Справа № 712/2623/17 Суддя першої інстанції: Василишин В.О.
07 лютого 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кобаля М.І.,
Суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 03 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти № 2 Управління патрульної поліції міста Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Ведмідь Олександра Олександровича, Інспектора роти №2 Управління патрульної поліції м. Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції Бондаренка Сергія Івановича, Державної казначейської служби України, третя особа: Управління патрульної поліції в місті Черкаси про визнання дій посадових осіб незаконними та протиправними і стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_2 (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Інспектора роти № 2 Управління патрульної поліції міста Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Ведмідь Олександра Олександровича, Інспектора роти № 2 Управління патрульної поліції м. Черкаси Департаменту патрульної поліції Національної поліції Бондаренка Сергія Івановича, Державної казначейської служби України (далі - Відповідачі, Інспектор Ведмідь О.О., Інспектор Бондаренко С.І.) в якому просив визнати протиправними та незаконними дії Інспекторів Ведмідь О.О. та Бондаренко С.І. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.
Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 03 жовтня 2017 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.04.2016 року Інспектором Бондаренко С.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЧК № 001188 відносно ОСОБА_2 відповідно до ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) .
28.04.2016 року Інспектором роти Ведмідь О.О. була винесена постанова серії ЧК № 001366, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 грн.
Підставою для винесення вищезазначеної постанови стало те, що 28.04.2016 року близько 01:40 год. у м. Черкаси по вул. Рози Люксмебург, 185 ОСОБА_2 знаходився у п'яному вигляді в громадському місці, ображав людську гідність і громадську мораль, висловлювався нецензурною лайкою, на зауважене не реагував.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач, просив визнати протиправними та незаконними дії інспекторів щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, та стягнути моральну шкоду.
Неправомірність дій Інспекторів, позивач обґрунтовує постановами Соснівського районного суду м. Черкаси якими за результатами розгляду протоколу було відмовлено у притягненні його до адміністративної відповідальності, а іншою скасовано постанову інспектора патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Інспектори Бондаренко С.М. та Ведмідь О.О. діяли виключно на підставі та у межах повноважень встановлених законодавством України.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КпАП України).
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення правил дорожнього руху, частини перша, друга і третя статті 122. Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122, що передбачають стягнення у вигляді штрафу або штрафних балів, - уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною 4 ст. 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Правовими положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.06.2016 року постановою Соснівського районного суду м. Черкаси постанову винесену Інспектором Ведмідь О.О. відносно ОСОБА_2 серії ЧК № 001466 від 28.04.2016 року відповідно до ч. 1 ст. 178 КУпАП скасовано.
Також, 02.09.2016 року постановою Соснівського районного суду м. Черкаси провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрито.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Між тим, у вищезазначених постановах суду оцінка дій Інспекторів не здійснювалась, а лише було скасовано прийняте рішення за ч. 1 ст. 178 КУпАП та здійснено розгляд справи за ст. 173 КУпАП за результатами розгляду якої провадження закрито.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що Інспектор Ведмідь О.О. та Інспектор Бондаренко С.І., під час складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧК № 001188 відносно ОСОБА_2 та постанови серії ЧК № 001366, діяли виключно на підставі та у межах повноважень встановлених законодавством України виконуючи свої посадові обов'язки.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Проте, в даному випадку, права, законні інтереси та свободи ОСОБА_2 не порушені відповідачами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Крім того, позовну вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 25 000 грн., колегія суддів вважає також необґрунтованою, оскільки відповідно до пунктів 4 та 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведено, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
Враховуючи, що позивач не навів доказів причинного зв'язку між діями відповідачів та завданою йому моральною шкодою, не вказав конкретно у чому полягає така шкода, не навів міркувань, з яких він виходив, визначаючи розмір завданої моральної шкоди, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав вимагати відшкодування завданої моральної шкоди, оскільки таку шкоду позивачу не завдано.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи виконання своїх посадових обов'язків відповідно до чинного законодавства України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 03 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Суддя-доповідач: М.І. Кобаль
Судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова