про відмову в забезпечені адміністративного позову
20 лютого 2018 р. м. Чернівці справа № 824/181/18-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув заяву про забезпечення позову за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Чернівецькій області про скасування рішення.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить:
- скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №24-07-37/446/017 від 19.01.2018 р.;
- скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №24-07-37/446/018 від 19.01.2018 р.;
- скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №24-07-37/446/019 від 19.01.2018 р.
Одночасно з адміністративним позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якому просить вжити заходів забезпечення позову шляхом:
зупинення дії постанов про накладення штрафів уповноваженими особами №24-07-37/446/017, №24-07-37/446/018, №24-07-37/446/019 від 19.01.2018 р. відносно позивача ОСОБА_1;
заборони Управлінню Держпраці в Чернівецькій області вчиняти дії для пред'явлення постанов про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами №24-07-37/446/017, №24-07-37/446/018, №24-07-37/446/019 від 19.01.2018 р. відносно позивача ОСОБА_1 до виконання.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначав, що існує реальна можливість примусового виконання державним виконавцем постанови відповідача, оскарження якої не зупиняє її виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи приписи ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Розглянувши клопотання про забезпечення позову, дослідивши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).
Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Як вбачається із оскаржуваних постанов №24-07-37/446/017, №24-07-37/446/018, №24-07-37/446/019 від 19.01.2018 р. строк їх пред'явлення до виконання визначено відповідачем до 19.04.2018 р. (включно).
Разом з тим, позивачем не надано до суду доказів звернення вказаних постанов до примусового виконання.
Позивачем також не надано доказів щодо існування достатнього обґрунтованого припущення, що не вжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для прав позивача до постановлення судового рішення.
На час розгляду заяви про забезпечення позову, спірні правовідносини судом не вирішені, будь-яких доказів на підтвердження того, що невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся не надано. Також позивачем не надано доказів очевидності ознак протиправності оскаржуваних рішень та порушення його прав, свобод або інтересів такими рішеннями.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суд також звертає увагу, що забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов про накладення штрафів уповноваженими особами №24-07-37/446/017, №24-07-37/446/018, №24-07-37/446/019 від 19.01.2018 р. відносно позивача до постановлення судового рішення по цій справі, фактично спрямовано на майбутнє та безпосередньо вирішує спір по суті без розгляду справи.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення адміністративного позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 294, 295, 297 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295 - 297 КАС України.
Суддя В.К. Левицький