28 листопада 2017 р. Справа № 804/7061/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді при секретарі судового засідання Конєвої С.О. Карімовій Ю.Р.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Днепрспецремонт" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відповідача, -
30.10.2017р. Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрспецремонт» та просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Днепрспецремонт».
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.09.2017р. представник відповідача ОСОБА_3 не допустив до проведення перевірки посадову особу контролюючого органу, яка була призначена за ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №200/14162/17, провадження №1-кс/200/8537/17 та на підставі наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №5153-п від 22.09.2017р., направлення №11285. Про недопущення посадових осіб податкового органу до перевірки був складений відповідний акт №13229/04-36-21-08/31256586 від 26.09.2017р., який був вручений представнику відповідача ОСОБА_3 У зв'язку з тим, що відповідач відмовився від допуску до проведення перевірки, позивач просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна відповідача, застосованого рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 26.09.2017р., виходячи з вимог п.94.1, п.94.2, п.94.10 ст.94 ПК України та з урахуванням того, що позивач з поданням про підтвердження правомірності застосування адміністративного арешту майна платника не звертався, проте заявник має право звернутися про підтвердження обґрунтованості арешту майна платника податку у загальному позовному провадженні згідно до вимог ч.6 ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні (а.с.45).
27.11.2017р. відповідач надав до канцелярії суду письмові заперечення на позов у яких відповідач просив відмовити у позові з підстав того, що арешт є припиненим відповідно до вимог п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України, оскільки вважає, що правомірність застосування умовного арешту майна має бути перевірена судом протягом 96 годинного строку, а у випадку його пропущення, арешт вважається припиненим. Відповідач зазначає, що з моменту накладення адміністративного арешту на майно відповідача за рішенням посадової особи контролюючого органу від 26.09.2017р. вже сплинуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, а тому вважає, що суд повинен відмовити позивачу у задоволенні подання на підставі п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України (а.с.36-40).
Також 27.11.2017р. представником відповідача надано до канцелярії суду клопотання про відкладення розгляду даної справи посилаючись на те, що представник відповідача ОСОБА_4 28.11.2017р. буде знаходитися у відрядженні у м. Києві у зв'язку з представництвом ОСОБА_5 та ПАТ «КБ ПриватБанк» у справі №757/33836/17-ц в Печерському районному суді м. Києва (а.с.43-44).
Розглянувши зазначене клопотання, суд не находить підстав для його задоволення, оскільки відповідних доказів про участь представника відповідача ОСОБА_4 в іншому судовому засіданні 28.11.2017р. у Печерському районному суді м. Києва не надано, а тому подане клопотання є не обґрунтованим і не підлягає задоволенню. Окрім того, клопотання про відкладення розгляду даної справ не підлягає задоволенню ще із тих підстав, що 28.11.2017р. представником відповідача ОСОБА_6 за довіреністю від 17.05.2017р. подана до канцелярії суду заява про розгляд даної справи у порядку письмового провадження (а.с.47).
За приписами ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи наведене, подані представниками позивача та відповідача заяви про розгляд справи у письмовому провадженні, строки розгляду і вирішення спору, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити спір за відсутності сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно до вимог ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі ( у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наданих документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепрспецремонт» зареєстроване як юридична особа 22.01.2001р. за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вул. Володимира Великого, буд. 29В, приміщення 122, перебуває на обліку у Криворізькій північній ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 26.09.2017р. (а.с.23-31).
На виконання ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №200/14162/17, провадження №1-кс/200/8537/17 від 19.08.2017р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було прийнято наказ №5153-п від 22.09.2017р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Днепрспецремонт» з 26.09.2017р., що підтверджується копією відповідної ухвали та копією наказу (а.с.13,22).
Вказаний наказ був вручений під підпис представнику відповідача (директору з маркетингу) ОСОБА_3 25.09.2017р., що підтверджується відповідною відміткою (а.с.22).
26.09.2017р. посадовою особою позивача було здійснено вихід за місцезнаходженням відповідача з метою проведення перевірки, проте, відповідачем не було допущено посадову особу позивача до проведення перевірки з підстав оскарження наказу №5153-п в судовому порядку та у зв'язку з невірною назвою підприємства у направленні та у наказі, що підтверджується змістом копії направлення №11285 від 22.09.2017р. (а.с.17).
За фактом недопущення відповідачем посадової особи позивача до проведення перевірки був складений відповідний акт №13229/04-36-21-08/31256586 від 26.09.2017р. (а.с.16).
26.09.2017р. о 17-50 год. за зверненням посадової особи контролюючого органу, заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Днепрспецремонт», що підтверджується відповідною копією рішення (а.с.14-15).
Позивач звернувся з адміністративним позовом та просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна відповідача за вищевказаним рішенням від 26.09.2017р. у відповідності до вимог п.94.1, п.94.2, п.94.10 ст.94 ПК України та ч.6 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.
У відповідності до статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.
Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Арешт на майно платника податків може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом - п.94.10 ст.94 ПК України.
Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).
Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.
Також і відповідно до п.2 розділу ІУ наказу Міністерства Фінансів України від 14.07.2017р. №632, який набрав чинності з 15.09.2017р., обґрунтованість арешту, накладеного на майно платника податків рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, має бути перевірена судом протягом 96 годин.
У такому разі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.
Аналогічні норми встановлені і ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України щодо особливостей провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів.
Згідно до п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків припиняється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.
Аналіз вказаних норм податкового законодавства свідчить про те, що Податковий кодекс України містить імперативну вимогу про те, що обґрунтованість адміністративного арешту перевіряється судом протягом 96 годин з моменту його накладення рішенням керівника контролюючого органу (його заступника). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дня за п.94.10 ст.94 ПК України.
При цьому, запровадження судової перевірки обгрунтованості адміністративного арешту майна платника податків вказує на необхідність контролю за діями контролюючого органу та захист прав платника податків від можливих зловживань з боку податкового органу, саме протягом 96 годин з моменту прийняття рішення про застосування адміністративного арешту, оскільки в силу п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України за відсутності судового рішення в подальшому, такий арешт припиняє свою дію та не порушує прав платника податків.
Таким чином, при встановленні обґрунтованості застосування адміністративного арешту на майно платника податків, перевірці передусім підлягає застосування адміністративного арешту саме в межах 96-ти годинного строку та у випадку його пропуску арешт вважається припиненим.
Так, як свідчать матеріали справи рішення про застосування адміністративного арешту майна ТОВ «Днепрспецремонт» прийнято заступником начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 26.09.2017р. о 17 годині 50 хвилин, тоді як з даним адміністративним позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту позивач звернувся лише 30.10.2017р., тобто з моменту застосування за вказаним рішенням адміністративного арешту майна відповідача (26.09.2017р.) до моменту звернення до суду з даним позовом (30.10.2017р.) уже сплинуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки.
Також встановлено, що позивачем подання про підтвердження правомірності застосування адміністративного арешту майна платника податку у порядку та у строки, визначені ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не направлялось, що підтверджено і самим позивачем у позові.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником позивача не було надано суду доказів, які б свідчили про дотримання строків звернення з даним позовом, встановлених п.94.10 ст.94 ПК України, а також з урахуванням того, що позивач наділений правом на звернення до суду з адміністративним позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна у загальному порядку та у строки, визначені ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, судом враховується, що при звернення до суду з відповідним позовом у загальному порядку передбачено дотримання строків звернення з даним адміністративним позовом, встановлених ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду та необхідність перевірки обґрунтованості такого арешту саме протягом 96 годин після застосування такого арешту за відповідним рішенням керівника контролюючого органу (його заступника).
Відтак, з урахуванням того, що застосування адміністративного арешту майна відповідача за рішенням керівника контролюючого органу (його заступника) відбулося 26.09.2017р., а позов до суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту поданий позивачем 30.10.2017р., тобто зі спливом 96 годин, встановлених законом для такої перевірки, суд приходить до висновку, що арешт майна відповідача є припиненим відповідно до вимог п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України, у зв'язку з чим у адміністративного суду відсутні правові підстави для перевірки обґрунтованості рішення від 26.09.2017р. за яким застосовано адміністративний арешт майна ТОВ «Днепрспецремонт», а тому у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягується.
Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрспецремонт» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна відповідача - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва