09 лютого 2018 року Справа №804/945/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7» Дніпропетровської обласної ради» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7» Дніпропетровської обласної ради» про:
1. Визнання протиправною бездіяльність комунального закладу Криворізька міська лікарня №7 Дніпропетровської обласної ради» , яка виявилася у не наданні належної відповіді на запит ОСОБА_1 від 28.12.17р, а саме:
- який не надав терміново протокол лікування дочки, ОСОБА_2 1992 рн, у комунальному закладі «Криворізька міська лікарня №7» Дніпропетровської обласної ради» належно завірений мокрими печатками та підписами лікарів;
- який не сприяв дочці, ОСОБА_2, в проведенні дослідження і надання висновків дослідження на кальцитонін,Са++, ТТГ,Т4св,ТЗсв,Т4 общ, ТЗ общ, Т4.ТЗ, розширеного біо-хімичного аналізу із одного забору крові;
- який не надав належно завірені копії накладних по яким були востаній раз приняті закладом глюконат кальція, медоклав, лазолекс, левосепт, дексомітазон, пульмобриз;
- який не звернувся до відповідних державних установ відповідно до ст. 6,34,40,46,49,55,68 Конституції України та до державної адміністрації Дніпропетровської обласної для вжиття системи заходів, спрямованих на надання належно медичної допомоги дочці, ОСОБА_2, з проханням надати безоплатні ліки - глюконат кальція, медоклав, лазолекс, левосепт, дексомітазон, пульмобриз і не повідомив вихідний номер звернень;
- який не надав належно завірені копії остатків на 28.12.17р., на складі закладу глюконату кальція, медоклава. лазолекса, левосепта, дексомітазону, пульмобриза та іх аналогів;
- який не забеспечив лікуваня дочки, ОСОБА_2, безоплатними ліками, а саме глюконат кальція 10 куб. мм 10шт., медоклав 1,2грм 20 шт, лазолекс 2куб. мм 20шт, левосепт 500мграм. 5шт, дексомітазон 4мграм 10шт, пульмобриз 20 таб, в терапетичному відділенні комунального закладу Криворізька міська лікарня №7.
2. Зобов'язання комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7» Дніпропетровської обласної ради» протягом 15-ти днів надати, відповідно до законодавства, належну обґрунтовану відповідь та документи на мій запит від 28.12.17р, а саме:
- надати протокол лікування дочки, ОСОБА_2 1992рн, у комунальному закладі Криворізька міська лікарня №7 належно завірений мокрими печатками та підписами лікарів;
- сприяти гарантійним листом дочці, ОСОБА_2, в проведенні дослідження і надання висновків дослідження на кальцитонін,Са++, ТТГ,Т4св,ТЗсв,Т4 общ, ТЗ общ, Т4.ТЗ, розширеного біо-хімичного аналізу із одного забору крові;
- надати належно завірені копії накладних по яким були востаній раз на 28.12.17р приняті закладом глюконат кальція, медоклав, лазолекс, левосепт, дексомітазон, пульмобриз;
- звернутися до державної адміністрації Дніпропетровської обласної для вжиття системи заходів, спрямованих на надання належної медичної допомоги дочці, ОСОБА_2, з проханням надати безоплатні ліки -глюконат кальція, медоклав, лазолекс, левосепт, дексомітазон, пульмобриз і повідомити вихідний номер звернення
- надати належно завірені копії остатків на 28.12.17р на складі закладу глюконату кальція. медоклава. лазолекса. левосепта, дексомітазону. пульмобриза та іх аналогів;
- забезпечити лікування дочки, ОСОБА_2, безоплатними ліками, а саме глюконат кальція 10 куб. мм 10шт., медоклав 1,2грм 20 шт, лазолекс 2куб. мм 20шт, левосепт 500мграм. 5шт, дексомітазон 4мграм 10шт, пульмобриз 20 таб., в терапевтичному відділенні комунального закладу Криворізька міська лікарня №7.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі за вказаним позовом, суд виходить з наступного.
З матеріалів адміністративного позову встановлено, що ОСОБА_1, звернувся до Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7» Дніпропетровської обласної ради» із заявою (запитом) в порядку Закону України «Про звернення громадян», однак на вказане звернення не отримав обґрунтовану відповідь та запитувані документи, що і стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Таким чином з огляду на наведене, для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії.
Зокрема, за змістом пункту 2 статті 4 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Відповідно до положень частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
З матеріалів адміністративного позову встановлено, що відповідачем у цій справі є комунальний заклад «Криворізька міська лікарня №7» Дніпропетровської обласної ради», тобто комунальне підприємство, до якого позивач звернувся в порядку вимог Закону України " Про звернення громадян" для отримання інформації та запитуваних документів.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців комунальний заклад «Криворізька міська лікарня №7» Дніпропетровської обласної ради» є юридичною особою.
Згідно з підпунктом 3.1.6 пункту 3.1 розділу 3 Державного класифікатора України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» комунальне підприємство - це підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.
Комунальна організація (установа, заклад) утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління (підпункт 3.4.5 пункту 3.4 розділу 3 цього Класифікатора).
Тобто, лікарні не є суб'єктами владних повноважень у розумінні вищенаведених норм законодавства.
Таким чином, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відповідач не здійснює владні управлінські функції, у зв'язку з чим розгляд справи не належить до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір не містить ознак публічно-правового спору.
Разом з тим, слід роз'яснити позивачеві, що даний спір є цивільно-правовим спором та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у загальному місцевому суді за правилами, встановленими Цивільним процесуальним Кодексом України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1статті 170 КАС України.
Керуючись статями 2, 19, пунктом 1 частини 1 статті 170, статтями 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Криворізька міська лікарня №7» Дніпропетровської обласної ради» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини 5 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачеві, що для захисту порушеного права позивач має право звернутись до місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар