Справа № 753/12352/17 Суддя (судді) першої інстанції: Даниленко В.В.
20 лютого 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 15 червня 2017 року,
У липні 2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 15 червня 2017 року № 154/4 військового комісара Дарницького районного у м. Києві військового комісаріату про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 210-1 КУпАП.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова у справі про адміністративне правопорушення від 15 червня 2017 року, винесена Військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в межах, на підставі та відповідно до норм чинного законодавства.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції правомірним з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 19 травня 2017 року посадовими особами Дарницького РВК у м. Києві, які здійснювали планову перевірку стану військового обліку на підприємстві ТОВ «Фірма Володар-Роз» було виявлено, що керівник товариства ОСОБА_1 станом на час проведення перевірки в порушення вимог п. 37 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року № 921, прийнято на роботу до ТОВ «Фірма Володар-Роз» гр. ОСОБА_3 , 1989 року народження, який не перебуває на військовому обліку у жодному районному (міському) військоматі. Таким чином, генеральний директор ТОВ «Фірма Володар-Роз» ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги абз. 13 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині надання звітності з питань персонального військового обліку військовозобов'язаних та призовників в установленому законом порядку та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.210-1 КпАП України.
Наслідком чого стало винесення відповідачем по справі постанови № 154/2 від 15.06.2016 року та притягнення позивача до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. 00 коп. (а.с.14).
Вважаючи вищевказану постанову протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 235 КпАП України до компетенції військових комісаріатів віднесено розгляд справ про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 цього Кодексу.
Так, військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про умисне зіпсуття обліково-військових документів чи втрату їх з необережності, про неявку на виклик у військовий комісаріат, про неподання у військові комісаріати списків юнаків, які підлягають приписці до призовних дільниць, про прийняття на роботу військовозобов'язаних і призовників, які не перебувають на військовому обліку, про незабезпечення сповіщення військовозобов'язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти чи призовні дільниці, про несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників, несповіщення їх про виклик у військові комісаріати, про неподання відомостей про військовозобов'язаних і призовників (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).
Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.
Відповідно до постанови № 154/2 за справою про адміністративне правопорушення, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення, передбачено ч.1 ст. 210-1 КУпАП.
Так, відповідно до ч.1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підприємства, установи і організації зобов'язані, в тому числі, вести облік військовозобов'язаних, резервістів і призовників із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час і надавати звітність із цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.
Вказуючи на неправомірність винесеної постанови, апелянтом зазначається, що відповідачем по справі не встановлено відповідальної особи ТОВ «Фірма «Володар-Роз» щодо ведення військового обліку на підприємстві, у зв'язку з чим притягнуто до відповідальності не винну особу.
Колегія суддів вважає таке посилання апелянта необґрунтованим, з огляду на наступне.
Як зазначено апелянтом, відповідно до п.11 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. N 921, за наявності на військовому обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях менше 500 призовників і військовозобов'язаних обов'язки щодо ведення військового обліку покладаються на посадову особу кадрового підрозділу або служби управління персоналом, якій встановлюється доплата у розмірі до 50 відсотків посадового окладу, крім державних службовців.
Відповідно до Наказу № 197-к від 31.08.2015 року, обов'язок ведення обліку військовозобов'язаних і призовників і бронювання військовозобов'язаних за підприємством покладеного на начальника відділу кадрів - ОСОБА_4 .
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на норму ст.. 26 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» відповідно до якої відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників.
Із наведеної правової норми вбачається, що навіть за наявності особи, на яку покладеного обов'язок із ведення обліку військовозобов'язаних і призовників, відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності на підприємстві несе саме відповідний керівник, а тому відповідачем правомірно винесено постанову саме відносно керівника підприємства Василенко О.В.
Окрім того, однією із підстав для скасування оскаржуваної постанови, позивачем зазначено те, що постанова Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. N 921 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних» набрала законної сили з дня її оприлюднення, а саме - з 19.12.2016 року, в той час як гр.. ОСОБА_3 було прийнято на роботу 05.05.2014 року,що підтверджується наказом № 96-к від 05.05.2014 року, тобто до прийняття відповідної постанови, проте наказу по підприємству щодо прийняття гр.. ОСОБА_3 на роботу апелянтом до апеляційної скарги не долучено, як і не було його надано до суду першої інстанції, а тому посилання позивача на даний наказ є необґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року - без змін.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 311, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко
Суддя: Я.Б.Глущенко
С.Б. Шелест
Повний текст виготовлено 20 лютого 2018 року.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Шелест С.Б.
Глущенко Я.Б.