Справа № 826/6597/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
07 лютого 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Вівдиченко Т.Р.,
Федотова І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:
- припинити дії органів державної виконавчої служби Міністерсва юстиції України, що порушують його конституційне право на судовий захист;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України забезпечити виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05.07.2011 р. з цивільної справи №2-1587/2011, згідно з чинним законодавством України;
- відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 500000 гривень, заподіяну протиправними діями (бездіяльністю) органів державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні ними рішень Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05.07.2011 р. з цивільної справи №2-1587/2011.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2017 року позовну заяву було залишено без руху з посиланням на необхідність конкретизувати прохальну частину позову та визначити коло відповідачів.
На виконання вимог вказаної ухвали позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та залучення до справи співвідповідача.
Однак, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 вересня 2017 року позовну заяву повернуто позивачу з підстав невиконання вимог ухвали про усунення недоліків, а саме, зазначивши другого відповідача, позивач не надав суду копію позовної заяви для нього, що свідчить про порушення вимог ст.106 КАС України.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України (тут і надалі в редакції, чинній до 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо;
6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, згідно з ч. 4 ст. 105 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. При цьому, не допустимо обмежувати право позивача на самостійний вибір визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу.
Відповідно до частини 3 ст. 11 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Тобто, дані обставини суд повинен з'ясувати при розгляді справи по суті в судовому засіданні, а їх необґрунтованість в позовній заяві не є підставою для відмови в прийнятті позову, а може бути лише правовим підґрунтям для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
Як наголошувалось вище, позовну заяву було повернуто судом через ненадання копій вказаної заяви для інших учасників справи.
Так, дійсно, згідно ч. 3 ст. 106 КАС України, до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень.
Разом з тим, факт відсутності копій позовної заяви не був вказаний в якості підстави для залишення позовної заяви без руху.
При цьому, колегія суддів зазначає, що суд не повинен тлумачити положення ст. 106 КАС України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником бойових дій, інвалідом війни ІІ групи, ветераном військової служби, постійно перебуває на лікуванні.
Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Відповідно до вимог ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що позивач фактично був позбавлений гарантованого Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, що полягає у безперешкодному отриманні судового захисту.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, а тому, зазначена ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 вересня 2017 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції..
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий-суддя Л.В.Губська
Судді Т.Р.Вівдиченко
І.В.Федотов