про відмову у закритті провадження в адміністративній справі
14 лютого 2018 року ЛуцькСправа № 803/1717/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
при секретарі судового засідання Іванчук М.І.,
за участю представника позивачів ОСОБА_1,
представника третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку клопотання представника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про визнання протиправними та скасування рішень
ОСОБА_7 звернулась в суд з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29401593 від 25 квітня 2016 року на земельну ділянку (кадастровий номер - 0710100000:31:112:0001, адреса - Волинська область, місто Луцьк, вулиця Гастелло, 12); визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29400840 від 25 квітня 2016 року на житловий будинок (адреса - Волинська область, місто Луцьк, вулиця Гастелло, 12).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 року допущено заміну в даній адміністративній справі неналежного позивача ОСОБА_7, на належних - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та залученео в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не прибув. Повістку про виклик до суду в адміністративній справі відповідачу 06 лютого 2018 року було надіслано за адресою: 04080, АДРЕСА_1 (відповідно до відомостей про контакті дані, які містяться в Єдиному реєстрі нотаріусів).
05.01.2018 року за вх.№209/18 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" ОСОБА_2 подав до суду письмове клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтовано тим, що у подібній справі Верховний Суд України у постанові від 14.06.2016 (справа № 21-41а16) зробив висновок про те, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства (а.с.60-61).
В судовому засіданні, що відбулося 14 лютого 2018 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" ОСОБА_2 підтримав заявлене клопотання, просить закрити провадження у справі.
Представник позивачів заперечила щодо закриття провадження у справі, вважає вказаний спір публічно-правовим та таким, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши письмові матеріали дійшов висновку, що клопотання про закриття провадження у справі не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Відповідно до частин першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01.07.2004 № 1952-IV (з наступними змінами та доповненнями, тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29401593 та №29400840 від 25.04.2016, далі - Закон № 1952-IV) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: 1) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Як передбачено частиною першою статті 6 Закону № 1952-IV, організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 10 Закону № 1952-IV державним реєстратором є нотаріус.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Статтею 34 Закону № 1952-IV за державну реєстрацію прав передбачено справляння адміністративного збору.
Згідно із частиною першої статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Крім того, за приписами частини другої статті 37 Закону України “Про іпотеку” від 05.06.2003 № 898-IV (з наступними змінами та доповненнями, тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29401593 та №29400840 від 25.04.2016, далі - Закон № 898-IV), рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Системний аналіз вказаних положень КАС України та Законів № 1952-IV, № 898-IV дає підстави дійти висновку про те, що нотаріус при здійсненні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень набуває правового статусу державного реєстратора прав на нерухоме майно, тобто, є суб'єктом владних повноважень, а його рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (у даному випадку рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки) може бути оскаржене до суду позивачем, який є іпотекодавцем.
На думку суду, спір у даній справі має ознаки публічно-правового, оскільки такий спір виник з правовідносин у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а відповідачем у спорі виступає нотаріус як суб'єкт владних повноважень при здійсненні ним делегованих повноважень. Відтак, розгляд цього спору повинен відбуватися в порядку адміністративного судочинства.
Суд не бере до уваги покликання представника третьої особи на постанову Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі № 21-41а16, з огляду на таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 14.06.2016 у справі № 21-41а16, де предметом оскарження було рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, Верховний Суд України зробив висновок про те, що у цій справі спірні правовідносини пов'язані з невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, а тому спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Суд України і у постанові від 11.04.2017 у справі № 21-3632а16.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 21-1180а16, не зважаючи на окрему думку судді Самсіна І.Л., вказана правова позиція не була підтримана. При цьому, як вказана справа, так і справа №21-1458а16 із винесенням постанови від 11.04.2017 була розглянута Верховним Суд України виходячи з того, що спір, який виник у зв'язку із прийняттям рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права, є публічно-правовим.
Таким чином, оскільки у різних постановах Верховного Суду України викладені різні правові висновки щодо юрисдикції спорів за участю державного реєстратора щодо оскарження його рішень про державну реєстрацію прав, тому суд у даній справі відступає від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 14.06.2016 у справі № 21-41а16 та від 11.04.2017 у справі № 21-3632а16, враховує постанови Верховного Суду України від 11.04.2017 у справі № 21-1458а16 та від 12.04.2017 у справі № 21-1180а16, та вважає, що спір у даній справі виник не у зв'язку із невиконанням умов цивільно-правової угоди, а виник з правовідносин у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, учасником таких правовідносин (відповідачем у спорі) виступає нотаріус як державний реєстратор, тобто, суб'єкт владних повноважень при здійсненні ним делегованих повноважень, предметом оскарження є рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, право на оскарження такого рішення позивачем як іпотекодавцем прямо передбачено законодавством (частиною першою статті 37 Закону № 1952-IV та частиною другою статті 37 Закону № 898-IV), а тому розгляд цього спору повинен відбуватися за правилами адміністративного судочинства. Суд також вважає, що безпідставне закриття провадження у цій справі порушить передбачене міжнародно-правовими договорами та законодавством України право позивача на доступ до суду.
Керуючись статтями 238, 248, ч. 3 ст. 243 , ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" про визнання протиправними та скасування рішень, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та не може бути оскаржена.
ОСОБА_9 Димарчук
Повний текст ухвали виготовлений 19 лютого 2018 року.