Справа № 736/1536/17 Суддя (судді) першої інстанції: Чурупченко Михайло Іванович
19 лютого 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Вівдиченко Т.Р.,
Федотова І.В.,
при секретарі: Нікітіній А.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м.Чернігові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Моісеєнка Олексія Юрійовича на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 05 січня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м.Чернігові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Моісеєнка Олексія Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії інспектора та скасувати постанову серії БР №484478 від 16.09.2017, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 05 січня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись з цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В судовому засіданні позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного перегляду відповідач до суду не прибув, що, відповідно до ч.2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи по суті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 16.09.2017 року відповідачем відносно позивача винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП у зв'язку з тим, що той, керуючи транспортним засобом «Ford Fiesta», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, по пр-ту Перемоги, 98 у м.Чернігові, здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка та стоянка заборонена», чим порушив Правила дорожнього руху. За вказане правопорушення позивач підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Дана постанова є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності своїх дій та рішення.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі-Правила).
Відповідно до п. 1.9. Правил, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Так, дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено» відноситься до заборонних знаків та відповідно до нього забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу)..
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. (ч.1 ст. 122 КУпАП).
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції - ч.2 ст. 258 КУпАП.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст. 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 Інструкції).
Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на час розгляду справи в суді) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач посилається на порушення інспектором порядку та процедури притягнення його до адміністративної відповідальності, однак, з наявних у матеріалах справи відеозаписів з нагрудної відеокамери інспектора патрульної поліції вбачається протилежне.
При цьому, на вказаному відеозаписі зафіксовано, як позивач просить вибачення за порушення Правил дорожнього руху та просить на перший раз його пробачити. Таким чином, ОСОБА_3 фактично визнав свою провину при спілкування з працівником патрульної поліції, при цьому, зауважив інспектору, що він його зупинив, а чомусь інші машини, які стояли в зоні дії знаку, не зупиняє.
З огляду на викладене, колегія суддів критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_5 (батька позивача), наданих у судовому засіданні суду першої інстанції, який пояснив, що це він рано вранці поставив автомобіль в зоні дії знаку 3.34, дія якого в той час ще не розпочалась, а сам поїхав до м. Києва, де віддав ключі від автомобіля сину, щоб той забрав автомобіль.
Разом з тим, доказів на підтвердження поїздки ОСОБА_5 до м.Києва, а ОСОБА_3 з м.Києва до м.Чернігова суду не надано, як і не обґрунтовано необхідність залишення транспортного засобу, саме, у вказаному місці.
В той же час, позивачем не заперечується стоянка автомобіля в зоні дії Дорожнього знаку 3.34.
Я наголошувалось вище, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій та рішень та надав належні докази, які повністю спростовують доводи позивача, який намагається уникнути адміністративної відповідальності.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи і висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 271, 272, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу інспектора роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в м.Чернігові Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Моісеєнка Олексія Юрійовича - задовольнити.
Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 05 січня 2018 року - скасувати.
Ухвалити постанову, якою у задоволені позову ОСОБА_3 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення і подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Л.В.Губська
Судді: Т.Р.Вівдиченко
І.В.Федотов
Головуючий суддя Губська Л.В.
Судді: Вівдиченко Т.Р.
Федотов І.В.