Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710
19 лютого 2018 р. № 645/5603/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонька А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд визнати протиправною відмову Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, яка викладена в рішенні № 746 від 23.11.2017року; зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1, з урахуванням раніше виплачених сум, з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 1333 грн., на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 14.11.2017 року за № 504, починаючи з 01.12.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1, з урахуванням раніше виплачених сум, з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 1333 грн., на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 14.11.2017 року за № 504, починаючи з 01.12.2017 року є протиправною.
Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що в даному випадку відповідач діяв на підстав та у межах чинного законодавства України, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення не входить до посадового окладу судді.
Позивач у судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судове засідання 19.02.2018 року не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Беручи до уваги, що сторони у судове засідання не прибули, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення 5-ої Харківської обласної ОСОБА_2 народних депутатів від 13.09.1991 року обрана народним суддею Комінтернівського районного суду м. Харкова.
Наказом Управління міністерства юстиції України в Харківській області №02-7/74 від 18.09.1991 року зарахована народним суддею Комінтернівського районного суду м. Харкова.
Постановою Верховної ради України №2613-111 від 05.07.2001 року обрана на посаду судці Комінтернівського районного суду м. Харкова безстроково.
Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 27.06.2017 року за № 1887/0/15-17 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Комінтернівського районного суду міста Харкова у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до наказу голови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.07.2017 року за №02-07/85 ОСОБА_1 відраховано зі штату зазначеного суду у зв'язку зі звільненням у відставку 17.07.2017 року.
Індустріальним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова було призначено ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 14.11.2017 року за №504 заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить: оклад - 16000,00 гри., надбавка за вислугу років 11200 грн. а також згідно з п. 1 ст. 136 Закону України від-2 червня 2016 року №1402-УШ «Про судоустрій і статус суддів» суддям до відпустки надається допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу - 16000,00 грн. на яку нараховується ЄСВ у розмірі 22 відсотки.
Позивач звернулась до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова із заявою про перерахунок суми щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Рішенням Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 746 від 23.11.2017 року відмовлено позивачу у перерахунку суми щомісячного довічного грошового утримання на підставі того, що ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено врахування до щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці інших виплат.
Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суд зазначає наступне.
Частиною 3 статті 138 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 р. № 2453-VI передбачалось, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
В подальшому Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011р. № 3668-VI до вказаної статті внесені зміни, які, зокрема передбачали зменшення щомісячного довічного грошового утримання судді були визнані неконституційними відповідно до рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України врахував попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та зазначив, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Отже, частиною третьою статті 138 Закону України Про судоустрій і статус суддів, з урахуванням рішення Конституційного суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, встановлювалась виплата судді щомісячного грошового утримання у розмірі 80% грошового утримання працюючого судді. За кожний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Суд зауважує, що статтею 134 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453- VІ (IX розділ) (далі - Закон № 2453-VІ) передбачено надання суддям щорічної оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Виплату допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачено і ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ (IX розділ) (далі - Закон № 1402-VІІІ) , на норми якого посилається відповідач, тобто виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачена спеціальним законом, яким регулюється забезпечення судді, і вона носить систематичний характер.
До того ж, відповідно до п.п.2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Згідно п. 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VІІІ коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VІ. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Частиною 3 статті 141 Закону № 2453-VІ, з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Суд зазначає, що матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, її виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а тому відповідно входить до структури заробітної плати судді, з якої нараховувався та був сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому незалежно від того, що така виплата не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як складова частина заробітної плати.
З наявної в матеріалах справи довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 14.11.2017 року за №504 вбачається, що заробітна плата для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить: оклад - 16000,00 гри., надбавка за вислугу років 11200 грн. а також згідно з п. 1 ст. 136 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-УШ «Про судоустрій і статус суддів» суддям до відпустки надається допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу - 16000,00 грн. на яку нараховується ЄСВ у розмірі 22 відсотки.
Крім того, згідно зі ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Наведений правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 10 березня 2015 року у справі №21-70а15, яка в силу вимог ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася позивачу і з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відносяться до складу суддівської винагороди, з якого обчислюється щомісячне довічне грошове утримання, а тому у відповідача відсутні правові підстави для відмови позивачу у перерахунку грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги.
У ОСОБА_2 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці (пункт 54).
Таким чином, посилання відповідача на те, що при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання слід керуватись положеннями ст. 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", згідно з якими матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, а тому підстави для врахування її при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання відсутні, є помилковими.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що отримувані позивачем суми матеріальної допомоги, яка нараховується відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з якої було фактично нараховано та сплачено єдиний внесок, входять до складу фонду оплати праці для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, як альтернативи пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. За таких умов, позовні вимоги позивача про визнання протиправною відмови Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, яка викладена в рішенні № 746 від 23.11.2017 року та зобов'язання Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1, з урахуванням раніше виплачених сум, з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 1333 грн., на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 14.11.2017 року за № 504, починаючи з 01.12.2017 року, підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1, яка викладена в рішенні № 746 від 23.11.2017року.
Зобов'язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1, з урахуванням раніше виплачених сум, з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 1333 грн., на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 14.11.2017 року за № 504, починаючи з 01.12.2017 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, адреса: 61060, АДРЕСА_1) сплачену суму судового збору в розмірі 640,00 гривень (шістсот сорок гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 1248021, адреса: 61082, м. Харків, проспект Московський, 198/3).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бідонько А.В.