19 лютого 2018 року Справа №804/1187/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Декорт» до Реєстраційної служби Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, треті особи: товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН», ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування рішення,-
13 лютого 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Декорт» до Реєстраційної служби Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, треті особи: товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН», ОСОБА_1, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області від 17.10.2014 року індексний номер: 16659171 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН» (код ЄДРПО 30847388).
Відповідно до пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Із матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивач звернувся з вимогою про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки щодо третьої особи, обґрунтовуючи це тим, що 29 липня 2009 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі №238/822 на земельну ділянку кадастровий номер 12254487500-01-005-0005 площею 6,06 гектарів на території Новокиївської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області, згідно з умовами якого Орендодавець передав в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно з пунктом 8 вказаного договору договір укладено на 10 років починаючи з дати його реєстрації, термін закінчення дії договору 01 листопада 2019 року.
29 вересня 2010 року вищезазначений договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Томаківському відділі ДРФ центру ДЗК за №041013400614.
Поряд із цим, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 вересня 2012 року власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_1.
Позивач звертає увагу суду, що 24 листопада 2017 року ним отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №104959450, з якої встановлено на земельну ділянку зареєстроване право оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН» (рішення від 17.10.2014 року індексний номер: 16659171).
Позивач вважає, що такими діями відповідача порушене його право оренди земельної ділянки за раніше укладеним та діючим договором, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом 1 частини першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, за положеннями частини третьою вказаної статті адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинсвта України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивач звернувся за захистом свого приватно-правового права користування земельною ділянкою, а саме: права оренди на вказану земельну ділянку.
Водночас, згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 року №1618-IV суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо правомірності реєстраційних дій по проведенню державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди за третьою особою - товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН» є похідним від права щодо оренди земельної ділянки, а, отже, вирішення його неможливе без вирішення спору щодо належного орендаря на вищевказану земельну ділянку, у зв'язку з чим його належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Законність реєстраційних дій ґрунтується на юридичних фактах щодо встановлення права позивача та третьої особи на оренду земельної ділянки за укладеними договорами оренди, поза зв'язком з яким не можуть бути розв'язані питання, пов'язані з реєстрацією такого права оренди земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у Постанові від 31 січня 2017 року у справі №21-1237а16 (№817/3053/14).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити.
При цьому, частиною сьомою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
На виконання вищенаведеної норми суд роз'яснює позивачеві, що заявлений до розгляду спір може бути поданий до місцевого загального суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Керуючись статтями 170, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Декорт» до Реєстраційної служби Томаківського районного управління юстиції Дніпропетровської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН», ОСОБА_1, про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається..
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Юхно