Справа № 815/4866/17
14 лютого 2018 року м.Одеса
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Аракелян М.М.
За участю секретаря - Гуманенко В.О.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю.
Від відповідачів:
Від Овідіопольської селищної ради: ОСОБА_2 - за довіреністю
Від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області: ОСОБА_3 - за довіреністю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Овідіопольської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною,-
21 вересня 2017 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_4, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Овідіопольської селищної ради від 01 лютого 2017 року № 359-VІІ “Про надання Овідіопольській селищній раді дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки для розміщення котеджної забудови”; визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області в частині нездійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням Овідіопольською селищною радою вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2017 року відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою суду від 18.01.2018 року вирішено питання щодо проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 12.02.2018 року.
12 лютого 2018 року протокольною ухвалою суду оголошену перерву до 14.02.2018 року у зв'язку із спливом часу, відведеного для розгляду даної справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01 лютого 2017 року Рішенням Овідіопольської селищної ради № 359-VII було вирішено надати Овідіопольській селищній раді дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею» 32 га для розміщення котеджної забудови, що знаходиться в смт. Овідіополь, вул. Суворова (житловий масив «Козацьке поле». На думку позивача вказане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Так, в адміністративному позові ОСОБА_4, з посиланням на положення ст.4, ч.3 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та преамбулу вказаного Закону, вказує що в даному випадку можна стверджувати, що під наданням у власність чи користування земельної ділянки для містобудівних потреб треба розуміти надання особі такої земельної ділянки з метою зведення на ній об'єктів будівництва або ж здійснення реконструкції існуючих об'єктів. Відтак необхідність наявності детальних планів та планів зонування територій є обов'язковою умовою для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у разі передання земельних ділянок, які будуть використовуватися для розміщення об'єктів будівництва.
Позивач також вказує, що зі змісту рішення Овідіопольської селищної ради вбачається, що остання надає собі дозвіл на розроблення технічної документації саме для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а отже в даному випадку оскаржуване рішення є таким, що суперечить вимогам містобудівного законодавства. Разом із цим, станом на день прийняття оскаржуваного рішення та й по сьогоднішній день Овідіопольською селищною радою не затверджено містобудівну документацію - план зонування території смт. Овідіополь, що підтверджується також і самим відповідачем у листі від 15 серпня 2017 року за № ЗПІ-18.
З посиланням на положення ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.1 ч.1 ст.3, ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивач стверджує, що Овідіопольською селищною радою не виконано вимогу чинного законодавства про необхідність опублікування проекту рішення за 20 днів до дати його розгляду, а відтак дане рішення підлягає скасуванню, оскільки зі змісту офіційного веб-сайту Овідіопольської селищної ради проект оскаржуваного рішення взагалі не було опубліковано, а веб-сайт взагалі не містить розділу «Проекти рішень». Овідіопольською селищною радою порушено процедуру підготовки питань до розгляду сесії, що призвело до прийняття протиправного рішення, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Також позивач стверджує, що відповідно до листа Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області від 27 лютого 2017 року № 18-15.0.8-1922/2-17 в період з 01.01.2004 року по 01.01.2008 року земельна ділянка, в межах якої відповідачем надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, обліковувалася у рядку 19 «Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», згідно укладеного між ОСОБА_5 та Овідіопольською селищною радою договору оренди земельної ділянки, тобто використовувалася згідно призначення, передбаченого для земель сільськогосподарського призначення. Таким чином, вказана земельна ділянка мала би в першу чергу розглядатися в контексті надання її для сільськогосподарських потреб.
Наявність у чинному законодавстві обов'язку органів та посадових осіб місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбаченими Конституцією і законами України, дотримуватися і виконувати приписи законодавчих актів передбачає існування кореспондуючого права та законного інтересу члена територіальної громади вимагати належного виконання повноважень, тобто прав та обов'язків від його імені, як члена територіальної громади.
Таким чином, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування мав обов'язок діяти відповідно до чинного законодавства, то позивач як громадянин України та член територіальної громади смт. Овідіополь мав відповідне право та законний інтерес вимагати від вказаних суб'єктів виконання відповідного обов'язку, що витікає з його права на участь у місцевому самоврядуванні, тобто у вирішенні питань місцевого значення, а також з інших порушених прав, зокрема порушеного права на доступ до публічної інформації внаслідок невиконання вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
З цього випливає, що право та законний інтерес позивача щодо належного здійснення Овідіопольською селищною радою повноважень, прийняття законних рішень від його імені, як члена територіальної громади смт. Овідіополь, є таким, що підлягає судовому захисту.
З огляду на вищевикладене та з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп, Рішення Конституційного суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, ст.ст.1, 7, 8, 55, 140, 141 Конституції України, ст. 4, 10, ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», позивач стверджує, що Овідіопольською селищною радою порушено процедуру порядку підготовки питань до розгляду сесії, що призвело до прийняття незаконного рішення, зокрема було порушено право позивача на своєчасне та повне отримання публічної інформації, право подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів актів тобто право «бути заслуханим» щодо адміністративного акту, а також права та законні інтереси позивача щодо належного здійснення Овідіопольською селищною радою повноважень, прийняття законних рішень від його імені, як громадянина України та члена територіальної громади смт. Овідіополь, а відтак Рішення Овідіопольської селищної ради № 359-УІ! «Про надання Овідіопольській селищній раді дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки для розміщення котеджної забудови» підлягає скасуванню.
Також позивач оскаржує бездіяльність ГУ Держгеокадастру в Одеській області, яка на його думку полягає у неналежному здійсненні контролю за дотриманням земельного законодавства.
07 листопада 2017 року від представника відповідача - Овідіопольської селищної ради через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов (вх.№30392/17), відповідно до яких представник відповідача вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства з огляду на наступне. Відповідно до генерального плану розміщення будівництва в смт. Овідіополь, затвердженого рішенням селищної ради, від 17.10.1996 року № 57 та актуалізованого рішенням селищної ради від 19.03.2013 року № 801-VI за місцем розташування житлового масиву «Козацьке поле» передбачено будівництво спортивно-оздоровчого комплексу з парковою зоною для відпочинку. Селищною радою замовлений на виконання новий генеральний план розвитку селища Овідіополь до складу якого входить план зонування території, яким, з урахуванням містобудівного обґрунтування розміщення котеджної забудови затвердженого рішенням селищної ради від 25.07.2008 року № 968-V, на житловому масиві «Козацьке поле» проектується будівництво індивідуальних житлових будинків з площею земельних ділянок до 0,1 га, благоустрій території, а також розміщення соціальних об'єктів. Відповідно до «Схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель Овідіопольського району Одеської області», що розроблена Одеським філіалом Державного інституту проектування садів та виноградників «Укрдіпросад», а також погоджена рішенням Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 23.12.2008 року № 1215 та затверджена рішенням Овідіопольської районної ради Одеської області від 05.03.2009 року № 433, на вищевказаній земельній ділянці проходять обмеження в охоронній зоні навколо об'єкта культурної спадщини (відповідно до статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» забороняється будь-яка діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини) та обмеження у санітарно-захисній зоні навколо кладовища (відповідно до частини другої статті 114 Земельного кодексу України забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей). З метою раціонального та ефективного використання земель смт. Овідіополь, забезпечення потреб мешканців нашого селища та у відповідності з тим, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, який розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, Рішенням сесії № 359-VII від 01.02.2017 року Овідіопольській селищній раді надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної! ділянки орієнтовною площею 32 га для розміщення котеджної забудов.
З посиланням на положення ст.55 Конституції України, ст..35 Закону України «Про землеустрій», представник відповідача у запереченнях вказує, що позивач повинен довести, чим саме рішення Овідіопольської селищної ради №359-VII від 01.02.2017 року порушує його законні права та інтереси.
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в повному обсязі.
28 листопада 2017 року від представника відповідача - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов (вх.№32696/17), у яких зазначено, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане та діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, яке затверджено наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308. Проведення перевірок є компетенцією територіальних управлінь Держгеокадастру, однак для прийняття наказу стосовно їх проведення мають існувати конкретні передбачені законодавством підстави. Позивач в позовній заяві вказує на бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, але позивач жодного разу не звертався до Головного управління з клопотанням щодо здійснення заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням Овідіопольською селищною радою вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, використання земельних ділянок відповідно цільового призначення.
Також Головне управління наголошує, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється у випадку зазначення повної та вичерпної інформації про суть порушення вимог законодавства, місце розташування земельної ділянки (адреса, кадастровий номер) площа, та ін. Відповідно, для «видачі висновків» стосовно притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно провести перевірку, встановити порушення, відкрити та розглянути адміністративну справу. Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку. Позивач не звертався з клопотанням до Головного управління щодо забезпечення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням Овідіопольською селищною радою вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, використання земельних ділянок відповідного цільового призначення. Позивачем не надано жодного доказу щодо обґрунтованості позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, та з посиланням на ст.14, ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 5, 9, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», п.п. 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», Головне управління Держгеокадастру в Одеській області вказує, що у позивача відсутнє порушене право в розумінні положень КАСУ, а відтак позов не підлягає задоволенню, зважаючи на що просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.
У судовому засіданні 14.02.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив суд їх задовольнити, посилаючись, в тому числі, на доводи, викладені у письмових поясненнях, які надійшли через канцелярію суду 14.12.2017 року (вх. №34931/17).
Представники відповідачів адміністративний позов не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях, в тому числі, посилаючись на доводи, викладені у письмових поясненнях Овідіопольської селищної ради, які надійшли через канцелярію суду 17.01.2018 року (вх. №ЕП/278/18).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи докази та заслухавши їх пояснення, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що 31 січня 2017 року на офіційному веб-сайті Овідіопольської селищної ради розміщено запрошення мешканців Овідіополя на чергову сесію Овідіопольської селищної ради, яка відбудеться 1 лютого 2017 року о 10-й годині в залі засідань Овідіопольської районної ради (смт. Овідіополь, вул. Т.Шевченка, 169), в якому зазначено, що серед питань, що виносяться на сесію, затвердження плану соціально-економічного розвитку селища Овідіополь, розгляд заяв щодо виділення земельних ділянок та інші питання, які є дуже важливими для мешканців селища.(http://ovidiopol-selrada.odessa.gov.ua/?p=3227).
01 лютого 2017 року за результатами поіменного голосування депутатів селищної ради на пленарному засіданні 01.02.2017 року Овіопольською селищною радою VІІ скликання, ХV сесія прийнято рішення № 359-VІІ «Про надання Овідіопольській селищній раді дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки для розміщення котеджної забудови» (а.с.23, 116), яким на підставі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 79-1 Земельного кодексу України, ст. ст. 35, 57 Закону України «Про землеустрій», постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 р. № 513 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель», рекомендацій постійної комісії з питань земельних відносин, адміністративно-територіального устрою та охорони навколишнього природного середовища, селищною радою вирішено:
1. Надати Овідіопольській селищній раді дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 32 га для розміщення котеджної забудови (код КВЦПЗ: Секція В.02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться в смт. Овідіополь, вул. Суворова (житловий масив «Козацьке поле»).
2. Зобов'язати Овідіопольського селищного голову здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на вищевказану земельну ділянку.
3. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію селищної ради з питань земельних відносин, адміністративно-територіального устрою та охорони навколишнього природного середовища.
Вказане рішення підписано селищним головою Л.І, Савельєвою та розміщено на офіційному веб-сайті Овідіопольської селищної ради (http://ovidiopol-selrada.odessa.gov.ua/?p=470).
Вважаючи протиправними вказане Рішення Овідіопольської селищної ради від 01 лютого 2017 року № 359-VІІ “Про надання Овідіопольській селищній раді дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки для розміщення котеджної забудови” та бездіяльність Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області в частині нездійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням Овідіопольською селищною радою вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльність Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області в частині нездійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням Овідіопольською селищною радою вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Пунктом 7 Положення № 15 передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до абз.13 ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Згідно ст. 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України; забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земельзапобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення; забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.
Згідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Статтею 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Статтею 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема, процедуру проведення перевірок суб'єктів господарювання органами державного нагляду (контролю), повноваження цих органів під час здійснення перевірок, види розпорядчих документів, що складаються перед початком, під час та за наслідками проведення перевірок є Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V (далі - Закон № 877-V).
Відповідно до положень ст. 3 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема: гарантування прав та законних інтересів кожного субєкта господарювання; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання.
Статтею 1 Закону № 877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Згідно з ст. 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є:
- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності;
- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності);
- неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
- доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоровця людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Зважаючи на те, що доказів наявності підстав для проведення заходів контролю Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області щодо дотриманням Овідіопольською селищною радою вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення суду не надано, враховуючи, що вони можуть бути здійснені лише за наявності законодавчо визначених підстав, а також оскільки факт бездіяльності відповідача не підтверджено матеріалами справи, за відсутності будь-яких звернень ОСОБА_4 з цих питань, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області в частині нездійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням Овідіопольською селищною радою вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення не підлягає задоволенню.
Надаючи правову оцінку вимозі позивача про визнання протиправним та скасування Рішення Овідіопольської селищної ради від 01 лютого 2017 року № 359-VІІ “Про надання Овідіопольській селищній раді дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки для розміщення котеджної забудови”, суд дійшов наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і Законами України та керуються у своїй діяльності Конституцією і Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської ради.
Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановленні повноваження сільської ради у сфері регулювання земельних відносин.
Аналогічне право щодо повноважень сільської ради з приводу вирішення земельних спорів закріплено в п. «й» ст. 12 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, в тому числі розпорядження землями територіальних громад.
Згідно частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її справа, свободи та законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його дій, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, тощо.
Отже, обов'язковою умовою для звернення до адміністративного суду повинно бути порушення прав та інтересів фізичної особи відповідним рішенням суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна норма містилась у Кодексі адміністративного судочинства, що діяв у редакції на час виникнення правовідносин, зокрема ст.2 Закону.
За змістом ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб"єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
Згідно з вищевказаними нормами права особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів особи завжди є наслідком наявності встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, у даній адміністративній справі насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку Селищної ради внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.
Аналогічна позиція підтверджується і змістом окремих рішень Конституційного Суду України, зокрема, рішення № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та рішення № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України. Зі змісту вказаних рішень Конституційного Суду України випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Суд вважає, що позивач та його представники не надали доказів порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, а отже, відсутні підстави для задоволення адміністративного позву про визнання протиправним та скасування Рішення Овідіопольської селищної ради від 01 лютого 2017 року № 359-VІІ “Про надання Овідіопольській селищній раді дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки для розміщення котеджної забудови”.
При цьому, суд відхиляє посилання ОСОБА_4 на порушення Селищною радою вимог ст.59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.3 ст.15 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» як підставу для скасування оскаржуваного рішення позаяк порушення процедури прийняття рішення не свідчить про його незаконність по суті вирішеного питання, натомість, є підставою для оскарження бездіяльності відповідача.
Такі вимоги в даній справі не заявлені.
Щодо порушення норм ст.15 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» Селищною радою, у зв'язку із чим позивач, як він вважає, зазнав порушення права на доступ до публічної інформації (п.1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про доступ до публічної інформації»), суд зазначає, що згідно із п.6 ч.2 ст.23 цього Закону порушення розпорядником інформації обов'язку оприлюднення проектів актів та рішень надає особі права оскаржити бездіяльність розпорядника інформації, пов'язану із невиконанням обов'язку оприлюднити інформацію відповідно до ст.15 Закону, а не право оскарження прийнятого не у сфері доступу до публічної інформації рішення.
Оскаржуване рішення Овідіопольської селищної ради стосується земельних відносин, а не відносин із доступу до публічної інформації. Вимоги, що випливають з порушення права ОСОБА_4 на доступ до публічної інформації та ґрунтуються на нормах ст.23 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» в даній справі не заявлені.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В даному спорі суд убачає невідповідність обраного способу захисту права на доступ до публічної інформації встановленим законом вимогам, а також відсутність порушення його прав та інтересів у правовідносинах, пов'язаних із здійсненням ГУ Держгеокадастру в Одеської області повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства.
З цих підстав суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 139, 241-243, 248, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Овідіопольської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.02.2018 року.
Суддя М.М. Аракелян
.