ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 лютого 2018 року № 826/28136/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд скасувати рішення Департаменту, оформлене висновком до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14.09.2015 № 12277/0/12/27-15, зобов'язати Департамент погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник: ОСОБА_1, розробник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Експерт») та зобов'язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в зобов'язальній частині.
В порядку, встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та Положення про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010, у зв'язку з припиненням повноважень судді в провадженні якого перебувала справа № 826/28136/15, справу розподілено між суддями повторно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2017 справу № 826/28136/15 прийнято до провадження суддею Клименчук Н.М., та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем неправомірно прийнято негативне рішення у вигляді висновку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким відмовлено в погодженні такого проекту ОСОБА_1 На її переконання, у Департаменту містобудування та архітектури відсутні повноваження щодо передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності фізичним особам, а тому відповідач в своїй відмові безпідставно посилався на ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідач своїми правами на подання заперечень проти адміністративного позову, пояснень, передбаченими статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.
Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд за письмовим клопотанням позивача від 12.09.2017 ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ «Ліга-Експерт» (Розробник) укладено договір № 84 від 12.11.2013 про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Після закінчення розробки проекту в повному обсязі, розробник проекту 27.08.2015 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з клопотаннями про отримання відповідних висновків про погодження проекту.
Висновком Головного управління Держгеокадастру у м. Києві до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 10.09.2015 № 19-26-7777.31-3009/20-15 проект не погоджено.
Листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.09.2015 № 12277/0/12/27-15 відмовлено ТОВ «Ліга-Експерт» у розгляді звернення щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1.
Відмова відповідача мотивована відсутністю плану зонування або детального плану території, затвердженого до вимог Закону України «Про Регулювання містобудівної діяльності». А тому, в разі відсутності такого плану, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у розгляді звернення щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, позивач посилається на те, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд його задовольнити.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою та регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування врегульовано Законом України «Про землеустрій» № 858-ІV від 22.05.2003.
За визначенням, наведеним в статті 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачені статтею 186-1 Земельного кодексу України.
Відповідно до наведеної норми в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.
Нормами частини другої цієї ж статті вказаного Кодексу встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.
Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.
У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки перш за все має бути розглянуто; в разі не усунення недоліків, на яких було наголошено у попередньому висновку, у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає лист відповідача, адресований ТОВ «Ліга-Експерт», фактичним висновком щодо відмови у розгляді звернення щодо відведення земельної ділянки позивачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на хуторі Биківня у Деснянському районі м. Києва.
Разом з тим, з таким твердженням позивача не можливо погодитись, оскільки лист не відповідає вимогам Земельного кодексу України щодо форми та змісту висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки тощо.
Фактично звернення ТОВ «Ліга-Експерт» відповідачем не розглянуто. Доказів зворотнього суду не пред'явлено.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 02.11.2006 у справі «Волохи проти України» (Заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державним органам суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Корецький та інші проти України» (Заява № 40269/02) Суд вказав, що навіть припускаючи, що положення закону було вірно розтлумачено судами та дане втручання базувалося на формальній підставі, закріпленій в національному законодавстві, Суд нагадує, що вислів «передбачений законом» в другому пункті статті 11 Конвенції не тільки вимагає, щоб дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, але також містить вимогу щодо якості закону.
Отже, як вбачається з наведених судових актів, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.
Виходячи з наведеного суд зазначає, що відповідачем допущено бездіяльність щодо неприйняття висновку про погодження або відмови у погодженні проекту землеустрою, розробленого ТОВ «Ліга-Експерт» в інтересах замовника, а тому підстав для скасування листа відповідача судом не вбачається. Разом з тим, враховуючи компетенцію відповідача, а не суду, надавати оцінку проекту землеустрою (який суду не надано) та відсутність висновку, передбаченого Земельним кодексом України, виходячи з принципу верховенства права та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття рішення про зобов'язання Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати висновок про погодження або відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на хуторі Биківня у Деснянському районі м. Києва.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведені обставини позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, суд вирішив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту на користь позивача здійснені нею документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили подати до суду звіт про його виконання.
Керуючись статтями 72-78, 139, 241-246 та 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у частині ненадання висновку про погодження або про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник: ОСОБА_1, розробник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Експерт»).
Зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати висновок про погодження або про відмову в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (замовник: ОСОБА_1, розробник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліга-Експерт»).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Зобов'язати Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом одного місяця із дня набрання судовим рішенням законної сили подати до суду звіт про його виконання.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук