09 лютого 2018 рокуСправа №804/5363/17
Дніпропетровській окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
22 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №3373-13 від 06.06.2017 року на суму 31268,82 грн. та №3373-13 від 06.06.2017 року на суму 575,36 грн., винесених Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.
Ухвалою від 23 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/5363/17 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 12 вересня 2017 року о 13:00.
В обґрунтування позову зазначено наступне:
- нарахування податку на нерухоме майно за 2014, 2015, 2016 роки здійснено податковим органом з порушенням норм податкового законодавства;
- податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як один із видів податків та зборів введено у податкове законодавство 1 січня 2013 року. Відповідно до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла станом на 01.01.2014 рік), підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, що діє на теперішній час) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової га/або нежитлової нерухомості;
- об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток;
- відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на 01.01.2014 року) ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на 01.01.2014 року) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) га типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на 01.01.2014 року) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року;
- податкове повідомлення-рішення та доданий розрахунок податкового зобов'язання здійснено з порушенням приписів статей 4, 8, 10, 12, 265, 266 Податкового кодексу України, статей 24, 25, 69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що свідчить про незаконність та необґрунтованість визначених сум податкового зобов'язання.
- відповідачем порушено строки нарахування податку на нерухоме майно, оскільки базовий податковий (звітний) період нарахування податку на нерухоме майно, дорівнює календарному року, а відповідно до підпункту 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України (підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України - для періоду 2015-2016 роки), податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку, обчисленого згідно з підпунктом 265.7.1 пункту 265.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком);
- з аналізу вказаних норм податкового законодавства випливає, що строк нарахування податку на нерухоме майно маг становити один рік, оскільки податкові повідомлення-рішення надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком);
- відповідачем нараховані податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014 рік та за 2015 рік - 06.06.2017 року, тобто з порушенням встановленого підпунктом 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України (для 2014 року) та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (для 2015 року) строку його надіслання, а саме, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком);
- крім того, на час прийняття оскаржуваних рішень - 06.06.2017 року, був відсутній підпункт 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України, який був підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення від 06.06.2017 року №3372-13 в частині нарахування податку за 2014 рік. 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 року, яким викладено в новій редакції статтю 265 Податкового кодексу України, та у якій взагалі відсутній підпункт 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України, а з 01.01.2015 року податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначається статей 266 Податкового кодексу України.
У судове засідання 12 вересня 2017 року представник відповідача не прибув, відомості про вручення судової повістки були відсутні, судом задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, ухвалою від 12 вересня 2017 року провадження у справі зупинено до 5 жовтня 2017 року.
4 жовтня 2017 року від відповідача надійшли письмові заперечення, згідно яких:
- позивач є власником нерухомого майна, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки запроваджено з 01.01.2013 року. Об'єктом оподаткування визначено об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, їх частки;
- рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016 року №7/11 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки та збори на території міста» встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянка, що сплачується фізичними особами, власниками житлової нерухомості в розмірі 2 відсотку розміру мінімальної заробітної плати. Таким чином, ставка податку складає 27,56 грн. (1378 грн./2%) за кожний квадратний метр;
- на виконання норм Податкового кодексу України відповідачем було сформоване податкове повідомлення-рішення №3373-13 від 06.06.2017 року, яким позивачу визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014, 2015, 2016 роки на загальну суму 31944,18 грн.;
- відповідно до пункту 33.3 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснити розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків і зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платнику податків. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
- відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку;
- виходячи з викладеного, з урахуванням строків давності контролюючі органи мають право на нарахування фізичним особам сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Означена правова позиція міститься в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України: категорія - 112.05;
- на підставі вищевикладеного вбачається, що ГУ ДФС під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяло в спосіб та межах, визначених чинним законодавством України.
5 жовтня 2017 року у судове засідання представники сторін не прибули, від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі для надання додаткових доказів, яке ухвалою від 5 жовтня 2017 року задоволено, зупинено провадження у справі до 26 жовтня 2017 року.
Ухвалою від 26 жовтня 2017 року витребувано від відповідача докази та пояснення по справі, задоволено клопотання представника позивача про зупинення провадження, зупинено провадження у справі до 28 листопада 2017 року, визнано явку представника відповідача у судове засідання обов'язковою.
21 листопада 2017 року відповідачем надані письмові пояснення із письмовим розрахунком здійснених нарахувань, в яких зауважено на обов'язку контролюючого органу здійснити нарахування податку.
В судовому засіданні 28 листопада 2017 року за участі представників сторін поставлено питання щодо набрання законної сили судовими рішеннями у пов'язаних справах 8024/5364/17 та 804/5356/17, задля встановлення вказаних обставин зупинено провадження до 8 грудня 2017 року.
До судового засідання представником позивача надано клопотання про зупинення провадження у справі, яке ухвалою від 8 грудня 2017 року задоволено, зупинено провадження у справі до 30 січня 2018 року.
30 січня 2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 9 лютого 2018 року задля вручення примірника пояснень представнику відповідача, від відповідача витребувано пояснення щодо підстав несвоєчасного винесення податкових повідомлень-рішень та запропоновано надати заперечення.
9 лютого 2018 року в судовому засіданні представники сторін підтримали обрані правові позиції.
Представник позивача зазначила, що оскаржувані рішення отримані поштовим зв'язком, зауважила, що до спірних правовідносин неправомірно застосовувати статтю 102 Податкового кодексу України, оскільки перевірка не проводилась, у зв'язку із винесенням рішень із двома однаковими номерами одно з них має бути визнано відкликаним.
В додатково доданих письмових поясненнях позивач зазначив наступне:
- нарахування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки позивачу за 2014 рік в сумі 10913,22 грн, здійснено податковим органом з порушенням норм податкового законодавства;
- так, відповідач у своїх поясненнях від 20.11.2017 року надає обґрунтування щодо підстав нарахування податку на нерухоме майно позивачу. Податковий орган вказує, що нарахування податку на нерухоме майно за період 2014 року здійснено відповідно до вимог підпункту г) пункту 265.5.2 статті 265 Податкового кодексу України у редакції, що діяла на 01.04.2014 року, відповідно до якого ставки податку для фізичних осіб встановлюються у розмірі 2,7 відсотка - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких перевищує 740 кв. метрів. Також, згідно наданого пояснення, для обґрунтування розрахунку суми податку податковим органом застосовано Рішення Дніпропетровської міської ради від 27.12.2010 року №5/6;
- нібито керуючись вказаною нормою податкового законодавства відповідачем розраховано податок на нерухоме майно щодо об'єкта житлової нерухомості - будинку загальною площею 784,5 кв.м.;
- в той же час, як зазначено у податковому повідомленні-рішенні від 06.06.2017 року №3373-13, відповідачем розрахунок податкових зобов'язань позивача зроблений на підставі підпункту 266.7.2 статті 266 Податкового кодексу України, якою у 2014 році врегульовано механізм нарахування збору за місця для паркування транспортних засобів;
- 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 року, яким викладено в новій редакції статтю 265 Податкового кодексу України, та у якій взагалі відсутній підпункт 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України, а з 01.01.2015 року податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначається статей 266 Податкового кодексу України;
- стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у рішенні за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року №1-рп/99 зазначив про те, що вказаний принцип слід розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце;
- крім того, підпункт 265.5.1 пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла на 01.04.2014 року, встановлено, що ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування;
- відповідно до пункту 4.1 рішення Дніпропетровської міської ради від 27.12.2010 року №5/6 встановлено наступні ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
- - для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. м, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. м, - 1 відсоток від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;
- - для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. м, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. м, - 2,7 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;
- тобто, згідно з рішенням міської ради, базою оподаткування є житлова площа. Згідно підпункту «в» підпункту 265.4.1 пункту 265.4 статті 265 Податкового кодексу України у редакції, що діяла на 01.04.2014 року, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується для різних видів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів. Загальна житлова площа двох об'єктів житлової нерухомості, що перебувала у власності позивача у 2014 році становила 294,9 кв.м., а, отже, не підлягала оподаткуванню, так як не перевищувала встановлених податковим законодавством пільг. Також, вказаним рішенням Дніпропетровської міської ради не встановлено ставки податку на нерухоме майно у разі перебування у власності платника податків різних видів об'єктів житлової нерухомості, а лише встановлено ставки для окремих видів нерухомості;
- як вбачається з Розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, що надано відповідачем разом з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішення, відповідачем застосовано ставку 2,7 відсотки (мінімальний розмір заробітної плати на 2014 рік 1218 грн.), що становить 32,89 грн. за 1 кв.м. Вказана ставка податку застосована відповідачем як при розрахунку за об'єкт житлової нерухомості - житловий будинок, так і за об'єкт - квартира (загальною площею 64,3 кв.м.), що суперечить рішенню Дніпропетровської міської ради від 27.12.2010 року №5/6, оскільки відповідно до нього необхідно застосовувати ставку податку у розмірі 1 відсоток для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв.м.;
- посилання відповідача на внесення пунктом 25 Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року змін до статті 265 Податкового кодексу України є безпідставними щодо саме обґрунтування застосування ним ставок податку при розрахунку податку за 2014 рік, оскільки ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради;
- Дніпропетровською міською радою у зв'язку із змінами, внесеними пунктом 25 Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року, прийнято рішення від 18.06.2014 року №7/53 «Про внесення змін до Рішення Дніпропетровської міської ради від 27.12.2010 року №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста», яким у додатку 1 слова «житлова площа» замінено словами «загальна площа» у відповідних відмінках;
- отже, з урахуванням принципу стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, а також того, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, нарахування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивачу за 2014 рік в сумі 10913,22 грн. є безпідставним та протиправним;
- податкове повідомлення-рішення в частині нарахування податку на нерухоме майно за 2014, 2015 роки, є незаконними, оскільки відповідачем порушено строки визначення такого податку;
- відповідач обґрунтовує нарахування позивачу податку на нерухоме майно за 2014-2015 роки з посиланням на застосування ним строків давності відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, однак, позивач не може погодитись з вказаним твердженням, оскільки за вказаною нормою встановлені строки давності та їх застосування за якими контролюючому органу надано право визначення грошового зобов'язання контролюючим не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання декларації, або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом за результатами проведення перевірки, тоді як, у даному випадку, відсутній факт проведення перевірки контролюючим органом платника податку чи сплати податку Позивачем самостійно, а фактичні обставини свідчать про невиконання обов'язку по направленню (врученню) платнику податків відповідного рішення саме контролюючим органом у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, що звільняє платника податку від його сплати за цією ж нормою пункту 102.1 статті 102;
- згідно положень пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України, зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом;
- пунктом 4 «Порядку інформування контролюючими органами за місцем проживання (реєстрації) фізичної особи-платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової нерухомості про надіслані (вручені) платникам податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», затвердженого Наказ Міндоходів України від 22.10.2013 року №611, підрозділ доходів і зборів з фізичних осіб відповідного контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) фізичної особи - платника податку з урахуванням норм статті 265 Кодексу в ІС «Податковий блок» (режим «Плата за нерухомість» підсистема «Облік платежів») обчислює суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єкта/об'єктів оподаткування, яке перебуває у власності такої фізичної особи, та надсилає (вручає) йому податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку з відповідними платіжними реквізитами, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової нерухомості;
- з аналізу вказаних норм податкового законодавства випливає, що строк нарахування податку на нерухоме майно має становити один рік, оскільки податкові повідомлення-рішення надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком);
- таким чином, відповідач повинен був направити податкове повідомлення-рішення за 2014 рік за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) позивача до 1 липня 2015 року, за 2015 рік - до 1 липня 2016 року. Натомість податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014, 2015 та 2016 роки, нараховані позивачу 06.06.2017 року та направлено 21.06.2017 року (згідно штампу на конверті), тобто з порушенням встановленого податковим законодавством строку;
- цей факт встановлений також постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 року у справі М804/5364/17, що набрала законної сили. В цієї справі розглядалися аналогічні обставини у спорі між тими ж сторонами, у зв'язку із чим факт протиправності податкових повідомлень-рішень за 2014, 2015 роки, надісланих з порушенням строків для їх направлення платнику податків, є доведеним;
- податкове повідомлення-рішення в частині нарахування податку на нерухоме майно за 2016 рік в сумі 14010,41 грн., с недійсним, оскільки відкликано відповідачем на підставі іншого повідомлення-рішення від 06.06.2017 року № 3372-13, яким позивачу визначено суму цього податку за 2016 рік в сумі 575,36 грн.;
- згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу V «Порядок відкликання податкових повідомлень-рішень» «Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо: контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства, що зазначені у раніше прийнятому податковому повідомленні-рішенні. Пунктом 3 розділу V зазначеного Порядку передбачено, що у випадках, визначених підпунктами 2 і 4 пункту 1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання;
- згідно пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків;
- за період 2014-2016 року відповідачем нараховано позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 37698,42 грн. відповідно за наступними податковими повідомленнями-рішеннями: податкове повідомлення-рішення від 06.06.2017 року №3372-13 на суму 1980,18 грн. (об'єкт нерухомого майна - квартира № 10, що розташована у будинку №11 по вулиці Леніна у м. Дніпропетровську, загальною площею 64.3 кв.м.); податкового повідомлення-рішення від 06.06.2017 року №3370-13 на суму 3874,06 грн. (об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, загальною площею 403,4 кв.м.); податкові повідомлення-рішення від 06.06.2017 року № 3373-13 на загальну суму 31844,18 грн. (є предметом розгляду даної справи);
- усі податкові повідомлення-рішення оскаржено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Так, постановою від 19.09.2017 року у справі №804/5364/17 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №3372-13 від 06.06.2017 року в частині визначення податкового-зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2014-2015 роки у загальній сумі 1419 грн. 56 коп., а в іншій частині позову - відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили. Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.06.2017 року №3370-13 на суму 3874,06 грн., то ухвалою від 23.08.2017 року відкрито провадження у справі №804/5365/17 та призначено до судового розгляду.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю, зазначивши, що підставою винесення у 2017 році податкових повідомлень-рішень стало отримання інформації службовим листом від 03.02.2017 року. Щодо правомірності застосування статті 102 Податкового кодексу України представник відповідача пояснив, що так як базовий податковий період складає 1 рік, відповідно до статті 33, підпункту 54.3.3. пункту 53.3 статті 53, статті 102, підпункту 266.7.2 пункту 266.7, підпункту 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України правомірно винесені рішення за податкові періоди 2015 та 2015 рік, оскільки 1095 днів належить обраховувати від строку виникнення податкового зобов'язання за кожний податковий період, зокрема за 2014 рік, починаючи з 28.08.2015 року. Крім того, представник відповідача зауважив, що законодавцем наприкінці 2017 року врегульовано спірне питання щодо строків нарахування податку за попередні періоди, розповсюдивши на спірні відносини норми статті 102 Податкового кодексу України, і зв'язку із чим зауважив на відсутності підстав для задоволення позову.
З метою додаткового вивчення наданих відповідачем документів судом оголошено перерву до 9 лютого 2018 року до 14:00, після оголошеної перерви позивачем подано клопотання про розгул справи за його відсутності, у зв'язку із чим суд розглянув справу у порядку письмового провадження відповідно до статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2017 року начальникам управління податків і зборів з фізичних осіб ДПІ (ОДПІ) ГУ ДФС у Дніпропетровській області надійшов службовий лист Начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області №1167/7/04-36-13-05-12, яким направлено перелік фізичних осіб по яким необхідно винести ППР з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у лютому п.р. з урахуванням вимог абзацу г) підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, серед яких, у додатку за порядком номером 29 зазначений платник податків ОСОБА_1, код НОМЕР_1, реєстраційний номер нерухомого майна 18657861210, житловий будинок загальною площею 784,5 кв.м.
22.05.2017 року працівником ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області здійснено запит та отримано інформаційну довідку №87653270 з Державного реєстру прав на нерухоме майно за параметрами пошуку рнокпп фізичної особи №2716705235, згідно якої отримана інформація:
1) актуальна інформація: реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 935975912101, об'єкт: житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості; загальною площею 407 кв.м., житлова площа 242,90 кв.м.; адреса: м. Дніпропетровськ, Шаховий проїзд, будинок 47;
2) інформація про зміни об'єкта нерухомого майна: реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 935975912101: 01.06.2016 року на підставі заяви про поділ житлового будинку зареєстровано приватну власність в розмірі 3/13 за власником ОСОБА_1.
06.06.2017 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Ф», якими платнику податків згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 53 та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, а саме:
- №3373-13: за податковий період 2014 рік на суму 10913,22 грн.; за податковий період 2015 рік на суму 6345,19 грн.; за податковий період 2016 рік на суму 14010,41 грн., разом 31268,82 грн.;
- №3373-13: за податковий період 2016 рік на суму 575,36 грн.
Згідно наданого розрахунку до податкових повідомлень-рішень та письмових пояснень відповідача, суми податку розраховані наступним чином.
1. Нарахування за 2014 рік.
У період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року у власності ОСОБА_1 (рпокпп НОМЕР_1) перебували наступні об'єкти нерухомості:
- житловий будинок за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, буд.47, загальною площею 784,5 кв.м. (житлова площа будинку 250,1 кв.м.) згідно даних Державної реєстраційної служби дата державної реєстрації права власності 11.10.2013 року відповідно до свідоцтва про право власності САК № 077186. розмір частки власності 1/1:
- квартира за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 64,3 кв.м. (житлова площа будинку 44,8 кв.м.) згідно даних Державної реєстраційної служби дата державної реєстрації права власності 18.10.2001 року відповідно до договору купівлі-продажу №1-4629 від 18.10.2001 року розмір частки власності 1/1.
Відповідно до підпункту в) пункту 265.4 статті 265 Податкового кодексу України за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року об'єкти нерухомості, що перебували у власності ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) не піддягають оподаткуванню оскільки житлова площа таких об'єктів 294,9 кв.м. і не перевищує 370 кв. метрів.
Пунктом 25 Закону України від 27.03.2014 року №1166- внесено зміни до статті 265 Податкового кодексу України, а саме, слова «житлова площа» в усіх відмінках замінено словами «загальна площа» у відповідному відмінку.
Згідно підпункту г) пункту 265.5.2 статті 265 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла з 01.04.2014 року, ставка податку для фізичних осіб встановлюється у розмірі 2,7 відсотків - для різних видів об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких перевищує 740 кв. метрів.
За період з 01.04.2014 року по 31.12.2014 року об'єкти нерухомості, що перебували у власності ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) підлягають оподаткуванню, а саме:
- житловий будинок: питома вага: 784,5 кв.м./848,8 кв.м = 0.924; оподатковувана площа: 848,8 кв.м. - 370 кв.м. (пільга) = 478.8 кв.м. Сума податку за період з 01.04.2014 року по 31.12.2014 року: (478,8 х 0.924 х 32.89) / 12 х 9 = 10913,22 грн;
- квартира: за 1 квартал 2014 року (житлова площа) не підлягає оподаткуванню. Питома вага: 64,3 кв.м. / 848.8 кв.м = 0.076; оподатковувана площа: 848,8 кв.м. - 370 кв.м. (пільга) = 478,8 кв.м. Сума податку за період з 01.04.2014 року по 31.12.2014 року: 478.8х0.076х32.89/12х9 = 897,66 грн.
2. Нарахування за 2015 рік.
У період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року у власності ОСОБА_1 (рпокпп НОМЕР_1) перебували наступні об'єкти нерухомості:
- житловий будинок за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, буд.47 загальною площею 784,5 кв.м. (житлова площа будинку 250,1 кв.м.) згідно даних Державної реєстраційної служби дата державної реєстрації права власності 11.10.2013 року відповідно до свідоцтва про право власності САК № 077186. розмір частки власності 1/1:
- квартира за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 64,3 кв.м. (житлова площа будинку 44,8 кв.м.) згідно даних Державної реєстраційної служби дата державної реєстрації права власності 18.10.2001 року відповідно до договору купівлі-продажу №1-4629 від 18.10.2001 року розмір частки власності 1/1.
Відповідно до пункту 2 Додатку до Рішення Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 року №7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» визначені пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. А саме, для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), на 285 кв. метрів. Ставка податку згідно вказаного Рішення становить 1 відсоток від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року.
За період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року об'єкти нерухомості, що перебували у власності ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) підлягають оподаткуванню, а саме:
- житловий будинок: питома вага: 784,5 кв.м. / 848.8 кв.м = 0,924; оподатковувана площа: 848,8 кв.м. - 285 кв.м. (пільга) = 563,8 кв.м.; сума податку за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року: 563,8х0.924х12,18 = 6345,19 грн.;
- квартира: питома вата: 64,3 кв.м. / 848.8 кв.м = 0,076; оподатковувана площа: 848,8 кв.м. - 285 кв.м. (пільга) = 563,8 кв.м.; сума податку за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року: 563,8х0,076х 12,18 = 521,90 грн.
3. Нарахування за 2016 рік.
Згідно правовстановлюючих документів наданих позивачем до податкового органу та долучених до матеріалів даної судової справи у власності ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року перебували наступні об'єкти нерухомості:
- житловий будинок за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, буд.47, загальною площею 784,5 кв.м. (житлова площа будинку 250,1 кв.м.) згідно даних Державної реєстраційної служби дата державної реєстрації права власності 11.10.2013 року відповідно до свідоцтва про право власності САК № 077186; об'єкт нерухомого майна закрито 27.05.2017 року згідно заяви від 27.05.2016 року №450, розмір частки власності 1/1;
- житловий будинок за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, буд.47, загальною площею 407 кв.м. (житлова площа будинку 242,9 кв.м.), дата державної реєстрації права власності 03.06.2016 року, реєстрація переходу прав власності зменшення розміру частки 1/1 змінено на 3/13 відповідно до договору про розподіл спільното майна подружжя від 03.06.2016 року №493;
- квартира за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 64,3 кв.м. (житлова площа 44,8 кв.м.) згідно даних Державної реєстраційної служби дата державної реєстрації права власності 18.10.2001 року відповідно до договору купівлі-продажу №1-4629 від 18.10.2001 року, розмір частки власності 1/1.
При розрахунку сум податку за 2016 рік, податковим органом взято до уваги, що у травні 2016 року ОСОБА_1 поділив об'єкт житлової нерухомості, а саме житловий будинок за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд. буд.47 загальною площею 784,5 кв.м. (житлова площа будинку 250,1 кв.м.) на:
1) нежитлове приміщення №1 в садибному індивідуальному житловому будинку загальною площею 403,4 кв.м.;
2) квартиру №1 в садибному індивідуальному житловому будинку загальною площею 407 кв.м., житловою площею 242,9 кв.м.
Починаючи з 3 червня 2016 року згідно договору про розподіл спільного майна подружжя від 03.06.2016 року №493 ОСОБА_1 належить 3/13 частки житлового будинку №47 по вул. Шаховий проїзд.
Розрахунок суми податку за період з січня 2016 року по квітень 2016 року (включно) згідно підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України:
- житловий будинок: питома вага: 784,5кв.м. / 848.8 кв.м = 0.924; оподатковувана площа: 848.8 кв.м. - 180 кв.м. (пільга) = 668,8 кв.м.; Сума податку за період з січня 2016 року по квітень 2016 року (включно): (668.8х0.924х27,56)/12х4 = 5677, 08 грн.
- - згідно підпункту г) підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якою перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень па рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку);
- - відповідно до підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності);
- - таким чином, сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» вказаного підпункту, збільшується на 25000/12*4 = 8333,33 грн.;
- - загальна сума податку за період з січня 2016 року по квітень 2016 року (включно) складає: 5677,08 грн. + 8333,33 грн. = 14010,41 грн.
- квартира: питома вага: 64,3 кв.м. / 848.8 кв.м = 0.076; оподатковувана площа: 848,8 кв.м. - 180 кв.м. (пільга) = 668,8 кв.м.; сума податку за період з січня 2016 року по квітень 2016 року (включно): (668,8х0,076х27,56)/12х4 = 466,96 грн.
Розрахунок суми податку за період травень 2016 року згідно підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України:
- житловий будинок: питома вага: 407 кв.м. / 471,3 кв.м = 0,86; оподатковувана площа: 471,3 кв.м. - 180 кв.м. (пільга) = 291,3 кв.м.; сума податку за період травень 2016 року: (291,3х0,86х27,56)/12х1 = 575,36 грн.;
- квартира: питома вага: 64,3 кв.м. / 471,3 кв.м = 0,14; оподатковувана площа: 471,3 кв.м. - 180 кв.м. (пільга) = 291,3 кв.м.; сума податку за період травень 2016 року: (291,3х0,14х27,56)/12х1 = 93,66 грн.
Розрахунок суми податку згідно статті 266 Податкового кодексу України (з урахуванням змін та доповнень) за період червень 2016 року - грудень 2016 року: загальна площа об'єктів (база оподаткування): житловий будинок (3/13 від 407 кв.м. = 93.92 кв.м.) + квартира (64.3 кв.м.) = 158,22 кв.м.; оподатковувана площа: 0 кв.м. (база оподаткування не перевищує пільгу - 180 кв.м.). Податок не нараховувався.
З огляду на наведений розрахунок, суд дійшов висновку, що в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні від 06.06.2017 року №3373-13, на загальну суму податкового зобов'язання в розмірі 31268,82 грн, визначено суму податку на об'єкт нерухомого майна житловий будинок за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, буд.47, загальною площею 784,5 кв.м. (житлова площа будинку 250,1 кв.м., дата державної реєстрації права власності 11.10.2013 року, об'єкт нерухомого майна закрито 27.05.2016 року згідно заяви від 27.05.2016 року №450, розмір частки власності 1/1) за наступні податкові періоди:
- за 2014 рік на суму 10913,22 грн.;
- за 2015 рік на суму 6345,19 грн.;
- з січня 2016 року по квітень 2016 рік на суму 14010,41 грн.
В іншому податковому повідомленні-рішенні від 06.06.2017 №3373-13 визначено суму податкового зобов'язання за травень 2016 року в розмірі 575,36 грн. на об'єкт нерухомого майна житловий будинок за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, буд.47 загальною площею 407 кв.м. (житлова площа 242,9 кв.м.).
1. Вирішуючи заявлений спір в частині позовних вимог щодо нарахування сум податку на нерухоме майно за 2014 та 2015 рік, та надаючи оцінку доводам сторін відносно правомірності таких нарахувань, суд виходить із того, що вирішальним питанням правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за 2014 та 2015 рік сторони визначили правомірність винесення таких рішень контролюючим органом у червні 2017 року.
Порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано нормами Податкового кодексу України, які мали різні редакції упродовж 2014-2017 років.
Так, в 2014 році правовідносини щодо адміністрування вказаного податку були врегульовані статтею 265, в 2015-2017 роках - статтею 266 Податкового кодексу України. Оскільки вказаний податок є місцевим, його елементи також врегульовані рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.12.2010 року №5/6 із відповідними змінами.
В редакції з 01.01.2014 року до 01.01.2015 року діяли наступні норми, щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:
- 265.6.1. базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року;
- 265.7.2. податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 265.7.1 пункту 265.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком);
- - щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення зазначеному власнику після отримання інформації про виникнення права власності на такий об'єкт;
- - контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
- 265.8.1. у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності;
- 265.8.2. контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності;
- 265.10.1. податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
З 01.05.2015 року питання справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано наступним чином:
- 266.6.1. базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року;
- 266.7.2. податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком);
- - щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт;
- - контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;
- 266.8.1. у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому виникло право власності;
- 266.8.2. контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
- 266.10.1. податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до правила пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, який був незмінними упродовж спірних податкових періодів, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, з 2014 року чітко встановлено, що;
- базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року;
- обов'язок по нарахуванню податку покладений законом на контролюючий орган;
- податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком);
- контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності;
- податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Для надання оцінки щодо строку винесення податкового повідомлення-рішення та періоду/періодів за які контролюючий орган правомірно зобов'язаний винести такі рішення, належить надати оцінку вищенаведеним нормам у кореспонденції із статтею 102 Податкового кодексу України.
Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, з 2014 року було встановлено загальне правило, на яке посилається у заперечення позову відповідач, відповідно до якого:
- «Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня … «….» … що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації … «….» …. та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом…».
Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд вважає за необхідне врахувати у контексті розгляду даної справи висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 року у справі «Щокін проти України» та від 07.10.2011 року у справі «Серков проти України» в частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.
Конституцією України та податковим законодавством передбачено, що орган доходів і зборів, як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти виключно у порядок і спосіб, передбачені законом.
Кодекс адміністративного судочинства України, в частині 6 статті 7, закріпив для суду правило, відповідно до якого аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних рішень, суд, виконуючи вимогу частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає, що перевірка в розумінні статті 75 Податкового кодексу України в спірному випадку не проводилась, а граничний строк сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом для податкових періодів 2014 та 2015 років, - відсутній, оскільки останній починає обраховуватись із датою отримання рішення платником податків та спливає на 60 день, а за зазначені податкові періоди оскаржувані рішення винесені та направлені 06.06.2017 року, а отримані позивачем 12.07.2017 року.
У рішенні від 20.10.2011 року «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Таким чином, суд погоджується із доводом позивача про відсутність правових підстав для винесення у 2017 році податкових повідомлень-рішень за податкові звітні періоди 2014 та 2015 роки, оскільки закон покладає на контролюючий орган позитивний обов'язок здійснити до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), надіслання (вручення) платнику податків відповідних рішень.
Зазначене обмеження та висновок суду підтверджується подальшим унормуванням спірного питання, шляхом прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» №2245-VIII від 07.12.2017 року, який набрав чинності з 01.01.2018 року, згідно з яким пункт 266.10 доповнено підпунктами 266.10.2 і 266.10.3 такого змісту:
«266.10.2. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
266.10.3. Податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу».
При цьому, суд зазначає, що звільнення платника від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання у зв'язку із не надісланням (не врученням) у встановлені строки податкових зобов'язань-рішень стосується незастосування відповідальності у формі штрафу та пені, передбачених главою 11 «Відповідальність» Розділу ІІ Податкового кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Згідно правилу «закон зворотної сили не має», дія закону чи іншого нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акту, а також необхідною умовою довіри до держави і права, що зазначено в окремій думці судді Конституційного Суду України Козюбри М. І. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
Окремій оцінці підлягає право контролюючого органу, встановлене підпунктом 265.8.2 пункту 265.8 статті 265 та підпунктом 266.8.2 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України, у відповідних податковим періодам редакціях, згідно із якими контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
В розглянутому спорі переходом права власності для позивача можна визначати виникнення у 2016 році права власності на будинок в результаті його поділу, однак, вказані юридичні факти не надають правових підстав контролюючому органу нарахувати у 2017 році податкові зобов'язання за податкові періоди 2014 та 2015 рік, оскільки інформація про виникнення у позивача права власності за вказані періоди об'єктивно відсутня.
Таким чином, суд вважає правомірними доводи позивача про протиправність нарахування сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковим повідомленням рішенням від 06.06.2017 року в частині нарахування податку за 2014 рік на суму 10913,22 грн. та за 2015 рік на суму 6345,19 грн., у зв'язку із чим задовольняє позов у зазначеній частині.
2. Поряд із цим, суд не знайшов підстав для задоволення позову в частині нарахування сум податку податковими повідомленнями-рішення від 06.06.2017 року із тотожними номерами 3373-13:
1) з січня 2016 року по квітень 2016 рік на суму 14010,41 грн. на об'єкт нерухомого майна житловий будинок за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, буд.47, загальною площею 784,5 кв.м. (житлова площа будинку 250,1 кв.м. та
2) за травень 2016 року в розмірі 575,36 грн. на об'єкт нерухомого майна житловий будинок за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, буд.47 загальною площею 407 кв.м. (житлова площа 242,9 кв.м.).
Зазначене нарахування здійснено у відповідності до статті 266 Податкового кодексу України, згідно вищенаведеного розрахунку, із додержанням норм податкового кодексу.
Так, відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
В розглянутому випадку контролюючий орган застосував ставку 2 відсотка встановлену рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.12.2010 року №5/6, із урахуванням змін, внесених рішеннями Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 року №7/60 та віл 13.07.2016 року №7/11.
Порядок обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, який здійснюється контролюючим органом, врегульований підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, відповідно до якого:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Надаючи оцінку доводам позивача про відкликання одного із податкових повідомлень-рішень у зв'язку з їх тотожними номерами, суд зазначає, що вказана невідповідність є формальною, не свідчить про прийняття рішень щодо одного й тож самого податкового періоду, отже, не може слугувати самостійною та достатньою підставою для задоволення позову в цій частині.
З системного аналізу матеріалів справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2017 року №3373-13, винесеного на загальну суму податкового зобов'язання в розмірі 31268,82 грн, в частині нарахування податкових зобов'язань за 2014 рік на суму 10913,22 грн. та за 2015 рік на суму 6345,19 грн., в іншій частині нарахування з січня 2016 року по квітень 2016 рік на суму 14010,41 грн. суд вважає рішення правомірним, як і нарахування за 2016 рік податкового зобов'язання за травень 2016 року в розмірі 575,36 грн. іншим податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2017 №3373-13, із тотожною датою та номером.
Вирішуючи питання присудження судових витрат, суд зазначає, що позивачем за подання цього позову сплачено 640 грн., оскільки 1% від суми позову (32844,18 грн. ) складає 328,44 грн. та є меншим ніж мінімальний розмір судового збору. Судом задоволено позов в розмірі 17258,41 грн., що складає 52,55% від загальної суми позову, отже на користь позивача присуджується судовий збір в розмірі 336,32 грн., що складає 52,55% від суми сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 205, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_1; АДРЕСА_3, 49000) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856; вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49600) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.06.2017 року №3373-13, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на загальну суму податкового зобов'язання в розмірі 31268,82 грн, в частині нарахування податкових зобов'язань за 2014 рік на суму 10913,22 грн. та за 2015 рік на суму 6345,19 грн.
В інший частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір в розмірі 336,32 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_2