15 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/567/18
ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, прийняту суддею Сакалош В.М. у м. Львів о 16:02, повний текст якої складено 20 листопада 2017 року, у справі № 813/2704/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 обласної ради про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
24 липня 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернулась в суд з позовною заявою до відповідача - ОСОБА_1 обласної ради, у якій просила поновити на посаді радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю ОСОБА_1 обласної ради; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що пунктом 1 розпорядження голови ОСОБА_1 обласної ради «Про звільнення ОСОБА_2» №243-к від 29 березня 2016 року її звільнено із займаної посади радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіальнго устрою - 29 березня 2016 року у зв'язку із скороченням чисельності та зміною в організації праці (п.1ч.40 КзПП України). Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 15.09.2016 у справі №813/1491/16, яка ухвалою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року залишена без змін, позивача ОСОБА_2 поновлено на посаді радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою. Фактичне виконання рішення суду про поновлення відбулося 05.12.2016, того ж дня повідомлено про можливе вивільнення. Водночас, розпорядженням голови обласної ради запропоновано вакансії, зокрема радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю на умовах строкового договору до 11.01.2017. На думку позивача вказаним розпорядженням голови ОСОБА_1 обласної ради №646-к від 05.12.2016 «Про попередження ОСОБА_2 про можливе вивільнення» ОСОБА_1 обласна рада визнала та підтвердила належну і відповідну кваліфікацію.
Із прийняттям сесією ОСОБА_1 обласної ради рішення «Про затвердження структури та чисельності виконавчого апарату ОСОБА_1 обласної ради» №425 від 25.04.2017 відбулося фактичне збільшення чисельності апарату шляхом додавання до діючої структури нових штатних одиниць, зокрема до відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, в тому числі посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю на постійній основі, що зумовило звернення 20.06.2017 до ОСОБА_1 обласної ради із відповідною заявою про поворотне прийняття на роботу на вказану посаду. Однак відповідачем, всупереч вимог ст.42-1 КзПП України, відмовлено у поворотному прийнятті на роботу. Крім того, із відповіді ОСОБА_1 обласної ради на запит, позивач дізналась, що станом на 19 та 20 червня 2017 року посада, на яку вона претендувала була вакантною, а 21.06.2017 - вже зайнятою.
Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що згідно посадової інструкції до обов'язків позивача в межах займаної посади радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно - територіального устрою входила робота, пов'язана із забезпеченням діяльності ради у сфері екології та природокористування. Вимогою до зайняття вказаної посади була наявність повної вищої освіти відповідного професійного спрямування та стаж роботи за фахом на службі в органах місцевого самоврядування та державній службі не менше 2 років або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше 3 років.
Водночас, згідно розпорядження голови обласної ради від 16.05.2017 №751 "Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю" до кандидатів на таку посаду, зокрем, покладалися вимоги щодо наявності у них повної вищої освіти за спеціальністю "журналістика" та стаж роботи за фахом не менше двох років.
Судом встановлено, що позивач не має повної вищої освіти за спеціальністю "журналістика" та відповідно стажу роботи у цій сфері, що унеможливлює зайняття позивачем бажаної посади. Статтею 42-1 КзПП України визначено право працівника претендувати на укладення трудового договору, якщо роботодавець проводить набір працівників аналогічної кваліфікації, однак позивач не відповідає кваліфікаційним вимогам до посади, на яку було оголошено конкурс.
При цьому суд зазначив, що запропонована 05.12.2016 відповідачем посада радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю в межах процедури скорочення, від якої позивач відмовилася, не свідчить про кваліфікаційну відповідність позивача даній посаді та право претендувати на цю посаду в порядку поворотного прийняття на роботу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно - технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно вимог статті 5-1 КЗпП України однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 з 26.04.2006 перебувала в трудових відносинах з відповідачем, працюючи на різних посадах.
З 23.12.2014 обіймала посаду радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою.
23.12.2014 позивачу присвоєно 9-ий ранг посадової особи місцевого самоврядування, що відноситься до 5-ої категорії посад.
08.12.2015 ОСОБА_1 обласною радою прийнято рішення № 14 "Про затвердження структури та чисельності виконавчого апарату ОСОБА_1 обласної ради", згідно з яким чисельність виконавчого апарату обласної ради визначено у кількості 49 штатних одиниць. Також доручено голові обласної ради внести зміни до штатного розпису виконавчого апарату обласної ради.
11.12.2015 на виконання рішення ОСОБА_1 обласної ради від 08.12.2015 № 14 голова ОСОБА_1 обласної ради року звернувся до профспілкового комітету ОСОБА_1 обласної ради із поданням № 02-вих-1241 про погодження переліку посад, які вилучаються із штатного розпису та нової редакції штатного розпису виконавчого апарату ОСОБА_1 обласної ради на 2015 рік.
15.12.2015 на засіданні профспілкового комітету ОСОБА_1 обласної ради прийнято рішення, оформлене протоколом № 35 від 15.12.2015, про погодження переліку посад, які вилучаються із штатного розпису та нову редакцію штатного розпису виконавчого апарату ОСОБА_1 обласної ради на 2015 рік.
Із врахуванням рішення профспілкового комітету ОСОБА_1 обласної ради та на виконання доручення сесії ОСОБА_1 обласної ради від 08.12.2015, Головою ОСОБА_1 обласної ради 17.12.2015 видано розпорядження № 590-к "Про штатний розпис виконавчого апарату ОСОБА_1 обласної ради на 2015 рік".
Зокрема, пунктом 1 даного розпорядження затверджено перелік посад, які вилучаються зі штатного розпису виконавчого апарату ОСОБА_1 обласної ради у зв'язку із скороченням чисельності працівників виконавчого апарату та зміною в організації праці.
Відповідно до пункту 55 додатка 1 до розпорядження голови ОСОБА_1 обласної ради від 17.12.2015 № 590-к посада радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою, яку обіймала ОСОБА_2, включена до переліку посад, які вилучаються зі штатного розпису.
Водночас п.2 даного розпорядження затверджено нову редакцію штатного розпису виконавчого апарату ОСОБА_1 обласної ради на 2015 рік та відповідно до додатку 2 посада радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою штатним розписом не передбачена.
На підставі розпорядження голови ОСОБА_1 обласної ради 29.03.2016 ОСОБА_2 звільнена із займаної посади радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою.
Вказане розпорядження позивачем оскаржено в судовому порядку.
Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року у справі № 813/1491/16, яка ухвалою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду залишена без змін, визнано протиправним та скасовано розпорядження голови обласної ради "Про звільнення ОСОБА_2" № 243-к від 29.03.2016; поновлено ОСОБА_2 на посаді радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно - територіального устрою ОСОБА_1 обласної ради з 30.03.2016; стягнуто з ОСОБА_1 обласної ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 20724,56 грн без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.
На виконання рішення суду, яке набрало законної сили, відповідно до розпорядження голови ОСОБА_1 обласної ради від 02.12.2016 № 644-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_2" позивача з 30.03.2016 поновлено на посаді, з якої її було звільнено, про що позивача повідомлено листом голови ОСОБА_1 обласної ради від 02.12.2016 № 01-вих-195 та запропоновано приступити до виконання посадових обов'язків з 05.12.2016. Водночас позивачу скеровано копію розпорядження голови обласної ради від 02.12.2016 № 644-к.
Оскільки рішенням ОСОБА_1 обласної ради від 08.12.2015 № 14 "Про затвердження структури та чисельності виконавчого апарату ОСОБА_1 обласної ради" та розпорядженням голови обласної ради від 24.03.2016 № 239-к "Про штатний розпис виконавчого апарату ОСОБА_1 обласної ради на 2016 рік" посада радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою скорочена, на виконання вимог ст. 49-2 Кодексу законів про працю України розпорядженням голови ОСОБА_1 обласної ради від 05.12.2016 № 646-к позивача попереджено про її можливе вивільнення 06.02.2017 у зв'язку із скороченням чисельності та зміною в організації праці.
Відповідно до розпорядження голови ОСОБА_1 обласної ради "Про звільнення ОСОБА_2" № 60-к від 23.02.2017, позивача було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.
Вказане розпорядження позивачем оскаржено в судовому порядку.
Так, постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у справі №813/1187/17, яка ухвалою ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року залишена без змін, відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 обласної ради про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.54-59).
Рішенням сесії ОСОБА_1 обласної ради № 425 від 25.04.2017 "Про затвердження структури та чисельності виконавчого комітету ОСОБА_1 обласної ради" визначено чисельність виконавчого апарату ОСОБА_1 обласної ради в кількості 56 штатних одиниць та визнано таким, що втратило чинність рішення обласної ради № 14 від 08.12.2015 "Про затвердження структури та чисельності виконавчого апарату ОСОБА_1 обласної ради", яким встановлена чисельність в кількості 49 штатних одиниць.
На інформаційний запит позивача ОСОБА_1 обласною радою листом від 09.06.2017 надано перелік вакансій у виконавчому апараті ОСОБА_1 обласної ради:
радник відділу з питань бюджету та обласних програм, на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною; радник відділу звернень громадян і надання допомоги репресованим та учасникам АТО, на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною; радник відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною; радник організаційного відділу, на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною; радник відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю; радник з юридичних питань відділу правової та кадрової роботи (а.с.11).
І зв'язку із фактичним збільшенням чисельності апарату шляхом додавання до діючої структури нових штатних одиниць, зокрема до відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, 20 червня 2017 року звернулась до ОСОБА_1 обласної ради із заявою про поворотне прийняття на роботу на посаду радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю (а.с.41).
Розглянувши звернення ОСОБА_2 від 20.06.2017 №01-Г-1417 щодо поворотного прийняття на посаду радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю ОСОБА_1 обласної ради, відповідачем листом №01-вих-107 від 12.07.2017 роз»яснено про відсутність правових підстав для його задоволення. Відмова мотивована тим, що поворотне прийняття на роботу можливе на посади, кваліфікаційні вимоги до яких є аналогічними вимогам до посади, яку особа обіймала до звільнення. Відтак, прийняття на роботу на інші посади після звільнення здійснюється на загальних підставах. Аналогічність посади, яку обіймав працівник тій, яка визначена в новому штатному розписі, підтверджується кваліфікаційними характеристиками, посадовими інструкціями, дипломами, трудовими книжками. В оголошенні про конкурс на заміщення вакантних посад зазначено кваліфікаційні вимоги до кандидата: повна вища освіта за спеціальністю журналістика; довід роботи в галузі журналістики. Отже, кваліфікаційні вимоги цієї посади не є аналогічними з вимогами до посади, яку займала заявник, а тому дія ст.42-1 КзПП не поширюється на ці правовідносини та прийняття на роботу здійснюється на загальних підставах. Документи на участь у конкурсі приймались до 16.06.2017, однак заявниця документів про участь у конкурсі не подала. 21 червня 2017 оголошено результати конкурсу на посаду радника взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю та 04 червня 2017 року прийнято на роботу переможця конкурсу.
Позивач, вважаючи дії відповідача протиправними, звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Гарантії при звільненні працівників у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників передбачені КЗпП України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
За приписами ст. 42-1 Кодексу законів про працю України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
Виходячи з положень зазначеної норми, закон надає право зазначеним у ній працівникам на укладення трудового договору у випадках, якщо власник після раніше проведеного скорочення чисельності штату та звільнення працівників, знову здійснює прийняття працівників на роботу. Зазначена норма передбачає переважне право працівника, що працював раніше, бути прийнятим на старе місце роботи, насамперед перед іншими працівниками, які такого права не мають. Водночас, вказана норма не містить обов'язку власника або уповноваженого ним органу попереджати працівників, звільнених за п.1 ст.40 КЗпП України про те, що він знову здійснює прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
Для реалізації встановленого ст. 42-1 Кодексу законів про працю України права на укладення трудового договору у випадку, якщо власник після раніше проведеного ним скорочення чисельності або штату та звільнення працівників знову здійснює прийняття працівників на роботу, працівник повинен звернутися до роботодавця із відповідною заявою про прийняття його на роботу.
Згідно з положеннями статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
Постановою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 22 травня 2017 року у справі №813/1187/17 (набрала законної сили 14 серпня 2017 року), якою ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні адміністративного позову про скасування розпорядження, поновленні на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу встановлено, що у ОСОБА_1 обласній раді відбулось скорочення чисельності виконавчого апарату та зміни в організації праці. Зокрема встановлено, що згідно з розпорядженням голови ОСОБА_1 обласної ради від 17.12.2015 №590 «Про штатний розпис виконавчого апарату ОСОБА_1 обласної ради на 2015 рік» посада радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою відсутня. Тому попередження позивача про майбутнє вивільнення було правомірним.
Пунктом другим розпорядження голови ОСОБА_1 обласної ради від 05.12.2016 № 646-к позивачу запропоновано усі вакантні посади, а саме посаду радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю на час відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_3 та посаду заступника начальника відділу господарського забезпечення.
Суд також звертає увагу на те, що згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 23.03.2016, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, в тому числі і вакантні посади осіб, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною.
Позивач була ознайомлена із вказаним розпорядженням, що підтверджується її підписом на зворотній стороні розпорядження, проте згоди на переведення на вказані посади не надала.
У зв'язку із звільненням працівника відповідача, згідно з розпорядженням голови ОСОБА_1 обласної ради від 16.12.2016 № 666-к "Про ОСОБА_2" позивачу запропоновано переведення на посаду радника відділу з питань звернень громадян та надання допомоги учасникам АТО, з яким позивач ознайомлена, однак відмовилась від переведення, що підтверджується актом про відмову від підпису від 16.12.2016.
Суд зазначив, що запропоновані посади є рівнозначними із посадою, яку займала позивач, зокрема, в частині категорії посади, рангу посадової особи та окладу.
На підставі аналізу встановлених обставин суд дійшов до висновку про належне виконання відповідачем встановленого ст.49-2 КзПП України обов'язку щодо пропонування іншої роботи позивачу в тій же установі.
На позачерговому засіданні профспілкового комітету, скликаного для розгляду поданої позивачем заяви від 07.12.2016 про скликання засідання профспілкового комітету «з метою дослідження питання щодо відповідності запропонованих їй 05.12.2016 посад кваліфікації та досвіду» за результатами її розгляду роз'яснено, що вирішення питання про зайняття чи відмову від зайняття запропонованих посад може бути вирішено самим позивачем та повідомлено про пропозицію зайняти посаду радника відділу з питань звернень громадян та надання допомоги учасникам АТО. Проте позивач згоди на переведення не надала, покликаючись на необхідність обміркувати вказану пропозицію.
Голова ОСОБА_1 обласної ради 19.01.2017 скерував до профспілкового комітету ОСОБА_1 обласної ради подання № 02-вих-35 щодо надання згоди на звільнення позивача у зв'язку із скороченням чисельності та зміною в організації праці. Про розгляд питання про надання згоди на звільнення позивача у зв'язку із скороченням чисельності та зміною в організації праці позивача повідомлено листом №01 від 23.01.2017.
На засіданні профспілкового комітету, яке відбулось 27.01.2017 за участі позивача, за результатами обговорення подання голови ОСОБА_1 обласної ради від 19.01.2017 року №02-вих-35 профспілковий комітет ОСОБА_1 обласної ради надав згоду на звільнення позивача з посади радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою у зв'язку із скороченням чисельності та зміною в організації праці.
Голова профспілкового комітету ОСОБА_1 обласної ради листом від 02.02.2017 № 02 повідомив відповідача про прийняте рішення щодо розгляду подання голови обласної ради від 19.01.2017 № 02-вих-35.
Таким чином, відповідачем дотримано вимоги щодо отримання згоди профспілкового органу на звільнення позивача.
Головою ОСОБА_1 обласної ради листом №01-вих-39 від 02.02.2017 повторно запропоновано позивачу повідомити про прийняте нею рішення щодо переведення на запропоновані їй вакантні посади, що підтверджується документом про поштове відправлення.
Відповідно до ст. 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 вказаної статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
У зв'язку із перебуванням позивача в стані тимчасової непрацездатності з 01.02.2017 року по 23.02.2017 року, що підтверджується листками непрацездатності серія АДВ №042572 від 01.02.17, серія АДВ № 075066 від 13.02.2017, виконати вимогу щодо звільнення особи не пізніше місяця з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації відповідач не мав можливості. Тому, розпорядження голови ОСОБА_1 обласної ради про звільнення позивача правомірно видане лише 23.02.2017.
Таким чином, рішенням суду, що набрало законної сили, дослідивши обставини справи, встановлено правомірність прийняття ОСОБА_1 обласною радою розпорядження «Про звільнення ОСОБА_2» №60 від 23.02.2017 та відсутність підстав для задоволення позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а відповідно до ч.4. ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При призначенні на посаду використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певного рівня освіти, стажу та досвіду роботи тощо.
Слід зазначити, що до звільнення позивач обіймала посаду радника відділу з питань екології та природокористування управління природних ресурсів та адміністративно-територіального устрою. До обов'язків працівника за вказаною посадою згідно посадової інструкції відноситься робота, пов'язана із забезпеченням діяльності ради у сфері екології та природокористування. Вимогою до зайняття вказаної посади була наявність повної вищої освіти відповідного професійного спрямування та стаж роботи за фахом на службі в органах місцевого самоврядування та державній службі не менше 2 років або стаж роботи за фахом в інших сферах управління не менше 3 років.
Натомість згідно розпорядження голови обласної ради від 16.05.2017 № 751 "Про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю" до кандидатів на вказану посаду покладалися вимоги щодо наявності у них повної вищої освіти за спеціальністю "журналістика" та стаж роботи за фахом не менше двох років.
Тобто, відсутність у позивача повної вищої освіти за спеціальністю "журналістика" та відповідного стажу роботи у цій сфері унеможливлює поворотне прийняття позивача на роботу із зайняттям посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, яка за кваліфікацією не є аналогічною посаді, яку обіймала позивач до звільнення з ОСОБА_1 обласної ради.
Крім того, пропонування ОСОБА_2 посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю в межах процедури скорочення, від якої позивач відмовилася, не свідчить про кваліфікаційну відповідність позивача даній посаді та право претендувати на цю посаду в порядку поворотного прийняття на роботу.
Також з з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 обласною радою 18.05.2017 оголошено конкурс на заміщення вакантної посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про що було розміщено інформацію в газеті "ОСОБА_1 пошта" № 38 за 18.05.2017, із встановленням вимог до кандидатів: повна вища освіта за спеціальністю "журналістика", освітньо - кваліфікаційний рівень - магістр, спеціаліст; стаж роботи за фахом на службі в органах місцевого самоврядування та державній службі - не менше 2 років або стаж роботи за фахом в інших галузях управління не менше 3 років; досвід роботи в галузі журналістики. Прийом документів проводився протягом 30-ти днів (до 16.06.2017).
Згідно з протоколом засідання конкурсної комісії ОСОБА_1 обласної ради № 4 від 19.06.2017 року до конкурсу на заміщення вакантної посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю, на час перебування основного працівника у відпустці для догляду за дитиною, було допущено ОСОБА_4.
Відповідно до протоколу № 6 від 21.06.2017, на підставі розгляду поданих документів, результатів іспиту та співбесіди з кандидатами, ОСОБА_4 став переможцем та був призначений на посаду розпорядженням голови ОСОБА_1 обласної ради № 286-к від 03.07.2017.
Крім того, судом встановлено, що з 15.06.2017 по 20.06.2017 з метою зайняття посади радника відділу взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю ОСОБА_1 обласної ради стажувався ОСОБА_5, який за результатами успішного стажування був переведений на посаду розпорядженням голови ОСОБА_1 обласної ради № 268-к від 21.06.2017.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій ОСОБА_1 обласної ради щодо відмови ОСОБА_2 у поворотному прийнятті на роботу та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №813/2704/17 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_6
судді ОСОБА_7
ОСОБА_8
Постанова складена в повному обсязі 20.02.2018.