Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження
19 лютого 2018 р. Справа №805/1142/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Циганенко А.І., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 39, кв. 45,РНОКПП НОМЕР_1) до Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (місцезнаходження: 85200 Донецька область, м. Торецьк, вул. Героїв праці, 3, код ЄДРПОУ 34686377), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Адміністрація Державної прикордонної служби (місцезнаходження: 01601 м. Київ, вул. Володимирська, 30, код ЄДРПОУ 00034039) про зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України та зобов'язання вчинити певні дії,
15 лютого 2018 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Адміністрація Державної прикордонної служби, про зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України та зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що у липні 2014 року позивач дізнався про існування ухвали Ленінського районного суду м. Донецька (суддя Стародубцев О.К.), якою він був тимчасово обмежений у праві виїзду за межі України, і яка на теперішній час виконується органами охорони державного кордону. Позивач просив винести рішення, відповідно до якого зняти тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України з позивача, зобов'язати відповідача зареєструвати відповідне рішення про зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України з позивача у автоматизовану базу даних виконавчого провадження.
Частинами 1, 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
За змістом пунктів 1, 2 частини 1 статті4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;публічно-правовий спір - спір, у якому:хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Відповідно до статті 126 Конституції України вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Здійснення правосуддя в Україні регулюється конституційними нормами окремо від діяльності інших органів влади та управління.
Відповідно до вказаних положень Конституції України рішення суду та згідно з цим дії або бездіяльність суддів з питань здійснення правосуддя (пов'язані з підготовкою, розглядом справ, виконанням рішень тощо) не можуть бути оскаржені шляхом звернення з адміністративним позовом, тому що таке оскарження порушує принцип незалежності суддів та заборону впливу на діяльність суду.
Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади» оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Позивачем, зокрема, заявлена вимога про зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, яке було застосовано до позивача ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька.
Відповідно до статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вирішення судами питання про тимчасове обмеження у виїзді за межі України можливе тільки у порядку, визначеному статтею 441 Цивільного процесуального кодексу України. Кодекс адміністративного судочинства України не містить норм щодо процесуального порядку обмеження права на виїзд за межі України, а так само і зняття встановлених обмежень цього права.
Таким чином, вимога про зняття тимчасового обмеження у виїзді за межі України є спробою оскаржити судове рішення у спосіб поза передбаченим процесуальним законом порядком, а тому не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Вимога про зобов'язання Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області зареєструвати відповідне рішення про зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України з позивача у автоматизовану базу даних виконавчого провадження є похідною від первісної вимоги, і також не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Згідно частини 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням викладеного суд роз'яснює позивачеві, що він у випадках і порядку, встановлених цивільним процесуальним законом, має право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Донецька, а також на перегляд цієї справи Верховним Судом.
Керуючись статтями2, 4, 5, 19, 170, 171, 248, 256, 294, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви ОСОБА_1 до Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Адміністрація Державної прикордонної служби про зняття тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України та зобов'язання вчинити певні дії.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Циганенко А.І.