Справа № 825/1621/17 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
07 лютого 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кобаля М.І.,
Суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
при секретарі: Кривді В.І.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_3
представників відповідача: Зенченко Н.В., Юрченка О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (далі - Позивач, Нотаріус) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - Відповідач) у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 183/5 від 05.10.2017 «Про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_6».
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні зазначеного позову повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувану постанову - скасувати, виходячи з наступного.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач - ОСОБА_6 здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність.
26.04.2017, на підставі поданих документів, приватним нотаріусом ОСОБА_6, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 34, статей 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, було вчинено виконавчий напис реєстровий № 3064 про стягнення з гр. ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 20.11.2012 та розрахунку заборгованості за договором станом на 02.01.2017, грошових коштів у сумі 34 692,94 грн.
22.06.2017, на підставі поданих документів, приватним нотаріусом ОСОБА_6, відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів, було вчинено виконавчий напис реєстровий № 5024, про стягнення з гр. ОСОБА_8 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк», невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 14.12.2007 № 106281-SOGI та розрахунку заборгованості за договором станом на 25.04.2017, грошових коштів у сумі 8 149,20 дол. США.
08.09.2017 до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області надійшла скарга гр. ОСОБА_8 щодо вчиненого приватним нотаріусом ОСОБА_6 виконавчого напису за реєстровим № 5024 від 22.06.2017 на кредитному договорі № 106281-SOGL від 14.12.2007, укладеного між гр. ОСОБА_8 та ЗАТ «КБ Приватбанк».
Також, 19.09.2017 та 22.09.2017 (повторно) до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області надійшли звернення гр. ОСОБА_7 щодо вчинення приватним нотаріусом ОСОБА_6 виконавчого напису за реєстровим № 3064 від 26.04.2017 з порушенням вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».
У зв'язку з наведеним, відповідно до ст. 33 Закону України «Про нотаріат» та керуючись пунктами 2, 14 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 17.02.2014 № 357/5, на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 02.10.2017 № 353/4, працівниками відділу з питань нотаріату 04.10.2017 здійснено позапланову перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_6 у межах предмета звернень ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (а.с.90).
За результатами проведеної перевірки, посадовими особами контролюючого органу складено довідку від 05.10.2017, в якій зазначено, що з наданих для перевірки матеріалів та пояснень приватного нотаріуса ОСОБА_6 встановлено наступне:
- виконавчий напис (реєстровий № 3064 від 26.04.2017) про стягнення з гр. ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених в строк грошових коштів за кредитним договором, вчинено не на підставі документів, що підтверджують безспірність заборгованості, які передбачені п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», пункти 3.1, 3.2 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку;
- при вчиненні виконавчого напису (реєстровий № 5024 від 22.06.2017) про стягнення заборгованості з гр. ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором від 14.12.2007 № SOGL, приватним нотаріусом ОСОБА_6 порушено вимоги ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», пп. 3.1 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку щодо можливості вчинення виконавчого напису за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Позивачу рекомендовано забезпечити неухильне дотримання вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчих написів.
Із вищевказаною довідкою приватний нотаріус ОСОБА_6 був ознайомлений та отримав її копію 09.10.2017, що підтверджується особистим підписом позивача.
05.10.2017 начальником Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, за результатами перевірки фактів, викладених у заяві гр. ОСОБА_7 та скарзі гр. ОСОБА_8 щодо дій приватного нотаріуса ОСОБА_6, у зв'язку з незабезпеченням належного виконання вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» при вчиненні виконавчих написів, керуючись вимогами п. 3 ч. 1 ст. 29-1 Закону України «Про нотаріат», було винесено наказ № 183/5, пунктом 1 якого тимчасово зупинено нотаріальну діяльність по Чернігівському міському нотаріальному округу приватного нотаріуса ОСОБА_6 з 09.10 по 20.10.2017 включно для підвищення кваліфікації (далі по тексту - оскаржуваний наказ) (а.с.104).
Не погоджуючись з вищезазначеними діями та оскаржуваним наказом, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час перевірки, відповідачем надано правову оцінку документам ПАТ КБ «Приватбанк» на предмет правомірності вимог стягувача за виконавчими написами від 26.04.2017 № 3064 та від 22.06.2017 № 5024, тобто відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень, визначених чинними нормативно-правими актами.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Законом України від 02.09.1993 № 3425-XII «Про нотаріат» (далі по тексту - Закон № 3425) (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до п. 14 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначається організація і діяльність органів нотаріату.
Згідно із ст. 1 Закон № 3425 нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Статтею 3 Закону № 3425 встановлено, що нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів.
Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (ст. 2-1 Закону № 3425).
Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період. Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки звернень громадян чи юридичних осіб у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (ч. 1 ст. 33 Закону № 3425).
Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону № 3425 порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України.
Тобто, на відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області покладено обов'язок перевіряти приватних нотаріусів, в тому числі, відповідно до звернення юридичних осіб та громадян в межах предмета звернення та в межах повноважень.
Механізм здійснення Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління юстиції) перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства визначає Порядок проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 17.02.2014 № 357/5 (далі по тексту - Порядок № 357/5).
Відповідно до п. 2 Порядку № 357/5 позапланова перевірка - не запланована Міністерством юстиції, головним управлінням юстиції комплексна, цільова або контрольна перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства, а також перевірка за зверненнями фізичних і юридичних осіб.
Проведення перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюється уповноваженими представниками Міністерства юстиції, головного управління юстиції, діяльність яких безпосередньо пов'язана з контролем за організацією нотаріату і нотаріальної діяльності в Україні (п. 6 Порядку № 357/5).
Пунктом 13 Порядку № 357/5 передбачено, що позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції. За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.
В свою чергу, перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, головного управління юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса (п. 14 Порядку № 357/5).
Відповідно до п. 31 Порядку № 357/5 перевіркою встановлюється, чи дотримуються державні і приватні нотаріуси загальних положень чинного законодавства, яке регулює порядок вчинення нотаріальних дій та проведення під час їх вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Пунктом 30 Порядку № 157/5 передбачено, що при перевірці виконання державними і приватними нотаріусами правил нотаріального діловодства перевіряються:
наявність номенклатури справ, затвердженої та погодженої у встановленому порядку (номенклатури справ за попередні роки мають бути належним чином закриті підсумковими записами; для перевірки надаються всі справи (наряди), передбачені номенклатурою);
наявність статистичних звітів за період, який підлягає перевірці;
впорядкування та забезпечення зберігання документів нотаріального діловодства та нотаріального архіву;
наявність складених та погоджених в установленому порядку описів справ (нарядів), актів про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду та які не підлягають зберіганню;
дотримання форм та правильність ведення реєстрів, алфавітних, інших книг, журналів тощо;
правильність реєстрації, формування та оформлення спадкових справ;
правильність застосування нотаріусами посвідчувальних написів та видачі свідоцтв за формами, установленими правилами ведення нотаріального діловодства;
наявність документів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, копій з них, які на вимогу законодавства долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, який залишається у справах нотаріуса, відповідність таких документів чинному законодавству, а також наявність проставлених нотаріусом необхідних відміток;
дотримання державними і приватними нотаріусами нотаріальної таємниці, принципу неупередженості та запобігання судовим спорам, а також обмежень у праві вчинення нотаріальних дій;
виконання державними та приватними нотаріусами вимог чинного законодавства щодо порядку витрачання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів та дотримання порядку їх передавання іншому нотаріусу;
виконання державними і приватними нотаріусами вимог чинного законодавства про Єдині та державні реєстри інформаційної системи Міністерства юстиції.
Правовими положеннями п. 3 ч. 1 ст. 29-1 Закону № 3425 встановлено, що нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється, якщо приватний нотаріус при вчиненні нотаріальних дій неодноразово порушував правила нотаріального діловодства, - до закінчення строку проходження підвищення кваліфікації (не більше двох тижнів).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів під час розгляду справи, під час здійснення перевірки приватного нотаріуса ОСОБА_6 відповідачем було складено висновок про порушення позивачем вимог законодавства при вчиненні нотаріальних написів від 26.04.2017 № 3064 та від 22.06.2017 № 5024, зокрема Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
У зв'язку із наведеним, ні підставі п. 3 ч. 1 ст. 29-1 Закону № 3425 відповідачем прийнято оскаржуваний наказ.
Відповідно до статті 88 Закону № 3425, пп. 3.1 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку № 357/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно із пп. 3.2 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку № 357/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
За змістом п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.
Як вбачається з документів, поданих приватному нотаріусу ОСОБА_6 для вчинення виконавчого напису за реєстровим № 3064 від 26.04.2017, для вчинення виконавчого напису стягувачем було надано анкету - заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приват Банку від 20.11.2012, яка на думку позивача є оригіналом кредитного договору, про що зазначено у поясненнях нотаріуса № 542/01-16 від 04.10.2017 та позовній заяві.
Між тим, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
У поданій анкеті - заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 20.11.2012 зазначено, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами становить договір про надання банківських послуг. При цьому у анкеті-заяві зазначається, що клієнт ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку у письмовому вигляді.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що серед копій документів, на підставі яких приватним нотаріусом ОСОБА_9 вчинено виконавчий напис за реєстровим № 3064 від 26.04.2017, відсутні Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, Пам'ятка клієнта, на які міститься посилання, як на частину договору про надання банківських послуг.
Таким чином, приватним нотаріусом ОСОБА_9 вчинено виконавчий напис на підставі лише анкети-заяви, яка є однією з частин договору про надання банківських послуг, без урахування інших частин договору, а саме: Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку та Пам'ятки клієнта, в яких викладено зміст договору.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 630 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Між тим, вищезазначена анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 20.11.2012, як окремий документ не містить умов кредитного договору (умов кредитування), в тому числі таких умов як предмет договору, сума кредиту, строк його погашення, розмір відсотків за користування кредитом, наявність штрафних санкцій за невиконання та їх розмір.
Отже, виконавчий напис нотаріуса ОСОБА_6 за реєстровим № 3064 від 26.04.2017 вчинено на підставі анкети-заяви, яка є частиною договору про надання банківських послуг, без урахування та подання нотаріусу інших частин договору, а саме: Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, Пам'ятки клієнта, та не містить умов кредитного договору (умов кредитування), тобто не є оригіналом кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 11.03.2015 року у справі № 6-16цс15, зокрема, не підписані позичальником Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи банку з врахуванням вимог ст. 207 ЦК України не можна вважати складовою частиною договору про надання банківських послуг.
Відповідно до пп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Крім того, відповідно до пп. 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що виконавчий напис № 3064 від 26.04.2017, вчинений приватним нотаріусом ОСОБА_6 про стягнення з гр. ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених грошових коштів за кредитним договором, вчинено не на підставі документів, що підтверджують безспірність заборгованості, які передбачені п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1999 № 1172, а саме: не на підставі оригіналу кредитного договору, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 88 Закону № 3425, пп. 3.1 та 3.2 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку.
Щодо вчинення 22.06.2017 приватним нотаріусом ОСОБА_6 виконавчого напису за реєстровим № 5024, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
22.06.2017 до приватного нотаріуса ОСОБА_9 звернувся представник ПАТ КБ «Приватбанк» Балашов О.В. із заявою про вчинення виконавчого напису для стягнення грошових сум з боржника ОСОБА_8 (зареєстрована в журналі реєстрації вхідних документів № 5017/02-20).
З документів, які містяться у справах нотаріуса ОСОБА_9, вбачається, що окрім заяви, передбаченої п. 2.1 Глави 16 розділу II Порядку, до заяви представником додано розрахунок заборгованості станом на 25.04.2015 за договором № 106281 - SOGL від 14.12.2007, укладеного між клієнтом ОСОБА_8 та ПАТ КБ «Приватбанк» із зазначенням суми заборгованості.
На підставі вказаних наданих документів приватним нотаріусом ОСОБА_9 22.06.2017 було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 5024.
Як вбачається з п. 1.3. кредитного договору № 106281 - SOGL від 14.12.2007 строк повернення кредиту та окремих його частин - Траншів кредиту встановлюється договорами про видачу Траншів кредиту, а також Графіками погашення кредиту та відсотків, які є невід'ємними додатками до договорів про видачу Траншів, однак не пізніше 11.12.2009. Зазначений строк може бути змінений відповідно до підпунктів 2.3.3, 2.4.1 даного договору.
З поданого приватному нотаріусу ОСОБА_9 для вчинення виконавчого напису розрахунку заборгованості станом на 25.04.2015 за договором № 106281 - SOGL від 14.12.2007, укладеного між клієнтом ОСОБА_8 та ПАТ КБ «Приватбанк» із зазначенням суми заборгованості вбачається, що станом на 15.01.2009, у зв'язку з простроченням зобов'язання боржником виникла заборгованість за кредитом та процентами, яка у подальшому не була погашена боржником.
Як вже зазначалося, відповідно до ст. 88 Закону № 3425 та п.п. 3.1 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно пп. 3.4 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу, тобто з дня, коли стягувач дізнався, або повинен був дізнатися про те, що його право на належне конання зобов'язання боржником порушено.
Оскільки станом на 15.01.2009 мало місце порушення графіку сплати боржником заборгованості, встановленого Графіком погашення кредиту та відсотків, саме з цього дня у стягувача виникло право вимоги.
Таким чином, доводами приватного нотаріуса ОСОБА_9, що право вимоги виникло у стягувача 25.04.2017, тобто з моменту направлення письмової вимоги про усунення порушень боржнику, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції адже протирічать вимогам чинного законодавства України.
Отже, обґрунтованими є доводи відповідача, які безпідставно не взяті до уваги судом першої інстанції, що враховуючи момент виникнення права вимоги стягувача за кредитним договором № 106281 - SOGL від 14.12.2007, приватним нотаріусом ОСОБА_9 не було здійснено належний аналіз поданих для вчинення виконавчого напису та вчинено виконавчий напис за реєстровим № 5024 від 22.06.2017 поза межами трьохрічного строку з моменту виникнення права стягувача, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 88 Закону № 3425 та пп. 3.1. п. 3 Глави 16 розділу II Порядку.
Крім того, гр. ОСОБА_8 у своїй скарзі вказував, що на вимогу ПАТ КБ «Приват Банк» у 2016 році приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вже вчиняла виконавчий напис на кредитному договорі № 106281 - SOGL від 14.12.2007 та посилався на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.12.2016, яким цей виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області мало законні підстави для тимчасового зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_6 за неодноразове порушення правил нотаріального діловодства на підставі п. 3 ч. 1 ст. 29-1 Закону № 3425, зокрема, якщо при перевірці приватного нотаріуса будуть встановлені порушення правил ведення ним нотаріального процесу, передбачені п. 30 Порядку № 157/5.
Крім того, відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області № 194/5 від 19.10.2017 «Про поновлення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_9» нотаріальна діяльність позивача була поновлена з 21.10.2017.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень, визначених чинними нормативно-правими актами, а тому колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, відтак оскаржуваний наказ є обґрунтованим та законним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 243, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області - задовольнити повністю.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Суддя-доповідач: М.І. Кобаль
Судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова