Справа № 826/13939/17 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.
19 лютого 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України про зобов'язання Генеральної прокуратури України розглянути заяви від 24 вересня 2017 року, 12 травня 2017 року, 13 травня 2017 року з наданням вмотивованої, обґрунтованої відповіді по кожному кримінальному провадженню та кожній постанові суддів з поновленням порушених прав з визначенням відповідачів для відшкодування завданої йому шкоди.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2017 року провадження у справі закрито.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2017 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачем було подано до суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначено, що означений спір є не публічно-правовим, а тому є підстави для закриття провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <...> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <...>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас суд звертає увагу позивача, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а свої процесуальні повноваження.
Як вбачається з позовної заяви, спірні правовідносини виникли щодо неправомірності дій, на думку позивача, Генеральної прокуратури України при розгляді його заяв щодо наявності в діях працівників прокуратури фактів вчинення злочинів, передбачених статтями 364, 366, 367, 368, 382, 384 Кримінального кодексу України.
Разом з тим, порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу досудового розслідування чи прокурора врегульовано кримінальним процесуальним законодавством, а саме статтею 303 Кримінального процесуального кодексу України.
Крім того, заяви про кримінальні правопорушення, що надійшли на розгляд Генеральної прокуратури України, були направлені для організації досудового розслідування з дотриманням територіального принципу до прокуратури відповідного рівня, згідно вимог пунктів 3.6, 3.8 Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені правопорушення, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 3 грудня 2012 року № 125.
За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Колегія суддів звертає увагу, що позов ОСОБА_2 в даному випадку підлягає вирішенню Печерським районним судом м. Києва за правилами КПК України.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
суддя В.В.Файдюк
суддя Є.В.Чаку