15 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/33/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,
з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.
розглянувши в судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 809/1279/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Лучко О.О. в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, 30.11.2017 року згідно даних журналу судового засідання о 14 год. 27 хв., повний текст судового рішення складено 05.12.2017 року), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, Позивач) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області (далі - ОДПІ, Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 від 13.09.2017.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив Позивач, який покликаючись на те, що вказана постанова є незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та незаконними, оскільки податковий орган не взяв до уваги той факт, що ПАТ «ВіЕс Банк» здійснено прощення заборгованості за кредитними договорами, змінено валюту зобов'язання за кредитами з іноземної валюти у гривню та визначено суми анульованого боргу в розмірі 182553,03 доларів США, що в еквіваленті до гривні станом на 01.01.2014 становило 1459146,37 грн. Згідно наявних у справ доказів Позивач повністю виплатила банку суму основного боргу. Таким чином, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 отримала додаткові блага, оскільки не вважається додатковим благом та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01 січня 2014 року. Звертає увагу також на те, що фактично банк не відмовився від стягнення з неї заборгованості, про що свідчить наявність відкритого виконавчого провадження та накладеного арешту на майно Позивача. Тобто відсутні підстави для висновку про прощення основного боргу.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 28.08.2017 працівниками Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих доходів за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 28.08.2017 за № 947/09-19-13-07/НОМЕР_4.
Згідно акту перевірки ОСОБА_1 порушила вимоги пп. «д» п. 164.2.17 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого їй донараховано 262646,35 грн. податку на доходи фізичних осіб; порушила пп. 49.18.4, п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 ПК, а саме: не подала річну декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік, внаслідок чого до неї застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 170, 00 грн.; порушила вимоги п.1.2, п.п. 1.6, п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК, в результаті чого їй донараховано 21887,20 грн. військового збору.
За наслідками перевірки Відповідач 13.09.2017 виніс податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 - про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 27359,00 грн. з яких 21887,2 грн. за основним платежем та 5471,8 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.; № НОМЕР_2 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій за податком на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 170 грн. та № 0042131307- про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 328307, 94 грн., з яких 262646,35 грн. за основним платежем та 65661,59 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Підставою для винесення оскаржуваних рішень слугувало те, що ОСОБА_1 в 2016 році отримала дохід у вигляді додаткового блага від ПАТ «ВіЕс Банк» в розмірі 1459146,37 грн., на підставі рішення банківської установи про анулювання боргу (тіла кредиту), однак не подала декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік і, відповідно, не відобразила у податковій декларації доходи, у зв'язку з чим Позивачем не нараховано та не сплачено податку з доходів фізичних осіб в розмірі 262646, 35 грн. та військового збору в розмірі 21887, 2 грн. Також до Позивача застосовано фінансові (штрафні) санкції за неподання річної декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік в розмірі 170,00 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що згідно з кредитним договором № 06-2/416Ф від 09.11.2007 ПАТ «ВіЕс Банк» відкрив ля ОСОБА_1 кредитну лінію на поновлюваній основі та надав кредитні кошти в іноземній валюті в розмірі 220000, 00 доларів США, що станом на день їх видачі дорівнює еквіваленту 1111000, 00 грн., строком до 06.11.2017 на придбання продукції, особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
По кредитному договору від 07.08.2008 за № 06-2/140 ПАТ «ВіЕс Банк» видано ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 80000, 00 доларів США, що станом на день видачі становить 387560, 00 грн.
29 грудня 2016 року ПАТ «ВіЕс Банк» було анульовано борг Позивача за кредитним договором 06-2/416Ф від 09.11.2007, а саме: тіла кредиту 1041712,02 грн. та відсотків у розмірі 98169,98 грн. про що було повідомлено позивача листом № 09-4/22621 від 29.12.2016.
Листом за № 09-4/22642 від 29.12.2016 ПАТ «ВіЕс Банк» повідомлено ОСОБА_1 про анулювання боргу за кредитним договором № 06-2/140 від 07.08.2018, а саме: тіла кредиту у розмірі 417434, 35 грн. та відсотків у розмірі 38394, 29 грн.
Крім того, даними листами роз'яснено Позивачу, що анульована сума заборгованості являється її доходом, отриманим як додаткове благо, а тому їй необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб.
Приймаючи оскаржуване рішення, податковий орган вважав, що ОСОБА_1 в порушення вимог чинного законодавства не подала декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік і, відповідно, у рядку « 01.07» - «інші доходи» податкової декларації не зазначила доходи, отримані нею як додаткове благо внаслідок анулювання банківськими установами заборгованості, та не сплатила податку з доходів фізичних осіб і військового збору.
Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Колегією суддів встановлено, що згідно листів ПАТ «Віес Банк» від 29.12.2016 р. вих. № 09/4-22624 та вих. № 09/4-22621 про прощення заборгованості за кредитними договорами №06-2/140 від 07.08.2008р. та № 06-2/416Ф від 09.11.2007р., кредитором ПАТ «Віес Банк» самостійно змінено валюту зобов'язання за фінансовими кредитами № 06-2/140 від 07.08.2008р. та № 06-2/416Ф від 09.11.2007р. з іноземної валюти у гривню та визначено суми анульованого боргу за даними кредитними договорами в національній валюті гривні: по тілу кредиту за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014р.:
за кредитним договором № 06-2/140 від 07.08.2008р.:
417 434.35 грн. - тіла кредиту, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014р. (7,993 грн. = 1 дол. США) становило 52 224,99 дол. США;
за кредитним договором № 06-2/416Ф від 09.11.2007р.:
1 041 712,02 грн. - тіла кредиту, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом 01.01.2014р. (7,993 грн. = 1 дол. США) становило 130 328,04 дол. США.
Підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним зобов'язанням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Згідно підп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Пунктом 8 підрозділу 1 Перехідних положень ПК передбачено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (пічного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного 6анку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Таким чином, у разі здійснення з 1 січня 2015 року анулювання заборгованості кредитором боржникові за фінансовим кредитом в іноземній валюті, не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального річного оподатковуваного доходу сума, анульована кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року.
Відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17. п. 164.2 ст. 164 ПК кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують те, що ПАТ «ВіЕс Банк» повідомив ОСОБА_1 про прощення (анулювання) боргу шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто.
Ні апелянтом, ні Відповідачем не заявлялося клопотань про необхідність долучення таких доказів до справи та неможливість з поважних причин надання суду першої інстанції зазначених доказів.
Виходячи з положень ст. 77 та 308 КАС України, колегія суддів вважає недоведеним дотримання банком положень пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК щодо порядку повідомлення боржника про прощення (анулювання) боргу.
Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про відсутність підстав для висновку про отримання Позивачем додаткового блага внаслідок прийняття банком рішення про анулювання боргу.
Так, матеріалами справи підтверджено, що Позивачем сплачено на погашення основного боргу за кредитними договорами № 06-2/416Ф від 09.11.2007 року та № 61-2/140 від 07.08.2008 року значно більше коштів, ніж отримано в якості кредитів. Тобто фактично у апелянта не відбулося збільшення загального майнового стану чи приросту активів у тій чи іншій формі, внаслідок чого відсутній об'єкт оподаткування у розумінні вимог ст. 14, п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164 ПК.
Згідно кредитного договору № 06-2/416Ф від 09.11.2007 року між Позивачем та ПАТ «ВіЕс Банк» останнім видано 16.11.2007 року 120000 доларів США, що станом на момент їх видачі еквівалентно за офіційним курсом НБУ (5,05 грн. = 1 дол. США) 606000 грн. та 21.11.2007 року 100000 доларів США, що станом на момент їх видачі еквівалентно за офіційним курсом НБУ (5,05 грн. = 1 дол. США) 505000 грн.
Таким чином, всього за кредитним договором № 06-2/416Ф від 09.11.2007 року ПАТ «ВіЕс Банк» видано Позивача 1111000 грн.
При цьому, згідно наявних в матеріалах справи розрахунків Позивачем на погашення основного боргу сплачено 1553238,12 грн., тобто ця сума перевищує суму одержаного Позивачем кредиту на 442238,12 грн.
Крім того, згідно заяви на видачу кредиту від 07.08.2008 року по кредитному договору від 07.08.2008 року ПАТ «ВіЕс Банк» видано Позивачу 80000 дол. США, що станом на день їх видачі в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ становить 387560 грн.
Внаслідок реалізації предмета іпотеки, що забезпечував виконання зобов'язань за даним кредитним договором, на погашення кредиту по даному кредитному договору Позивачем було сплачено 24.06.2015 року 24675 дол. США, що еквівалентно 531147,14 грн, що перевищує суму отриманого Позивачем кредиту на 143587,14 грн.. Крім того, Позивачем за період з 07.08.2008 року до 19.06.2013 року також було сплачено на погашення основного боргу по даному кредитному договору 9432 дол. США, що підтверджується ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.09.2014 року № 343/3776/13-ц.
Таким чином, апелянтом сплачено на користь банку значно більшу суму основного боргу, ніж було отримано в якості кредиту згідно вищевказаних кредитних договорів, що свідчить про понесені позичальником збитки, а не отримання ним доходу у вигляді додаткового блага, а відтак відсутній об'єкт оподаткування у розумінні вимог ст. 14, п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164 ПК.
Також на думку колегії суддів суд першої інстанції неправомірно відхилив доводи апелянта про те, що банком фактично не було анульовано борг Позивача внаслідок продовження процедури примусового стягнення боргу.
Підставою визнання таких доводів безпідставними суд першої інстанції зазначив те, що за наслідками процедури примусового стягнення кошти від Позивача до Відповідача не надходили, що свідчить про відсутність подвійного стягнення.
Проте судом першої інстанції не враховано, що в межах зазначених виконавчих проваджень державним виконавцем накладено арешти на все майно (рухоме й нерухоме) та кошти на рахунках апелянта. Станом на час вирішення даної справи судом першої інстанції виконавчі провадження перебували у стадії примусового виконання, після прийняття рішень про анулювання боргу Позивача, банком не вчинялося жодних дій, спрямованих на закриття виконавчих проваджень чи повернення йому виконавчих листів.
Дані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо виконавчих проваджень №№ 48969535 та 48969806 з виконання судових рішень про стягнення з Позивача на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованості за кредитними договорами.
Всупереч вимог ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем (банком) не подано заяви про повернення виконавчого документа, а можливості закінчення виконавчого провадження на підставі заяви боржника у зв'язку із отриманням повідомлення від стягувача про анулювання боргу законодавством не передбачено.
Отже фактично банк не відмовився від стягнення боргу з Позивача, що суперечить його рішенню про анулювання боргу, тобто підтверджує доводи апелянта про відсутність підстав для висновку про отримання ним доходу у вигляді додаткового блага.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання про те, що податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 від 13.09.2017 прийняті протиправно, а тому підлягають скасуванню.
Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи даний спір, неповно та неправильно встановив обставини справи, допустився помилки в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 241, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 809/1279/17 скасувати та винести нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, винесені Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області 13.09.2017 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4