ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 лютого 2018 року № 826/262/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 22869069; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), в якому просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини щомісячних сум заборгованості пенсії за період за період з 27 липня 2014 року по 31 серпня 2014 року включно у зв'язку з порушенням строків його виплати пенсійного забезпечення з врахуванням офіційно встановлених індексів споживчих цін у сумі 30 134, 99 грн. (тридцять тисяч сто тридцять чотири грн. 99 коп.).
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до Закону України "Про компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів їх виплати має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі рішення суду, оскільки тривале ненарахування пенсії за минулі періоди сталося з вини відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.01.2018 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відповіді на відзив або заяву про визнання позову. Разом з тим, від відповідача відзиву у встановлений для цього строк не надійшло.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що при відкритті провадження у даній справі, ухвалою суду від 05.01.2018 року передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк, суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності відмови пенсійного органу у нарахуванні позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати.
В даному випадку, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про отримання відповідної компенсації у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати пенсії, що перерахована на підставі рішення Київського апеляційного адміністративного суду.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві стосовно відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із збільшенням грошового забезпечення військовослужбовців з 27.07.2013 року та зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення наданої Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України від 28.05.2012 року №21/3/2-1555/3487 з 27.07.2013 року.
На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено перерахунок пенсії та в серпні 2014 року нарахована сума заборгованості за період з 27.07.2013 р. по 31.08.2014 р. в розмірі 31 439, 82 грн.
14 грудня 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою сум перерахованої пенсії на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року у справі №757/2804/14-а.
Листом від 28 грудня 2017 року №32282/03Р-4137 відповідач повідомив позивачу про відсутність правових підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат. Така відмова вмотивована тим, що виплата недоплаченої пенсії за рішенням суду має разовий характер, а тому на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
Як вбачається з матеріалів справи, мотивуючи підстави відмови в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві посилається на те, що донарахована сума коштів на виконання рішень суду була здійснена одноразовою виплатою, тобто має разовий характер.
Разом з тим, суд не погоджується з зазначеною підставою відмови, з огляду на наступне.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам трати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, прийнятим для реалізації зазначеного Закону та затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як виплати грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Статті 2,3 Закону №2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, та визначає поняття "доходи" - доходи громадян, які не мають разового характеру : пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Частиною 2 статті Закону №2050-ІІІ визначено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Відтак, у розумінні Закону №2050-ІІІ пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого роду проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Згідно ст. 7 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відтак суд зазначає, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
В свою чергу, основною умовою для відповідної виплати громадянину є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії).
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України 21 лютого 2001 року прийнято постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Згідно п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Отже позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків виплати пенсії.
При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), прийнятої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, якою також визначено, що для задоволення вимог про стягнення заявленої компенсації потребується дослідження документів та інших обставин, необхідних для встановлення права Особи на компенсацію та і обчислення конкретного її розміру.
Зазначені висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі №21-518а14, в якій зазначено, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що у розумінні Закону України від 19.10.2000 року №2050-III пенсія є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду, і порушення строків її виплати означає втрату громадянином частини свого доходу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наявні підстави для компенсації втрати частини доходу, так як позовні вимоги ОСОБА_1 у повній мірі відповідають вимогам законодавства, що регулює спірні правовідносини.
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.
Керуючись статтями 2, 77, 159, 243-245, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд, -,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 22869069; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини щомісячних сум заборгованості пенсії за період з 27 липня 2014 року по 31 серпня 2014 року включно у зв'язку з порушенням строків його виплати пенсійного забезпечення з врахуванням офіційно встановлених індексів споживчих цін у сумі 30 134, 99 грн. (тридцять тисяч сто тридцять чотири грн. 99 коп.).
4. Присудити здійснені ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 640,00 грн. (шестисот сорока грн. 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 22869069, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда