м. Вінниця
16 лютого 2018 р. Справа № 127/26763/17
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Дмитришеної Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про: визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що звернулася з письмовою заявою до відповідача для призначення та виплати грошової допомоги в розмірі десяти призначених місячних пенсій у відповідності до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування». Управління, яке здійснювало призначення пенсії за віком, листом від 06.07.2017 №153/М-1 повідомило, що їй відмовлено в призначенні грошової допомоги згідно із п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з тим, що вона перебуває на обліку як особа, якій призначена довічна пенсія за вислугу років, а тому відсутні підстави для застосування середньої заробітньої плати (доходу) Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за переведенням на пенсію за віком.
За наведеного вище, позивач звернулась до суду із адміністративним позовом та просить суд визнати протиправним рішення відповідача від 06.07.2017 №153/М-1 протиправним та зобов"язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці нарахувати, виплатити грошову допомогу у розмірі десяти призначених пенсій відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою суду від 16.01.2018 року дану адміністративну справу прийнято до провадження, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно матеріалів справи Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці надано відзив з якого слідує, що останній заперечує проти заявлених позовних вимог посилаючись на те, що на підставі заяви від 01.11.2006 за №670 ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років з 01.11.2006 довічно відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування». З 07.11.2006 виплата пенсії припинена у зв"язку із працевлаштуванням на посаду, що дає право на цей вид пенсії. У зв"язку з чим, позивач втрачає своє право на грошову допомогу при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування».
З 16.04.2017 позивач отримує пенсію за віком призначену відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування». За наведеного вище, рішення відповідача є провомірним та відсутні підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Ухвалою суду від 09.02.2018 розгляд справи №127/26763/17 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) призначено по суті на 16.02.2018.
Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши надані сторонами докази, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1В з 28.12.2001 перебуває на обліку та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв"язку із ІІІ групою інвалідності від загального захворювання. Вказану пенсію позивач отримувала у період з 28.12.2001 по 28.02.2005.
01.11.2006 ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою за №670 про призначення пенсії за вислугу років з 01.11.2006 довічно відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування». Однак, з 07.11.2006 виплата пенсії припинена у зв"язку із працевлаштуванням на посаду, що дає право на цей вид пенсії.
12.10.2017 Вінницьким міським судом винесено рішення у справі №127/16610/17, яким визнано неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно із ст. 26 та в порядку ст. 40 Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітньої плати по Україні 2014, 2015, 2016 роки. Зобов"язано Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 16.04.2017 року згідно ст. 26 та в порядку ст. 40 Закону Укрїни «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітньої плати по Україні 2014, 2015, 2016 роки.
Вінницьким апеляційним адміністративним судом ухвалою суду від 23.11.2017 постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2017 залишено без змін.
26.06.2017 ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти призначених пенсій відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування».
06.07.2017 Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці листом (рішення) №153/М-1 відмовило позивачу у виплаті зазначеної допомоги.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
У відповідності до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах, державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж»- статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у в розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 23.11.2011 року №1191 затверджено порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати. Відповідно до п.2 вказаного порядку, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» та Переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення».
Відповідно до п. 5 вказаного порядку грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Відповідно до п. 6 вказаного порядку, для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Відповідно до п. 7 вказаного порядку, виплата грошової допомоги з здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909, що також підтверджується положеннями ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» відповідно до якої педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Відповідно до матеріалів справи, наявність спеціального стажу роботи та страхового стажу у позивача відповідачем не заперечується. Відтак, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909.
При цьому, оцінюючи доводи відповідача суд зазначає, що виплата пенсії ОСОБА_1 за вислугою років призначена з 01.11.2006, проте з 07.11.2006 виплата пенсії припинена у зв"язку із працевлаштуванням її на посаду, що дає право на цей вид пенсії. Суду не надано доказів, що за шість днів позивачу була здійснена виплата за вислугою років, що призначена з 01.11.2006.
Разом з тим, відповідно до постанови суду від 12.10.2017 у справі №127/16610/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління ПФУ в м. Вінниці про визнання дій неправомірними установлено, що відповідачем самостійно було переведено позивача з раніше призначеної пенсії в 2006 році за вислугою років на пенсію за віком. В судовому рішенні зазначено, що оскільки позивач за призначенням пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" звернулась вперше у 2017, то у позивача наявне право на призначення пенсії за віком відповідно до вказаного Закону.
Відтак, суд вважає, що позивач має законне право на призначення і виплату їй грошової допомоги згідно із п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки страховий стаж останньої на посадах передбачених пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» становить понад 30 років і до моменту призначення пенсії по віку жодних виплат не отримувала.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в України ґрунтується на принципах, згідно з яким ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти в межах повноважень і способом передбаченим законодавством України.
Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України, види і форми пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.
Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За наведеного вище, дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці від 06.07.2017 №153/М-1 щодо відмови у виплаті грошової допомоги в розмірі десяти призначених пенсій ОСОБА_1.
Зобов"язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці нарахувати та виплатити грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі десяти призначених пенсій відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцевих положень" Закону України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 (вул. Келецька, 128/71, м. Вінниця)
Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, м. Вінниця,21100)
Рішення у повному обсязі оформлено: (20.02.2018)
Суддя/підпис/ ОСОБА_2
Копія вірна.
Суддя:
Секретар: