Головуючий суддя у першій інстанції : ОСОБА_1
14 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/145/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.
позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2017 року у справі № 346/4681/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,-
12.10.2017 р. позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправною відмови та зобов'язати зарахувати період роботи з 24.11.1981 р. по 16.10.1985 р. до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначити та виплатити грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.12.2017 р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Коломийське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12.12.2017 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
11.05.2017р. позивачу ОСОБА_2 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При призначенні пенсії пенсійний орган визначив період роботи які підлягають зарахуванню до спеціального стажу тривалістю 33 роки 1місяць 20 днів.
Згідно записів в трудовій книжці, позивач з 09.10.1978 р. по 27.02.1979 р. працював на посаді медсестри хірургічного відділення Чернівецького обласного онкологічного диспансеру; з 22.08.1980 р. по 22.06.1981 р. на посаді лікаря-інтерна Коломийського ЦРЛ; з 10.08.1981 р. по 24.11.1981 р. на посаді лікаря Коломийського станції швидкої медичної допомоги; з 17.10.1985 р. по 01.08.1990 р. на посаді лікаря цехового терапевта та завідуючого цеховим відділення № 2 Коломийського ЦРЛ; з 02.08.1990 р. по 31.05.2017 р. на посаді головного лікаря Коломийської інфекційної лікарні.
Крім того, відповідно до записів трудової книжки з 24.11.1981р. ОСОБА_2 працював за сумісництвом на посаді дільничного терапевта поліклініки заводу «Коломиясільмаш» який пенсійний орган не врахував в стаж роботи що дає право на призначення грошової допомоги оскільки, в даний період з 24.11.1981 по 16.10.1985 р. позивач працював на посаді звільненого секретаря об'єднання медичних працівників Коломийського міськвиконкому за основним місцем роботи.
У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій в разі виходу на пенсію.
Проте, пенсійний орган відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги оскільки, період роботи за сумісництвом з 24.11.1981 р. по 16.10.1985 р. на посаді дільничного терапевта поліклініки «Коломиясільмаш» не підлягає врахуванню в стаж роботи, що дає право на призначення грошової допомоги.
п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п.«е»-«ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1191 затверджено «Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати».
Відповідно до абз.2 п.2 цього Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» і «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» ( далі Перелік ).
Верховний Суд України в рішення від 25.05.2016 р. (справа № 419/794/15-а) вказав, що необхідною умовою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.»е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є наявність спеціального стажу роботи та посади, які дають право на призначення пенсії згідно з переліком, що затверджується у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.
Із акту звірки документів про стаж роботи та заробітну плату які дають право на призначення пенсії № 179/нл/213 від 16.08.2017 р. пенсійним органом встановлено, що наказом № 660 від 24.11.1981 р., ОСОБА_2 лікаря СШМД переведено на виборну посаду секретаря комсомольської організації ЦРЛ з 24.11.1981 р.
Проте, посада секретаря комсомольської організації в р.2 «Охорони здоров'я» у Переліку від 04.11.1993 р. № 909 не передбачена а тому, колегія суддів погоджується з висновками пенсійного органу, що період роботи на даній посаді не зараховується до спеціального стажу.
Із змісту ст.48 КЗпП України, ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» видно, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч.2 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються при залишені роботи, яка дає право на цю пенсію.
Отже, основною умовою призначення пенсії за вислугу років та оплату грошової допомоги є те, що зайнятість на зазначених у Переліку від 04.11.1993 р. № 909 посадах має бути за основним місцем роботи, а не за сумісництвом.
Тому, колегія суддів погоджується з висновками пенсійного органу, що особам, які працювали за сумісництвом, не зараховується період роботи за сумісництвом до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років.
Висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією яка висловлена Верховним судом України в постанові від 16.02.2016 р. у справі №21-5714а15.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, основним місцем роботи позивача у період з 24.11.1981 р. по 16.10.1985 р. був Коломийський міськком комсомолу, а посада звільненого секретаря об'єднання медичних працівників не входить до Переліку від 04.11.1993 року N 909 робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову якою в позові відмовити.
Керуючись ст.ст.243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області задовольнити.
Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2017 року у справі № 346/4681/17 - скасувати.
В позові ОСОБА_2 до Коломийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.
Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя С.М. Кузьмич
Суддя Р.М. Шавель
Постанова складена в повному обсязі 19.02.2018 року.