19 лютого 2018 року Справа 804/1232/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Члена Громадської організації «Волонтерського центру допомоги військовим і цивільним «Вільна Доля» ОСОБА_1 до Міської ради м. Дніпро про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення майнової та моральної шкоди, -
14 лютого 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Члена Громадської організації «Волонтерського центру допомоги військовим і цивільним «Вільна Доля» ОСОБА_1 до Міської ради м. Дніпро, у якому позивач просить суд:
- зобов'язати міську раду м. Дніпро надати дозвіл на будівництво та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) відповідно до ст. 118, 119, 120 Земельного кодексу України орієнтованою площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_3, який є біженцем має дружину ОСОБА_1, біженка-перселенка, інвалід ІІ групи. Зазначаємо, що ця земельна ділянка належала прадіду, діду та батькам ОСОБА_1;
- стягнути з міської ради м. Дніпро, яка знаходиться за адресою: 49000, м. Дніпро, пр. Яворницького 75 (код ЄДРПОУ 26510514), на користь ОСОБА_1 5000 грн. (п'ять тис грн.) - майнової шкоди, які були затрачені на оформлення земельної ділянки. 1 000 000 грн. (мільйон грн.) - моральної шкоди. Всього 1 005 000 грн. (один мільйон п'ять тис грн.) на користь ОСОБА_1.
Відповідно до вимог частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
В порушення пункту 1 частини першої вказаної статті адміністративний позов не містить документу на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача.
За приписами частини першої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Частиною другою вказаної статті передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Суд зазначає, що в матеріалах позовної заяви відсутня копія паспорта громадянина України як документ, що підтверджує наявність у ОСОБА_1 процесуальної правосуб'єктності.
Особливу увагу суд звертає на те, що в позовній заяві зазначено одного позивача: ОСОБА_1, тоді як зобов'язання щодо вчинення певних дій відповідачем спрямовані на захист прав іншої особи - ОСОБА_3.
Частиною першою та другою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
При цьому, відповідно до частини сьомої зазначеної статті у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України надано визначення терміну «позивач», відповідно до якого це - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Із позовної заяви вбачається, що позивач просить суд зобов'язати Міську раду м. Дніпро надати дозвіл на будівництво та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_3, якого не зазначено як позивача у справі, а «є чоловіком ОСОБА_1», як зазначається в тексті адміністративного позову.
За приписами частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Поряд із цим, відповідно до частин першої та другої статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у таких справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.
Положеннями частин першої та другої статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
До матеріалів позовної заяви не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 має повноваження звертатись до суду за захистом прав, свобод та законних інтересів ОСОБА_3.
Крім того, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Всупереч наведеної норми позивач просить суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії, не зазначаючи про визнання дій чи бездіяльності тощо протиправними, тобто заявлена до розгляду вимога не відповідає приписам Кодексу адміністративного судочинства України.
Поряд із цим, вищезазначене унеможливлює з'ясування судом, чи позов подано у строк, установлений законом, а якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
В тексті адміністративного позову позивач зазначає таке: «20.10.2014 р. ОСОБА_1 подала «Клопотання» на ім'я голови міської ради І.Куліченко. про виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка вільна від забудов та в минулому належала прадіду, діду, її батькам, в аренду. Бо Луганській області на території непідконтрольній України вже має у власності приватизовану земельну ділянку, тому по рекомендації працівників департаменту корпоративних прав в клопотанні зазначила, що земельну ділянку взяяти в аренду. Але поміркувавши з чоловіком, так як у нього не було прав власності на земельну ділянку, вирішили подати «Клопотання» від його імені - ОСОБА_3, датоване 05.11.2014 р. В своєму клопотанні чоловік просив, щоб його розглядали разом х її «Клопотанням» від 20.10.2014 р. №36\5441 про виділення земельної ділянки по АДРЕСА_1 в довічне користування. До тож долучив додаток: ОСОБА_1 «Клопотання» з графічним матеріалом до свого».
Відповідно до частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з положеннями частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З огляду на вищезазначене, суд звертає також увагу, що позивач не надав до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Крім того, згідно з положеннями частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Поряд із цим, відповідно до пунктів 4 та 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В адміністративному позові позивач не наводить обґрунтувань чим ненадання дозволу на будівництво та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_3 порушує права, свободи та законні інтереси саме ОСОБА_1, а не ОСОБА_3, якого в якості позивача у справі взагалі не зазначено.
Частиною п'ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
В порушення вказаної норми у позові не міститься вимоги про визнання протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, а позивач заявляє вимогу про зобов'язання відповідача вчинити певні дії на захист прав, свобод та інтересів ОСОБА_3, при цьому, заявляючи вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди вже на користь самої ОСОБА_1.
Таким чином, враховуючи зазначене, вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_1 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду уточнений адміністративний позов з визначенням позовних вимог відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, а також навести у адміністративному позові обґрунтування чим саме порушені права, свободи та законні інтереси саме ОСОБА_1.
В той же час, за приписами пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Частиною шостою вищевказаної статті передбачено, що якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивачем всупереч вищенаведених приписів не було зазначено місце проживання чи перебування позивача; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України позивача та представника позивача Голови правозахисного відділу ГО «Вільна Доля» Зеркаль Олександра Миколайовича, офіційні електронні адреси або адреси електронної пошти позивача, представника позивача та відповідача. До того ж, позивачем відповідачем у справі вказано - «Міська Рада м.Дніпро» із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 26510514, за яким зареєстрована юридична особа - орган місцевого самоврядування «Дніпровська міська рада». Таким чином, в порушення вказаної норми не вказано повне найменування відповідача у справі.
Положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що всупереч вищевказаної норми позивачем не наведено у позовній заяві обґрунтований розрахунок майнової шкоди у розмірі 5 000,00 грн. на оформлення земельної ділянки та 1 000 000,00 грн. заявленої до стягнення моральної шкоди.
Згідно з пунктом 8 частини п'ятої вказаної статті в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Всупереч вказаної норми позивачем в адміністративному позову не зазначено інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.
Пунктом 11 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Судом встановлено, що у матеріалах адміністративного позову всупереч вищенаведеної норми відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
В порушення вищенаведеної норми позивачем не надано до суду копії доданих до позовної заяви документів для відповідача.
Згідно з положеннями частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами частини восьмої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Позивачем у тексті адміністративного позову зазначено, що відповідно до пункту 14 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Пунктом 1 частини першої статті 1 надано визначення поняття терміну «біженець» - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Статтею 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» визначено порядок оскарження рішень щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту.
Жодних доказів на підтвердження того, що позивач є біженкою, до суду не було надано.
З огляду на викладене, суд зазначає, що позивач вказує у своїй позовній заяві, що є «біженкою у Луганській області», однак, вона не є біженцем у визначенні чинного законодавства України.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщені особи» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Законом України «Про судовий збір» встановлено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Водночас, статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, звільнених від сплати судового збору.
На підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.
Серед іншого, позивачем зазначено у позовній заяві, що вона є інвалідом ІІ групи. До матеріалів позову не надано жодних доказів на підтвердження вказаної обставини.
З огляду на вищевикладене, позивачем не надано до суду доказів, що вона відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору та повинна сплачувати судовий збір при зверненні із даним адміністративним позовом.
Суд додатково вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII передбачено, що прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2018 року становить - 1 762,00 гривень.
Таким чином, враховуючи, що позивачем у адміністративному позові заявлено одну вимогу немайнового характеру позивач повинен був сплатити судовий збір у загальному розмірі 704,80 грн.
За наведених обставин позивачу необхідно сплатити судовий збір за наступними реквізитами: отримувач: УДКСУ у Чечелівському районі м. Дніпра, код ЄДРПОУ (отримувача) 37989253, рахунок отримувача: 31210206784008, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: судовий збір у розмірі 704 гривні 80 копійок, Дніпропетровський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ(суду) 34824364.
Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:
- копії паспорта позивача як документу на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача;
- докази на підтвердження повноважень ОСОБА_1 на зверенення до суду за захистом прав, свобод та інтересів ОСОБА_3;
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску;
- уточнений адміністративний позов, а також його копію для направлення відповідачу, який містить:
1) визначення позовних вимог відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України;
2) обґрунтування чим саме порушені права, свободи та інтереси ОСОБА_1;
3) місце проживання чи перебування позивача, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України позивача та представника позивача - Голови правозахисного відділу ГО «Вільна Доля» Зеркаль Олександра Миколайовича, повне найменування відповідача у справі, а також офіційні електронні адреси або адреси електронної пошти позивача, представника позивача та відповідача;
4) обґрунтований розрахунок майнової шкоди у розмірі 5 000,00 грн. на оформлення земельної ділянки та 1 000 000,00 грн. заявленої до стягнення моральної шкоди;
5) інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви;
- копій доданих до позовної заяви документів для відповідача;
- власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі та порядку, встановлених чинним законодавством України, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Члена Громадської організації «Волонтерського центру допомоги військовим і цивільним «Вільна Доля» ОСОБА_1 до Міської ради м. Дніпро про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення майнової та моральної шкоди - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Юхно