12 лютого 2018 року м.Житомир справа № 806/162/18
категорія 8.3.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Нагірняк М.Ф.,
секретар судового засідання Добровольська Н.А.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-ріщення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.11.2017 р.
В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі і зазначив, що 05.10.2017року уповноважена особа податкового органу безпідставно з пропущенням встановленого місячного строку провела щодо несвоєчасного подання податкової звітності за 2015 та 2016роки. За результатами такої перевірки Відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення про застосування фінансових санкцій. На думку Позивача, податковим органом не було враховано, що в результаті підприємницької діяльності в цей період жодних доходів не отримано.
Представник Відповідача, Головного управління ДФС у Житомирській області, проти позову заперечив і пояснив, що Позивач є фізичною особою-підприємцем, яка зобов'язана щорічно, в тому числі за 2015 та 2016роки, подавати декларації про майновий стан і доходи протягом 40 календарних днів. Таку податкову звітність за 2015рік Позивач подав лише 01.07.2016року, а за 2016рік взагалі не подав. Такі дані були встановлені в ході проведеної камеральної перевірки, а за її результатами правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.11.2017р. про застосування фінансових санкцій в сумі 340,00грн. ( по 170,00грн. за кожне правопорушення).
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення Позивача, заперечення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав застосування фінансових санкцій за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності фізичною особою - підприємцем, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення спору.
За приписами п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
Відповідно до положень пп.49.18.5 п.49.18 статті 49 Податкового кодексу України такі податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Аналогічно, згідно вимог пп.2) п.5 Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року N 859 (надалі - Інструкція N 859) платники податку на доходи фізичних осіб - підприємців таку декларацію подають протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
В судовому засіданні встановлено, що Позивач з 17.04.2001року зареєстрований фізичною особою - підприємцем, що підтверджено дослідженим судом Витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.31-40).
Як зазначено в даному витягу, 25.08.2015року була проведена державна реєстрація припинення Позивачем своєї підприємницької діяльності, а з 22.06.2016року - знову здійсненна державна реєстрація підприємницької діяльності Позивача як фізичної особи - підприємця і з 07.07.2016року - повторна державна реєстрація припинення Позивачем своєї підприємницької діяльності.
Зазначене свідчить, що в розумінні вимог п.177.11 ст.177 Податкового кодексу України Позивач як фізична особа - підприємець зобов'язаний був подати річну податкову декларацію за 2015 та 2016року у строки, визначені підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, тобто протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
В судовому засіданні встановлено і не заперечується сторонами, що 05.10.2017року уповноваженою особою податкового органу була проведена камеральна перевірка своєчасності подання Позивачем податкової звітності. Як зазначено в акті такої перевірки, декларація про майновий стан і доходи Позивача за 2015рік підлягала поданню в термін до 09.02.2016року, а Позивачем була подана лише 01.07.2016року. Декларація про майновий стан і доходи за 2016рік Позивач взагалі не подав (а.с.6).
За приписами п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
В розумінні вказаних правових норм несвоєчасне неподання Позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2015рік є підставою для накладення штрафу в розмірі 170 гривень. Аналогічно, неподання Позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2016рік є підставою для накладення штрафу в розмірі 170 гривень. Тобто, сумарно допущені Позивачем порушення вимог податкового законодавства щодо строків подачі податкової звітності, правомірно стали підставою для накладання 340,00грн. штрафу.
Суд вважає безпідставними доводи Позивача щодо порушення податковим органом строків проведення такої камеральної перевірки. Такі доводи Позивача стали наслідком вибіркового застосування податкового законодавства та неврахування його окремих положень.
Так, за приписами пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України предметом камеральної перевірки можуть бути як дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, так і своєчасність подання таких податкових декларацій (розрахунків).
В свою чергу, відповідно до вимог п.76.3 ст.76 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21.12.2016р. N1797-VIII) камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку (її даних) може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Разом з тим, камеральна перевірка щодо своєчасності подання таких податкових декларацій (розрахунків) проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, тобто протягом 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання.
Суд вважає безпідставними також доводи Позивача щодо неврахування податковим органом при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення того, що в результаті підприємницької діяльності в цей період жодних доходів Пзивачем не отримано.
По-перше, на підтвердження своїх доводів про відсутність отриманого доходу протягом 2015-2016років Позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів.
По-друге, відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Ні положеннями Податкового кодексу України ні положеннями Інструкції N 859 не передбачено, що відсутність отриманого доходу протягом звітного періоду є самостійною підставою для неподання таким платником декларації про майновий стан і доходи за такий звітний період.
На підставі викладеного суд робить висновок, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0005681302 від 14.11.2017 р. про накладення на ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 340,00 грн. прийняте на підставі, що передбачена чинним податковим законодавством України, в межах повноважень та із врахуванням всіх обставин, а тому підстави для його скасування та задоволення позову відсутні.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для стягнення, або відшкодування судових витрат по даній справі, відсутні.
Керуючись статтями 2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення про накладення штрафних санкцій в сумі 340,00 грн. відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк
Повне судове рішення складене 19 лютого 2018 року