Справа № 826/12541/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.
20 лютого 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України про зобов'язати вчинити дії,
У жовтні 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, в якому просила:
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України через Апарат Апеляційного суду Львівської області оформити копію ухвали Апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року у справі №456/6533/13-ц відповідно до правил пунктів 13.6, 13.7 Інструкції та надіслати її рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 82400;
- правила абз.2 п.13.5 розділу 13 Інструкції визнати такими, що не відповідають ч.2 ст. 321 ЦПК України та ч.1 ст. 3 і ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та зобов'язати Державну судову адміністрацію України привести Правила абз.2 п.13.5. розділу 13 Інструкції у відповідність з ч.2 ст. 321 ЦПК України та ч.1 ст.3 і ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2017 року в відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України про зобов'язати вчинити дії - відмовлено.
Не погоджуюсь із вказаним судовим рішенням, позивач звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2017 року та направити справу на розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до п.4, ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю, намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду, судді чи працівника апарату суду є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посягання на процесуальну незалежність.
Колегія вважає такий висновок суду першої інстанції передчасним та необгрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 6 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).
Так, приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що розгляд такої справи не відноситься до юрисдикції судів, оскільки судді та суди (працівники апарату) не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Разом з тим, зі змісту адміністративного позову вбачається, що відповідачем у даній справі зазначено «Державну судову адміністрацію України», а не суд чи працівника суду, як помилково вказано судом першої інстанції.
Більше того, зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_2 не заперечувала, в разі необхідності на заміну неналежного (у випадку прийняття такого рішення судом першої інстанції) на належного відповідача або залучення іншого органу в якості співвідповідача.
Варто також зазначити, що судом першої інстанції не в повній мірі було досліджено зміст позовних вимог ОСОБА_2, в той час як останньою заявлялась не лише вимога стосовно зобов'язання відповідача через Апарат Апеляційного суду Львівської області оформити копію ухвали Апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року у справі №456/6533/13-ц відповідно до правил пунктів 13.6, 13.7 Інструкції та надіслати її рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Гарасим, а й інша вимога - щодо визнання такими, що не відповідають ч.2 ст. 321 ЦПК України та ч.1 ст. 3 і ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» правила абз.2 п.13.5 розділу 13 Інструкції та зобов'язати Державну судову адміністрацію України привести правила абз.2 п.13.5. розділу 13 Інструкції у відповідність з ч.2 ст. 321 ЦПК України та ч.1 ст.3 і ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», що жодним чином не стосується суду, судді чи працівника апарату суду, а тому висновок про відмову у відкритті провадження є передчасним.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2017 року - скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2017 року - скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
Постанова складена в повному обсязі 20 лютого 2018 року.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Шелест С.Б.
Глущенко Я.Б.