Справа № 825/1900/17 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
15 лютого 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Волощук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Чернігівської митниці ДФС України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" до Чернігівської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень, -
Приватне акціонерне товариство "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, відповідачем прийнято спірні рішення протиправно, а тому вони підлягають скасуванню в судовому порядку.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року задоволено вказаний адміністративний позов. Визнано протиправними і скасовано рішення Чернігівської митниці ДФС про коригування митної вартості товару - «жилка необробленого тютюну типу Вірджинія, трубовогневої сушки, для виробництва сигарет (країна походження Бразилія)» з застосуванням резервного методу на рівні 0,98 дол. США/кг: № UА102180/2017/000022/2 від 17.05.2017 року, № UА102180/2017/000024/2 від 05.07.2017 року, № UА102180/2017/000025/2 від 12.07.2017 року, № UА102180/2017/000027/2 від 14.07.2017 року, № UА102180/2017/000030/2 від 26.07.2017 року, № UА 102180/2017/000031/2 від 26.07.2017 року, № UА102180/2017/000032/2 від 10.08.2017 року, № UА102180/2017/000033/2 від 10.08.2017 року. Визнано протиправними і скасовано Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, якими відмовлено Приватному акціонереному товариству "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" у митному оформленні товару: «жилка необробленого тютюну типу Вірджинія, трубовогневої сушки, для виробництва сигарет (країна походження Бразилія) за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту): № UА102180/2017/00015, № UА102180/2017/00021, № UА102180/2017/00022, № UА102180/2017/00024, № UА102180/2017/00027, № UА 102180/2017/00028, № UА102180/2017/00030, № UА102180/2017/00031.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції було встановлено, що на підставі контракту № T01/16-U від 10 грудня 2015 року (надалі - «Контракт»), укладеного з Бритіш Американ Тобакко (GLP) Лімітед (British American Tobacco (GLP) Limited), позивач імпортує тютюн в кількості та асортименті, що зазначаються в додатках до Контракту (п.1.1. Контракту).
Відповідно до основних умов Контракту: ціна розуміється на умовах DDU склад Покупця в Прилуках (п. 1.5.); до ціни товару, що підлягає сплаті за товар включено всі витрати, що пов'язані з поставкою товару в місце поставки, в тому числі вартість транспортування (фрахт) (п. 1.6.); продавець здійснює доставку на умовах DDU склад покупця в м. Прилуках, визначених в «Інкотермс-2000» , протягом строку дії Контракту (п.3.1.); маркування має включати: сорт, країна походження, номер партії, номер короба, вага брутто, вага нетто (п. 3.2.); всі ризики, а саме, але не обмежуючись цим, витрати, пошкодження товару переходять до покупця після прийняття товару на склад Покупця у відповідності з умовами DDU «Інкотермс-2000» (п. 3.4.); забезпечення тари, пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням та маркуванням, а також витрати на навантаження, вивантаження, транспортування товару до названого місця призначення здійснюється за рахунок Продавця ( п. 3.5.); покупець сплачує 100% вартості доставленого товару шляхом банківського переказу на рахунок продавця, який вказаний в статті 15 Юридичні адреси Сторін, протягом 30 днів з кінця місяця, що слідує за місяцем, в якому підтвердження поставки було відправлено, або за згодою сторін оплата за товар може здійснюватись покупцем в формі повної або часткової попередньої оплати на підставі рахунків, наданих продавцем (п. 4.1.).
Митна вартість товару визначена позивачем за основним методом - методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), згідно зі статтею 58 Митного кодексу України (надалі - МК України»). Керуючись статтею 53 МК України, одночасно з митною декларацією Позивачем при кожному митному оформленні товару були подані наступні документи: декларації митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № T01/16-U від 10.12.2015 р., з додатками, що супроводжували поставку. В додатках до контракту встановлено вартість кожної партії товару за кілограм; рахунки-фактури (інвойси), в яких зазначено ідентифікуючі дані товару, вартість його за кілограм, відповідно до Контракту, а також загальна вага та загальна вартість, що підлягає сплаті за товар; ліцензія на право виробництва підакцизних товарів № 225 від 21.03.2016 р.; інші документи, що супроводжували поставку, перелік яких повно наведений відповідачем в Картках відмови.
Одержавши вказані вище документи, відповідач шляхом направлення електронних повідомлень запропонував для визначення митним органом митної вартості за ціною договору (контракту)надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 53 МК України, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 53 МК України; копію митної декларації країни відправлення, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України.
На вказані повідомлення, позивачем надано наступні документи: повідомлення головного бухгалтера щодо відсутності на момент митного оформлення оприбуткування товару та оплати за нього та надання інформації, що підтверджує здійснену раніше оплату контрактної ціни за ідентичні товари; експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України № ПК-7 від 26.01.2017 р.; відповідний прайс-лист продавця для покупця щодо цін на товар; копії митних декларацій країни відправлення.
Після розгляду всіх отриманих документів, шляхом направлення електронних повідомлень відповідачем надана інформація про причини, за яких заявлена митна вартість не може бути визнана та прийняті Рішення про коригування митної вартості з застосуванням резервного методу визначення митної вартості на підставі МД № 102040000/2016/047108 від 20.10.2016 року на рівні 0,98 дол. США/кг. В митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю відмовлено, про що позивачу направлено Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необгрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Митним кодексом України закріплено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України (стаття 57 МК України).
Отже, враховуючи дану норму, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом, обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Як встановлено частиною 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 розділу ІІІ МК України.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає, що одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частина друга названої статті містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Так, документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення є:
1) Декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу (відповідно до частини 8 ст. 52 МК України, у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Позивачем були подані Декларації митної вартості при кожному митному оформленні.).
2) Зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності (зовнішньоекономічний договір та відповідні додатки до нього були подані Позивачем при кожному митному оформленні).
3) Рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
До митного оформлення подано всі рахунки, що підтверджують вартість імпортованих товарів.
4) Якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (умовами контракту передбачено, що оплата проводиться після отримання товару. За цих обставин, платіжні документи до митного оформлення обґрунтовано не подавались. На підтвердження цього Позивачем до митного оформлення надано повідомлення головного бухгалтера щодо відсутності на момент митного оформлення оприбуткування товару та оплати за нього).
5) За наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (позивачем подано копії митних декларацій і документів, підтверджуючих оплату аналогічного товару за попередній період).
6) Транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (за умовами контракту витрати на транспортування включені у вартість товару та здійснені за рахунок і силами продавця, тому такі документи обґрунтовано відсутні у позивача).
7) Копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню (такий документ подавався до митного оформлення, що підтверджується переліком документів, який зазначено в картках відмови в митному оформленні, складених Відповідачем).
8) Якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (умовами контракту не передбачено страхування товару, тому такі витрати та документи обґрунтовано відсутні).
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст. 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України визначений перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
До вказаного переліку входять такі складові митної вартості як витрати на транспортування товару (п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України) та витрати на страхування товару (п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України).
Крім того, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачає надання транспортних (перевізних) документів, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Поставка спірного товару здійснювалась на умовах DDU (м. Прилуки), покупець не здійснював витрат на транспортування, які фактично включаються у вартість товару.
Відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС термін DDU - «поставка без сплати мита» означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких мит (під словом «мито» тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Обов'язки щодо такого «мита» покладаються на покупця, так само як будь-які витрати і ризики, що виникнуть у зв'язку з тим, що він не здійснить своєчасно митного очищення товару для імпорту.
Аналізуючи вищевказані норми законодавства та враховуючи умови контракту, митною вартістю спірного товару є його контрактна ціна, оскільки за умовами поставки витрати на транспортування та страхування несе продавець.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Пункт 1 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України надає право митному органу упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Тобто у зв'язку з тим, що митною вартістю спірного товару є його контрактна ціна, то враховуючи вимоги п. 1 ч. 4 та п. 1 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган зобов'язаний під час митного оформлення перевірити числові значення складових митної вартості спірних товарів, іншими словами - числові значення складових контрактної ціни (з чого саме складається ціна та які витрати до неї включені).
Колегією суддів встановлено, що документи, надання яких передбачено ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, не містив такої інформації.
В той же час відповідно до вимог ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України на декларанта (у даному випадку - позивача) покладений обов'язок надання митному органу документів, що підтверджують заявлену митну вартість спірного товару (у даному випадку - контрактну ціну) і обраний метод її визначення (у даному випадку - метод за ціною (контракту)).
Декларант, заявляючи митному органу саме таку митну вартість і саме метод її визначення, тим самим підтверджує, що він надасть документи, з яки: буде перевірити з чого саме складається митна вартість (ціна) заявленого до оформлення товару.
Колегією суддів було встановлено, що будь-який з наданих до митного оформлення позивачем документів (ні контракт, ні додатки до контракту, ні інвойс, ні міжнародна товарно-транспортна накладна, ні сертифікат про походження товару, ні прайс-лист, ні експертний висновок, ні копії експортних декларацій та ін.) такої інформації не містять, що є порушенням з боку позивача вимог ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України.
В свою чергу, відсутність відомостей про вартість перевезення та страхування спірного товару унеможливлювало перевірку митним органом розрахунку ціни за поданими до митного оформлення документами.
Витрати на транспортування та страхування спірного товару не включаються до ціни спірного товару, оскільки це випливає з умов поставки, але позивач помилково вважав, що він не повинен надавати до оформлення документи, якими повинна підтверджуватися контрактна ціна та числове значення її складових.
В той же час відповідно до п.п. 6 і 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, що підтверджують заявлену митну вартість і обраний метод її визначення, серед іншого є: документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та документи, що містять відомості про вартість страхування.
При цьому, колегією суддів встановлено, що відповідачем виконано вимоги п.п. 6 і 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які зобов'язують серед основних документів подати документи, що містять відомості про вартість перевезення та страхування оцінюваних товарів (показати вартість перевезення та страхування).
Тобто при митному оформленні товарів позивачем не надана інформація щодо числових значень складових митної вартості товарів, а саме: витрат, пов'язаних з транспортуванням спірного товару в місце призначення, та витрат на страхування.
Документами, з яких було б видно з чого складається ціна товару є розрахунок ціни (калькуляція) або звіт про оцінку майна, оскільки це є документи, у яких зазначаються числові значення складових ціни (і витрати ні виробництво, і рентабельність, і прибуток, і адміністративні затрати, і витрати на транспортування та страхування спірного товару).
Колегією суддів встановлено, що до митного оформлення позивач надав лист-калькуляцію, але він наданий не виробником товару, а стороною зовнішньоекономічного договору (контракту), тому калькуляція не могла бути прийнята як додаткова цінова інформація для підтвердження задекларованого рівня митної вартості товару.
Щодо експертного висновку, то колегія суддів вважає, що його було обгрунтовано не прийнято митницею, оскільки у тому вигляді, в якому він надавався до митного оформлення, він не давав можливості перевірити достовірність цінової інформації.
Будь-яких інших документів, у яких були зазначені витрати на транспортування та страхування спірного товару, позивачем до митного оформлення не надавалося.
Відсутність відомостей про вартість перевезення та страхування унеможливлювала перевірку розрахунку ціни за поданими до митного оформлення (вартість операції) неможливо, оскільки перевірити достовірність цінової інформації у цьому висновку немає можливості.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що поза увагою суду першої інстанції були залишені норми ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, відповідно до якої метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Через те, що позивачем документально не підтверджені числові значення митної вартості, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, неможливо було застосувати.
Крім того, застосування першого методу визначення митної вартості неможливо застосувати з причини невиконання позивачем вимог ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України.
Як передбачає ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України, при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: вартість операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст. 62 Митного кодексу України (метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості); митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями ст. 63 Митного кодексу України (метод визначення митної вартості на основі додавання вартості).
При цьому, відповідно до ч. 20 ст. 58 Митного кодексу України порівняння з вартістю операцій, зазначених у пунктах 1-3 ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України, здійснюється за ініціативою декларанта або уповноваженої ним особи.
За даними, що заявляє декларант (Позивач) у деклараціях митної вартості, сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) пов'язані між собою, при цьому, перевірити документально про відсутність впливу взаємозв'язку на ціну не є можливим.
Документами, в той же час згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що надані до митного оформлення прайс-листи, експертний висновок та копії митних декларацій країни відправлення є документами, що підтверджують заявлену митну вартість, оскільки такий висновок суду свідчить про неповне дослідження судом першоїї інстанції обставин, що мають значення для справи, оскільки в рішеннях про коригування митної вартості вказано, що підставою для коригування заявленої позивачем митної вартості спірного товару стала неможливість митного органу відповідно до вимог ч. 9 ст. 58 Митного кодексу України здійснити розрахунки на основі об'єктивних даних, які б підтверджувалися документально та піддавалися б обчисленню.
Щодо додатково поданих документів, то колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні та судом не встановлено, які саме числові значення складових митної вартості підтверджують додатково надані до митного оформлення прайс-листи, експертний висновок та копії митних декларацій країни відправлення.
При проведенні аналізу цих документів колегією судів встановлено, що вони також як і документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, не містять усіх числових значень складових митної вартості. Крім того, ці документи взагалі не можна ідентифікувати із спірним товаром, оскільки прайс-листи надані не виробником товару, а стороною зовнішньоекономічного договору (контракту) В.А.Т. (GLP) Limited Великобританія. Прайс-листи не містять інформації щодо календарного року виготовлення тютюнової сировини, що, в свою чергу унеможливлювало ідентифікацію однойменних партій товару.
Експертний висновок від 26.01.2017 року № ПК-7 ґрунтується виключно на даних прайс-листів, а тому не давав змоги митному органу в повній мірі проаналізувати ціноутворення товарів, що імпортуються на митну територію України щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів та перевірити достовірність заявленої митної вартості товарів, оскільки даний висновок не містить інформації щодо використаних джерел Інтернет ресурсів, вартісних показників сировинних матеріалів, виробничих витрат та інших вартісних складових на задекларовані товари.
Отже, на цій стадії митного оформлення вже не витребовуються додаткові документи, а пропонується декларанту надати цінову інформацію, яка б могла бути використана митним органом при коригуванні заявленої митної вартості спірного товару, однак судом першої інстанцій норми ч. 5 ст. 55 та ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України залишені поза увагою.
Крім іншого, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції необгрунтовано не було взято до уваги норми ч. 7, ч. 8, ч. 9 ст. 55 Митного кодексу України, відповідно до яких у випадку незгоди декларанта з рішенням про коригування заявленої митної вартості товару або неможливості надати додаткові документи за зверненням декларанта або уповноваженої особи митницею здійснюється випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів під гарантії, строк яких не перевищує 90 днів. Протягом 80 днів з дня випуску товару у вільний обіг декларант може подати додаткові документи щодо підтвердження заявленої митної вартості товару, які митниця зобов'язана розглянути і прийняти рішення щодо скасування рішення про коригування митної вартості товару або надати обгрунтовану відмову. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митниця розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з .дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обгрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
Тобто причиною митного оформлення товару під гарантійні зобов'язання є незгода із визначеною (скоригованою) митним органом митною вартості товару, а метою такого митного оформлення є надання додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.
За зверненням декларанта спірний товар випущено у вільний обіг згідно ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу, що підтверджується копіями МД, які долучені Товариством до позову та містяться у матеріалах справи.
Позивач скористався наданим йому правом щодо випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання з метою надання додаткових документів, але так і не надав таких додаткових документів.
Тобто, колегія суддів вважає, що позивачем не вжито заходів щодо доведення митному органу правильності визначення ним митної вартості спірного товару, хоча таку можливість він мав.
Колегія суддів зауважує, що подання документів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що містять відомості щодо числових значень складових митної вартості товарів, які передбачені умовами поставки, відомості щодо вартості перевезення та страхування спірного товару, надання додатково запитуваних документів, передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, є умовою визнання митним органом митної вартості, заявленої позивачем за методом за ціною договору (контракту).
Отже, судом першої інстанції при розгляді даної справи та прийнятті судового рішення не надана оцінка вищезазначеному, не досліджені всі обставини, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи викладене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість та правомірність спірних рішень відповідача та відсутність підстав для їх скасування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому наявні підстави для його скасування.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Чернігівської митниці ДФС України - задовольнити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" до Чернігівської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
В.Е. Мацедонська
Повний текст складено 20.02.2018 року.