ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
19 лютого 2018 року № 826/13999/17
Окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Власенкової О.О., суддів Добрянської Я.І. та Головань О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Національної поліції України (далі також - позивач)
до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної
виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також - відповідач)
про визнання протиправною постанови державного виконавця,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича від 06.10.2017 ВП №54848475 в частині стягнення з Національної поліції України виконавчого збору у розмірі 12 800,00 гривень.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач як боржник у виконавчому провадженні своєчасно протягом установленого державним виконавцем строку виконав рішення суду, яке немає майнового характеру, державний виконавець жодних заходів стосовно виконання цього рішення не вчиняв, тому державний виконавець шляхом винесення оскаржуваної постанови необґрунтовано стягнув з позивача виконавчий збір у розмірі 12 800,00 грн.
Відповідач у письмовому запереченні зазначив про необґрунтованість позову, просив відмовити у його задоволенні з огляду на те, що повноваження щодо стягнення з боржника виконавчого збору надані державному виконавцю статтями 26 та 27 закону України "Про виконавче провадження". Також зауважив, що згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії та рішення про поновлення на роботі. Оскільки виконання позивачем як боржником у виконавчому провадженні рішення суду відбулося після спливу десятиденного терміну, наданого йому для добровільного виконання, відповідач вважає правомірним стягнення д позивача виконавчого збору в розмірі 12 800,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 у справі №757/6631/17-а частково задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до Національної поліції України про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.
Зокрема суд визнав протиправною бездіяльність Національної поліції України щодо нерозгляду заяви (рапорту) ОСОБА_2 від 07.10.2016 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності та зобов'язано Національну поліцію України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 як інваліду III групи захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків та прийняти відповідне рішення за його заявою (рапортом) від 07.10.2016. Зобов'язав Національну поліцію України надати у місячний строк звіт про виконання судового рішення в порядку статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання цього судового рішення та відповідно до виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017 №757/6631/17 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєвим О.В. (далі - державний виконавець) від 06.10.2017 відкрито виконавче провадження, яким боржника - Національну поліцію України зобов'язано на користь боржника ОСОБА_2 розглянути питання щодо призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків та прийняти відповідне рішення за його заявою (рапортом) від 07.10.2016 . Боржнику встановлено строк виконання рішення суду протягом 10 робочих днів та стягнуто з нього виконавчий збір у розмірі 12 800,00 грн.
Супровідним листом від 06.10.2017 №54848475/16 відповідач направив згадану постанову державного виконавця на адресу Національної поліції України.
Як встановлено судом, указаний лист разом із постановою державного виконавця надійшов до позивача та був зареєстрований 20.10.2017.
Відтак, саме з 20.10.2017 розпочався перебіг встановленого державним виконавцем десятиденного строку для самостійного виконання боржником рішення суду.
На виконання вказаного рішення суду Національною поліцією України видано наказ від 25.10.2017 №1707 про виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в сумі 400 000,00 грн. на підставі висновку про призначення такої допомоги.
Листом від 26.10.2017 №4259/29/2/01-2017 Національна поліція України повідомила державного виконавця про виконання рішення суду в установленому порядку. Лист направлено на адресу державного виконавця 27.10.2017, що підтверджується фіскальним чеком про відправлення поштового відправлення від 27.10.2017.
За наведених обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що Національною поліцією України в межах установленого державним виконавцем десятиденного строку виконано рішення суду.
У ході судового розгляду справи судом не встановлено вчинення державним виконавцем будь-яких дій та заходів щодо зобов'язання боржника виконати судове рішення.
Судові рішення відповідно до статті 124 Конституції України є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону).
Відповідно до статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частина третя статті 27 Закону визначає, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Відповідно до статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.
Аналіз наведених норм дає підстави суду вважати, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є:
1) фактичне виконання судового рішення;
2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Відтак, за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.
Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 у справі №757/6631/17-а є рішенням немайнового характеру. Порядок виконання таких рішень передбачений розділом VIII Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з частиною шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Відповідно до статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Проаналізувавши положення статті 63 Закону суд вважає за доцільне зазначити, що під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.
Таким чином, положення Закону, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору.
За висновком суду виконання вищевказаного судового рішення можливе лише відповідачем у справі (боржником), оскільки розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 як інваліду ІІІ групи захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків та прийняти відповідне рішення за його заявою (рапортом) від 07.10.2016 може виключно Національна поліція України.
Державний виконавець не вчинив жодних дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення, передбачених статтею 10 Закону.
Крім того, рішення суду виконане боржником добровільно у межах встановленого державним виконавцем десятиденного строку, що виключає стягнення з нього виконавчого збору.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова державного виконавця в частині стягнення з Національної поліції України виконавчого збору у розмірі 12 800,00 грн. підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1 600,00, що підтверджується платіжним дорученням від 02.11.2017 №1415.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір підлягає йому поверненню.
Керуючись статтями 241-247, 250, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В'ячеславовича від 06.10.2017 ВП №54848475 в частині стягнення з Національної поліції України виконавчого збору у розмірі 12 800,00 ( дванадцять тисяч вісімсот гривень 00 коп.)
Присудити на користь Національної поліції України (01601, м.Київ, вул.Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578) судові витрати у розмірі 1 600,00 (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м.Київ вул. Городецького, 13 код ЄДРПОУ).
Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 з урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.
Головуюча суддя О.О. Власенкова
судді Я.І. Добрянська
О.В. Головань