ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 лютого 2018 року № 826/7441/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доПриватного нотаріуса Ляпунової Ярослави Анатоліївни, Управління Держземагентства у місті Ірпінь
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4
провизнання недійсною та анулювання довідки, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного нотаріуса Ляпунової Ярослави Анатоліївни (далі по тексту - відповідач 1), Управління Держземагентства у місті Ірпінь (далі по тексту - відповідач 2), в якому з урахування подальшого збільшення позовних вимог, просив суд :
- зобов'язати приватного нотаріуса Ляпунову Ярославу Анатоліївну скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0875 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1 від 17.07.2015 року за ОСОБА_4;
- визнати протиправними дії та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у місті Ірпінь по внесенню відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки площею 0,0875 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, спірні рішення протиправно та з порушенням норм чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2016 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні.
В порядку, встановленому Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року у зв'язку з припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала адміністративна справа 826/7441/16, справу розподілено між суддями повторно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2017 року справу прийнято до провадження суддею Клименчук Н.М. та призначено до розгляду в судовому засіданні.
В судовому засіданні 12.10.2017 року, враховуючи клопотання представників сторін та керуючись ч.4 ст. 122 КАС України(у редакції чинній станом на жовтень 2017 року), судом ухвалено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Позивач є власником земельної ділянки площею 0,0338 га (кадастровий номер НОМЕР_2) за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 17.07.2008 року НОМЕР_3 (а.с 18).
Також у власності позивача перебуває земельна ділянка площею 0,0656 га за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право власності на землю від 13.02.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №84 (а.с. 17).
З метою об'єднання вказаних вище земельних ділянок позивач звернувся до КП «Ірпінське земельно-кадастрове бюро» щодо оформлення технічної документації.
Листом КП «Ірпінське земельно-кадастрове бюро» від 03.02.2016 року № 7 представника позивача повідомлено про неможивість оформлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв'язку з накладкою суміжної ділянки в АДРЕСА_2 на земельну ділянку, що не належить позивачу.
В подальшому, позивачу стало відомо, що земельна ділянка межі якої частково захоплюють належить на праві власності ОСОБА_4, реєстрацію права власності за яким здійснено Приватним нотаріусом Ляпуновою Я.А.
Позивач вважає, що реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_4. здійснено на підставі недостовірних документів, а тому звернуся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Щодо позовних вимог про зобов'язання приватного нотаріуса Ляпунової Я.А. скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0875 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1 від 17.07.2015 року за ОСОБА_4, суд зазначає наступне.
Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (надалі - Закон України №1952-IV) та Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Постанова №868).
Відповідно до ст. 15 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до вимог п. 8 Порядку для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мінюст.
Відповідно до п. 13 Порядку заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документи, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав та документ про сплату адміністративного збору.
Згідно з ст. 24 Закону України №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого
органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;
5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;
5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;
5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;
6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Пунктом 23 Порядку №703 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема в статті 24 вказаного Закону.
З огляду на викладені норми, законодавством визначено вичерпний перелік підстав за яких державний реєстратор, може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Доказів, що такі обставини мали місце позивачем суду не надано, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у м. Ірпінь по внесенню відомостей до Державного земельного кадастру, суд зазначає наступне.
В обґрунтування даної позовної вимоги, позивач зазначає, що до отримання у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки, яка накладється на земельну ділянку позивача, остання на праві приватної власності належала ОСОБА_5 та відрізнялась за розмірами та конфігурацією, що свідчить про допущення технічних помилок при складанні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4
Нормативно-правовим актом, який встановлює правові, Економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлено Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.11 року №3613-VI (далі по тексту - Закон України №3613-VI).
Частиною 1 ст. 1 Закону України №3613-VI встановлено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
У свою чергу, державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України №3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону України №3613-VI державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
Відповідно до ст. 20 Закону України №3613-VI відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.
Статтею 21 Закону України №3613-VI встановлено, що Відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України №3613-VI, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).
Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення (частина четверта статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Приписами ч. 5 ст. 24 Закону України №3613-VI передбачено, що державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.
Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (ч. 6 ст. 24 Закону України №3613-VI).
При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч. 9 ст. 24 Закону України №3613-VI).
У силу ч. 10 ст. 24 Закону України №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.
На виконання положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (надалі - Порядок №1051), який визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.
Згідно з пунктом 114 Порядку №1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі даних про те, що протягом одного року Державному кадастровому реєстраторові органом державної реєстрації прав не надано відповідної інформації в порядку інформаційного обміну.
Відповідно до змісту статті 37 Закону України №3613-VI, у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.
У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.
Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.
Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.
Інформація про виправлення технічних помилок не пізніше наступного дня з дня їх виправлення надається в письмовій формі власникам та користувачам земельних ділянок, а також третім особам, чиїх інтересів стосувалося виправлення помилок.
З огляду на викладені норми, якщо позивач вважає, що при складанні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_4 допущено технічну помилку щодо розміру земельної ділянки або інших реквізитів земельної ділянки, що призвело до внесення до Державного земельного кадастру невірної інформації, позивач вправі звернутись з відповідною заявою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин або у подальшому до суду, якщо вимоги не будуть задоволені. В разі існування спору щодо встановлення меж земельної ділянки, між власниками суміжних земельних ділянок, то такий спір вирішується в порядку цивільного судочинства між власниками земельних ділянок.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведені обставини позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 72-78, та 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 2 93-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук