Справа № 704/893/17 Суддя (судді) першої інстанції: Дяченко Д.О.
13 лютого 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Федотова І.В.,
суддів: Літвіної Н.М. та Парінова А.Б.,
за участю секретаря Часник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Тальнівського міського голови ОСОБА_3 на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Тальнівського міського голови ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Тальнівська міська рада про зобов'язання вчинення дій,
ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Тальнівського міського голови ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Тальнівська міська рада, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:
- визнати незаконною бездіяльність Тальнівського міського голови ОСОБА_3 щодо не підписання рішення сесії Тальнівської міської ради 8 скликання № 1 від 14.01.2017 року «Про обрання секретаря Тальнівської міської ради» ОСОБА_5;
- зобов'язати Тальнівського міського голову ОСОБА_3 усунути порушення законодавства шляхом виконання своїх повноважень, а саме підписати рішення сесії Тальнівської міської ради 8 скликання № 1 від 17.01.2017 року «Про обрання секретаря Тальнівської міської ради» ОСОБА_5, прийнятого та проголошеного на сесії;
- зобов'язати Тальнівського міського голову ОСОБА_3 забезпечити виконання рішення Тальнівської міської ради №1/8-1 від 17.01.2017 року «Про обрання секретаря Тальнівської міської ради» - ОСОБА_5;
- зобов'язати Тальнівського міського голову подати звіт про виконання судового рішення протягом 3-х днів.
Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2017 року у адміністративний позов задоволено частково.
Визнано незаконною бездіяльність Тальнівського міського голови щодо не підписання рішення сесії Тальнівської міської ради 8 скликання № 1 від 17.01.2017 року «Про обрання секретаря Тальнівської міської ради» ОСОБА_5.
Зобов'язано Тальнівського міського голову усунути порушення законодавства шляхом виконання своїх повноважень, а саме підписати рішення сесії Тальнівської міської ради 8 скликання № 1 від 17.01.2017 «Про обрання секретаря Тальнівської міської ради» ОСОБА_5 прийнятого та проголошеного на сесії.
В задоволенні іншої частини позову було відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що у позивача відсутнє право на звернення з даним адміністративним позовом до суду.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.2 ч.1 ст.315, п.п.1-4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 є депутатом Тальнівської міської ради 2017-2021 р.р., що підтверджується посвідченням №1 виданим 12.05.2017 року (а.с. 104).
17.01.2017 року відбулася перша сесія Тальнівської міської ради Черкаської області 8 скликання.
До порядку денного вказаної сесії за пропозицією Міського голови ОСОБА_3 було внесено питання про обрання секретаря Тальнівської міської ради, запропоновано кандидатуру ОСОБА_6 та затверджено склад лічильної комісії, що підтверджується протоколом 2-го пленарного засідання 1 сесії Тальнівської міської ради 8 скликання (а.с. 23).
Відповідно до протоколу № 2 засідання лічильної комісії по підрахунку голосів по виборах секретаря Тальнівської міської ради 8 скликання від 17.01.2017 року, при таємному голосуванні по виборах секретаря міської ради депутати не підтримали кандидатуру на посаду секретаря Тальнівської міської ради, яка було подана відповідачем, а саме ОСОБА_6 (а.с. 26).
В ході засідання зазначеної вище сесії, депутатом ОСОБА_4 від імені депутатської групи «За добробут Тальнівщини» було внесену усну пропозицію щодо обрання на посаду секретаря Тальнівської міської ради ОСОБА_5. Дану пропозицію депутати підтримали більшістю голосів (а.с. 26).
З протоколу № 2 засідання лічильної комісії по підрахунку голосів по виборах секретаря Тальнівської міської ради 8 скликання від 17.01.2017 року вбачається, що таємним голосуванням більшістю кількісного складу депутатів секретарем Тальнівської міської ради було обрано ОСОБА_5 (а.с. 31).
11.05.2017 року позивач звернувся до Тальнівського міського голови ОСОБА_3 зі зверненням щодо підписання рішення сесії Тальнівської міської ради 8 скликання № 1 від 17.01.2017 року «Про обрання секретаря Тальнівської міської ради» ОСОБА_5.
Позивач відповіді на вищевказане звернення від відповідача не отримав. Вважає, що в даному випадку має місце бездіяльність міського голови, що полягає у невиконанні ним певних дій, які відноситься до його виключної компетенції, а саме обов'язку підписати рішення ради, прийнятого за результатами голосування. Тому вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не підписання міським головою рішення прийнятого на сесії міської ради суперечить нормам частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування», оскільки це є обов'язком міського голови, а не його правом.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 р.) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 р.) встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Так, відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 р.) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. В процес розгляду справи судом встановлюється, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Аналогічна позиція підтверджується і змістом окремих рішень Конституційного Суду України, зокрема, рішення № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та рішення № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України. Зі змісту вказаних рішень Конституційного Суду України випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_4 оскаржує бездіяльність Тальнівського міського голови ОСОБА_3 щодо не підписання рішення сесії Тальнівської міської ради 8 скликання № 1 від 14.01.2017 року «Про обрання секретаря Тальнівської міської ради» ОСОБА_5. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якому його адресовано, тобто ОСОБА_5.
Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і ОСОБА_4, прав чи обов'язків у зв'язку з прийняттям рішення сесії Тальнівської міської ради 8 скликання № 1 від 14.01.2017 року «Про обрання секретаря Тальнівської міської ради» не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення з даним адміністративним позовом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 03 лютого 2015 року у справі № 21-617а14, від 28 лютого 2017 року у справі № 800/590/16, від 12 квітня 2017 року у справі № П/800/589/16.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 р.) предметом розгляду справи по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.
Тобто, звернення особи з відповідними позовними вимогами повинно бути направлено на відновлення порушеного права.
З огляду на наведене, виходячи з системного аналізу наведених норм права колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відсутнє порушення права позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для її скасування, у зв'язку з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Тальнівського міського голови ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нову, якою у задоволені позову ОСОБА_4 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 16.02.2018 року.