Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
13 лютого 2018 р. № 820/375/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Зоркіної Ю.В.,
при секретарі судового засідання Пройдак С.М.
у присутності
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Новикова О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби та відмові виплатити своєчасно не виплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби та здійснити виплату суми перерахунку.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, зазначивши, що під час проходження військової служби отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, проте, при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач не врахував щомісячні додаткові грошові винагороди, які виплачувалася йому, а отже не в повному обсязі визначив розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, що обумовило звернення до суду.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що дії посадових осіб відповідача відповідають вимогам чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Суд заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.
Позивач проходив військову службу у Збройних силах України на посаді заступника командира частини з логістики. Під час проходження військової служби позивач отримував у складі грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду, що підтверджується довідкою про основні та додаткові види грошового забезпечення № 151 від 14.12.2017 року (а.с. 8).
06.10.2017 р. позивача звільнено з військової служби у Збройних Силах України та виключено із списків особового складу військової частини, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.12.2017 р. № 261. На момент звільнення вислуга років складала : календарна 24 роки 4 місяці, пільгова - 24 роки 6 місяців ( а.с.15)
При звільненні відповідачем розраховано та виплачено позивачеві розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
18.12.2017 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, якою просив здійснити новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації, які позивач отримував під час проходження військової служби; здійснити виплату суми перерахунку. За результатами розгляду звернення відповідачем було відмовлено у здійснені відповідного перерахунку (а.с.13-14)
Перевіряючи оскаржувані рішення (дії) відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р, № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку із скороченням штату одноразова грошова допомога виплачується в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 років і більше.
Крім того, положеннями п.1 Постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою КМУ від 13.03.2013 р. № 161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889" для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Судовим розглядом встановлено, що позивач під час проходження служби отримував щомісячну винагороду з грудня 2015 року по грудень 2016 року та з квітня 2017 року по листопад 2017 року у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення (а.с.8)
Отже, така додаткова винагорода була нарахована та виплачувалась позивачу до його звільнення з військової служби.
Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Зазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
При цьому, суд не приймає доводи відповідача щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, на підставі Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військо службовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року №595.
Так, положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено врахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення при обчисленні грошового забезпечення, у свою чергу Інструкція містить протилежну норму. Отже, має місце конкуренція правових норм.
Положеннями ст. 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, у даному випадку застосуванню підлягають положення саме Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким визначено, що одноразові додаткові види грошового забезпечення входять до складу грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби та відмові виплатити своєчасно не виплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку позивач отримував під час проходження військової служби та виплату суми перерахунку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Слід зазначити, що внаслідок задоволення вимог позивача щодо здійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні у відповідача з'являється обов'язок щодо проведення таких виплат.
Отже, з метою уникнення у майбутнього нового спору щодо зобов'язання здійснити зазначені виплати, суд вважає за необхідне задовольнити такі вимоги з огляду на їх обґрунтованість доцільність, виходячи із їх доведеності у ході судового розгляду та доцільності такого способу захисту порушеного права позивача.
Відповідно до ст. ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 257, 258, 262, 246, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби та відмові виплатити своєчасно не виплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби та виплату суми перерахунку.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення судового рішення у повному обсязі, а набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду. Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
У повному обсязі рішення виготовлено 19.02.2018 року
Суддя Зоркіна Ю.В.