Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 лютого 2018 р. Справа№805/3334/15-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб'єва І.Г. при секретарі Козирєвій О.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління агропромислового розвитку Олександрівської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління агропромислового розвитку Олександрівської районної державної адміністрації (далі - Управління РДА), у якому просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління РДА від 21 липня 2015 року № 2015 року № 5 про звільнення Позивача з посади заступника начальника Управління РДА;
- поновити Позивача на вказаній посаді;
- стягнути суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади", порушує його конституційні права, оскільки не враховує наявності вини при застосуванні юридичної відповідальності.
Відповідач подав до суду заперечення на позов та просить у його задоволенні відмовити.
Зазначає, що у 1990-1991 роках Позивач обіймав посаду другого секретаря районного комітету Комуністичної партії України та у зв'язку з цим самостійно подав заяву про застосування до нього заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади". Тому вважають звільнення правомірним.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 17 серпня 2017 року та було зупинено ухвалою суду від 07 вересня 2015 року до моменту вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади".
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2017 року ухвала про зупинення провадження у справі скасована, а справа направлена на продовження розгляду до суду першої інстанції.
До судового засідання з'явився Позивач, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Додатково зазначив, що на час звільнення знаходився у відпустці, відтак не міг бути звільнений в силу приписів статті 40 Кодексу законів про працю України.
Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши думку Позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) з 16 березня 2010 року працював на посаді заступника начальника Управління РДА.
Розпорядженням голови Олескандрівської РДА від 15 червня 2015 року № 129 призначено перевірку, передбачену Законом України "Про очищення влади".
Наказом Управління РДА від 10 липня 2015 року вирішено провести перевірку, передбачену Законом України "Про очищення влади". щодо службовців Управління РДА.
17 липня 2015 року Позивач подав на ім'я начальника Управління РДА заяву, в якій повідомив про застосування до нього заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади" у зв'язку з тим, що він у 1990-1991 роках працював другим секретарем Олександрівського районного комітету Донецької області Комуністичної партії України.
Наказом Управління РДА від 21 липня 2015 року № 5 позивача звільнено з займаної посади згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 3 Закону України "Про очищення влади".
Здійснивши оцінку обставин справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про очищення влади" очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Згідно з частиною третьою цієї ж статті протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
За правилами пункту 1 частини четвертої статті 3 Закону України "Про очищення влади" заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які були обрані і працювали на керівних посадах Комуністичної партії Радянського Союзу, Комуністичної партії України, Комуністичної партії іншої союзної республіки колишнього СРСР починаючи з посади секретаря районного комітету і вище.
Статтею 4 цього ж Закону передбачено, що особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).
Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.
Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.
Подання заяви, у якій особа повідомляє про те, що до неї застосовується заборона, зазначена у частині третій або четвертій статті 1 цього Закону, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після подання такої заяви та застосування до неї відповідної заборони.
Позивач не заперечує того, що на нього розповсюджується наведена заборона. посилаючись на її неконституційність.
Суд зазначає, що питання про конституційність Закону України "Про очищення влади" знаходиться на розгляді у Конституційному Суді України.
Суд зупинив провадження у справі до вирішення справи у Конституційному Суді України, проте після скасування ухвали про зупинення провадження, суд не має правових підстав очікувати висновку Конституційного Суду України.
За таких обставин, суд виходить з того, що Закон України «Про очищення влади» є чинним, а Позивачем не стверджується про порушення його положень.
Таким чином, саме лише застосування до Позивача відповідальності, передбаченої цим Законом, не є підставою вважати звільнення незаконним.
Щодо посилання Позивача на його знаходження у відпустці як підставу для визнання звільнення незаконним, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Суд зазначає, що у спірному випадку не йдеться про звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Так, статтею 36 Кодексу законів про працю України передбачені підстави для звільнення. З аналізу цих підстав вбачається, що законодавець розрізняє такі підстави розірвання трудового договору як розірвання з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (пункт 4 частини першої цієї статті) та з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" (пункт 7-2 частини першої цієї статті).
Таким чином, частина третя статті 40 Кодексу законів про працю України не підлягає застосуванню до спірних відносин.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.
Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 07 лютого 2018 року, повний текст рішення складено та підписано 19 лютого 2018 року.
Суддя Аляб'єв І.Г.