ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 лютого 2018 року № 826/13359/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
провизнання протиправною та скасування податкової вимоги від 25.10.2016 №8291-17,
за участі представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2
від відповідача - Таранюк Ю.В.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 25.10.2016 №8291-17.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів використання позивачем, як фізичною особою-підприємцем, будь-якої земельної ділянки. Крім того, у позовній заяві наголошено, що пп. 297.1.4. п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України передбачено пільгу для платників єдиного податку, яка полягає у звільненні останніх від нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку.
У призначене судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача, у свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову в яких зазначено, що згідно з інтегрованими картками, за позивачем обліковується податкова заборгованість із земельного податку, яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення, не оскарженого у встановленому порядку.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на адресу ОСОБА_1 направлено податкову вимогу від 25.10.2016 №8291-17, в якій зазначено, що станом на 24.10.2016 сума податкового боргу вказаного платника податків становить 38451,23 грн., у тому числі із земельного податку у розмірі 38451,23 грн.
Вважаючи вказану податкову вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
У силу ст. 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
Відповідно до положень п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, підставою для формування оскаржуваної у даній справі податкової вимоги слугувало прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 №3874-1305 на суму податкового зобов'язання із земельного податку на суму 38451,23 грн., копія якого наявна у матеріалах справи.
Так, згідно з п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України).
Приписами п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
У відповідності до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України).
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2, виданого на ім'я ОСОБА_1, зареєстрованим місцем проживання останньої є АДРЕСА_3. Аналогічне місце проживання позивача також вказано у наявному у матеріалах справи витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Водночас, податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 №3874-1305, копія якого надана представником відповідача в якості доказів правомірності формування оскаржуваної податкової вимоги, направлялось ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_2, яке повернулось на адресу контролюючого органу як невручене.
Законодавчо мотивованих підстав, з огляду на які вказане податкове повідомлення-рішення направлялось позивачу за адресою АДРЕСА_2, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не зазначено.
Відтак, з урахуванням того, що належною податковою адресою позивача, визначеною у відповідності до наведених положень податкового законодавства, є інша адреса, а саме: АДРЕСА_3, податкове повідомлення-рішення від 26.04.2016 №3874-1305 є неврученим позивачу через помилку, допущену контролюючим органом.
Приписами п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
З огляду на викладене, враховуючи факт не отримання позивачем податкового повідомлення-рішення від 26.04.2016 №3874-1305 через допущену контролюючим органом помилку, у позивача, як платника податків, наразі відсутній обов'язок із сплати визначеного у ньому грошового зобов'язання, а сума податкового зобов'язання, визначеного у даному податковому повідомленні-рішенні, не є узгодженою, а тому у Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві були відсутні підстави для винесення оскаржуваної податкової вимоги від 25.10.2016 №8291-17.
Разом з тим, викладені у позовні заяві обставини щодо відсутності, за твердженням позивача та його представника, обов'язку зі сплати ОСОБА_1 податкових зобов'язань із земельного податку суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки у межах даної адміністративної справи предметом оскарження виступає саме податкова вимога, а не податкове повідомлення-рішення, на яким безпосередньо і визначено позивачу грошове зобов'язання із земельного податку. Слід також зазначити, що у разі незгоди позивача наявності в останньої обов'язку зі сплати грошового зобов'язання із земельного податку ОСОБА_1 не позбавлена права та оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення у межах строків, встановлених положеннями податкового законодавства для цього.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 06.10.2017 №30, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн., який підлягає присудженню на користь позивача.
Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 25.10.2016 №8291-17.
Присудити здійснені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_3) документально підтверджені судові витрати у розмірі 640,00 грн. (шестисот сорока грн. 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39468461, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок
Повний текст рішення складено 20.02.2018