватній власності (автомобілю ВАЗ 2108) була заподіяна суттєва шкода, оскільки з листопада 2016 року сніг та дощ через розбите лобове скло протягом зими та весни проникали до салону автомобіля та перетворили в груду ржавого заліза, а автомобільні крісла прогнили - відмовлено у відкритті. Роз'яснено, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження не допускається.
В частині позовних вимог, а саме: визнати незаконним нерозгляд відповідачем ухвали суду від 09.03.2017 року, яким суд зобов'язав відповідача: «Розглянути заяву від 07.02.2017 року з проханням надати ОСОБА_4 дозвіл за власний рахунок загерметезувати автомобіль ВАЗ 2108» - залишено без руху. Встановлено строк для усунення цього недоліку позовної заяви 5 днів з моменту отримання копії даної ухвали позивачам.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, наголошуючи на порушенні судом норм процесуального права, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Даним законом були внесені зміни, зокрема, до Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно п.п. 10, 12 ч. 1 р. VII Перехідних положень вказаної редакції КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;
Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно вимог ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому, за правилами ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Виходячи з аналізу наведених норм, колегія суддів вважає, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Колегія суддів наголошує, що залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо встановленого строку звернення до суду з відповідним позовом, початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, з'ясування причин пропуску цього строку та підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
В свою чергу, обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною та встановлюються судом на підставі позовної заяви та доданих до неї документів.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, залишаючи дану позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами пропущено строк звернення до суду без поважних причин в частині позовних вимог, а саме: визнати, що відповідач незаконно порушив конституційне право на розгляд їх звернення від 09.12.2016 року та право отримати на нього мотивовану відповідь в строки встановлені законом.
Водночас, судом першої інстанції не визначено для позивачів початок перебігу строку звернення до суду із вказаними вимогами, не з'ясовано чи отримано відповідь на подане звернення, що виключає можливість застосування положень ст. 100 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Крім того, судом першої інстанції не дослідженні обставин щодо попереднього звернення позивача до Приморського районного суду м. Одеси та відповідно не надано оцінки вказаним обставинам в якості поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Також, відмовляючи у відкритті провадження в частині заявлених позивачем вимог та посилаючись на необхідність розгляду цих вимог в порядку КПК України, судом першої інстанції не з'ясовано характер спірних вимог, не визначено дії яких саме посадових осіб оскаржуються, чи у даних спірних правовідносин порушено кримінальне провадження.
Водночас, без встановлення наведених обставин висновок суду першої інстанції про необхідність розгляду вказаної справи в порядку КПК України є передчасним та не ґрунтується на законі.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині залишення без руху заявленого позову в частині позовних вимог, а саме: визнати незаконним нерозгляд відповідачем ухвали суду від 09.03.2017 року, яким суд зобов'язав відповідача: «Розглянути заяву від 07.02.2017 року з проханням надати ОСОБА_4 дозвіл за власний рахунок загерметезувати автомобіль ВАЗ 2108», оскільки в позовній заяві позивач не навів жодної обставини щодо вказаної позовної вимоги, що суперечить вимогам ст. 106 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
З огляду на вищевикладене, враховуючи межі розгляду судом апеляційної інстанції та його повноваження щодо перегляду ухвал суду першої інстанції, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню шляхом скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції та вирішення в установленому порядку питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року - задовольнити частково.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2017 року - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Слідчого управління Головного управління національної поліції в Одеській області про порушення права на розгляд звернення від 09.12.2016 року та про позбавлення немайнового права - права приватної власності - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Судове рішення складено у повному обсязі 19.02.2018 р.
Головуючий, суддя: Л.П. Шеметенко
Суддя: Г.В. Семенюк
Суддя: В.О. Потапчук