Справа № 760/12749/17 Суддя (судді) першої інстанції: Оксюта Тарас Григорович
19 лютого 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Федотова І.В., Губської Л.В.,
секретаря Андрієнко Н.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року, -
ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого призначається пенсія позивачу, сум грошової допомоги, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату на її користь пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати та одноразової грошової допомоги при звільненні без обмеження розміру пенсії на підставі довідки Департаменту фінансово-облікової політики МВС України №185 від 14.04.2017 року з дати виникнення права на перерахунок (21.12.2010 року) без обмеження строком з урахуванням раніше проведених виплат (ч.3 ст.51 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
В обгрунтування вимог позовної заяви позивач посилається на те, що відповідач, відмовляючи у здійсненні їй перерахунку пенсії, порушує її права, оскільки вказані допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відносяться до складу грошового забезпечення та повинні ураховуватися при розрахунку пенсії.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_2 пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги для оздоровлення, вихідної допомоги при звільненні на пенсію та індексації грошового забезпечення без обмеження розміру пенсії на підставі довідки Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 14 квітня 2017 року № 185 з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду умотивовано тим, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку розміру пенсії та включенні до складу грошового забезпечення вказаних доплат та виплат на підставі наданої довідки. Також, суд зазначив, що у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв'язку із пропуском позивачем строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Не погоджуючись із судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.
Позивач в апеляційній скарзі просить постанову місцевого суду скасувати та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату її пенсії, починаючи з 21 грудня 2010 року та виплатити їй компенсацію різниці, що склала після перерахунку пенсії, починаючи з 21 грудня 2010 року по теперішній час.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що в позові вона просила зобов'язати відповідача перерахувати їй пенсію з 21 грудня 2010 року та виплатити недоплачену різницю та у подальшому виплачувати перераховану пенсію. Проте, суд першої інстанції не до кінця врахував ці обставини, а саме зобов'язав здійснити перерахунок у межах стягнення за один місяць, тобто з обмеженням терміну.
Відповідач в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що підстав для зарахування до складу грошового забезпечення матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати та одноразової грошової допомоги при звільненні немає.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.
З матеріалів справи убачається, що 27.03.2017 року позивач звернулась до відповідача із письмовою заявою про здійснення перерахунку пенсії з моменту її призначення і додатково включити до заробітку для обчислення пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення, на вирішення соціально - побутових питань, індексацію заробітної плати та одноразову грошову допомогу при звільненні.
Листом від 07.04.2017 року №7998/03/Ч позивачу повідомлено про відсутність підстав для врахування зазначених виплат у розрахунок пенсії.
Уважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася у суд із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянтів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осі, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною третьою цієї ж статті Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 постанови № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сім'ї» (далі Закон № 2011-ХІІ).
Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11 2007 року № 1294 (далі - постанова №1294) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).
Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).
Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією. Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).
Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Отже, зазначені допомоги (грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань та індексація) є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі №21-70а15 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 листопада 2017 року у справі №552/3686/17.
Колегія суддів звертає вагу на те, що в наявній в матеріалах справи копії довідки від 14 квітня 2017 року №185 не зазначено про те, що із наведених доплат були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, однак обов'язок сплати військовослужбовцями цих внесків з усіх видів грошового забезпечення, в тому числі з грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань на час проходження військової служби був передбачений статтею 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» та пунктом 2.2.17 постанови Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1.
При цьому, контроль щодо перевірки сплати роботодавцем та застрахованим внеску на пенсійне державне страхування покладено саме на управління Пенсійного фонду. Проте, відповідач, усупереч вимогам ч. 2 ст. 72 КАС України, не надав будь-яких доказів, які б спростовували факт сплати страхових внесків з грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, які позивач отримував під час проходження військової служби.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку розміру пенсії та включенню до складу грошового забезпечення грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації.
Разом із тим, колегія суддів уважає помилковими висновки місцевого суду щодо задоволення позовних вимог в частині урахування для перерахунку пенсії позивача одноразової грошової допомоги при звільненні, з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, за змістом частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII пенсія військовослужбовців обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Однак, ця норма не містить положень про включення до грошового забезпечення такої виплати, як одноразова грошова допомога при звільненні. Правові підстави для її виплати встановлені статтею 15 Закону № 2011-ХІІ та статтею 9 Закону
№ 2262-XII, які пов'язані зі звільненням особи зі служби.
Таким чином, хоча вказана виплата й підпадає під ознаки одноразової допомоги, але має інше правове призначення.
Тобто, одноразова грошова допомога при звільненні не входить до додаткового грошового забезпечення, яка повинна враховуватися при нарахуванні пенсії, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема військовослужбовців.
Аналогічна правова позиція викладені в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2017 року у справі №812/6733/13-а.
Окрім того, як убачається із матеріалів справи, позивач звертаючись із даним позовом, а також подаючи апеляційну скаргу, просила здійснити перерахунок пенсії з дати виникнення права на такий - 21.12.2010 року. Однак, ані в мотивувальній, ані в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення місцевий суд не надав належної оцінки обставинам справи щодо дати, з якої необхідно здійснити вказаний перерахунок, не зазначив таку, а лише вказав, що у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв'язку із пропуском позивачем строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Так, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 99, 100 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із даним позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Отже, ураховуючи, що пенсію в меншому розмірі позивач отримувала з 2010 року, про порушення свої прав остання повинна була дізнатися саме з 2010 року. Таким чином, оскільки в суд позивач звернулася лише 18 липня 2017 року, то позовні вимоги підлягають задоволенню з 18 січня 2017 року.
При цьому, покликання позивача в позовній заяві та апеляційній скарзі на ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-XII не заслуговують на увагу, позаяк матеріальна допомога на оздоровлення, на вирішення соціально - побутових питань та індексація, не є новим введеним додатковим видом грошового забезпечення.
Окрім того, з огляду на те, що судовому захисту підлягає лише порушене право, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження її розміру є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Відтак, доводи апеляційних скарг частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, прийнятій з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року) за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року) підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню частково.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2 з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально - побутових питань та індексації заробітної плати, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально - побутових питань та індексації заробітної плати на підставі довідки МВС України №185 від 14.04.2017 року, з 18 січня 2017 року, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1 350 грн. (одна тисяча триста п'ятдесят грн.).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя І.В. Федотов
суддяЛ.В. Губська
(Повний текст постанови складений 19 лютого 2018 року.)
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Федотов І.В.
Губська Л.В.