Справа № 520/7850/17
Провадження № 2/520/2083/18
19.02.2018 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Куриленко О.М.,
за участю секретаря - Баранової Ю.О.,
представника позивача Фучеджи О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої ділянки шляхом приведення самочинно реконструйованого нежитлового приміщення у відповідність до технічної документації,
07 липня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_3 за свій рахунок привести самочинно реконструйоване нежитлове приміщення № 50 (зал) розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у відповідність до технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» станом на 06.08.2009 року. Зобов'язати ОСОБА_3 за свій рахунок знести самочинно збудоване приміщення № 50а (тамбур), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке відображене у технічному паспорті виготовленому КП «ОМБТІ та РОН» станом на 29.07.2010 року. Стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування свого позову ОМР посилається на те, що проведена реконструкція здійснена відповідачем на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, тому таке будівництво вважається самочинним та тягне за собою відповідальність відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Куриленко О.М.
Ухвалою судді від 10.07.2017 року провадження по справі було відкрито.
В ході розгляду справи, ухвалою суду від 18.10.2017 року було вжито заходи забезпечення позову.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
У судове засідання з'явилась представник позивача Одеської міської ради Фучеджи Олеся Петрівна, яка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Інші сторони по справі у судове засідання не з'явились, сповіщались належним чином, причини неявки суду не повідомили.
При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, яка сповіщена про розгляд справи належним чином, від якої не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню підлягає, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що 01 липня 2010 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І. було посвідчено договір купівлі-продажу, реєстр. № 3151, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Рішон Сіті Інвест» продало, а громадянка ОСОБА_3 купила 102/1000 частин нежитлових приміщень цокольного поверху, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та складаються в цілому з нежитлових приміщень цокольного поверху, загальною площею 468, 9 кв.м.. По заяві власника відчужується 102/1000 нежитлових приміщень цокольного поверху, загальною площею 48,0 кв.м.
Також судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру № 1 ОСОБА_4 на праві приватної власності належить об'єкт який розташований за адресою АДРЕСА_1, в який в цілому складається з приміщень, загальною площею 69,5 кв.м., житловою площею 35,1 кв.м., відображених у технічному паспорті від 14.07.2009 року
Після набуття права власності ОСОБА_3 здійснено самочинну реконструкцію на вказані нежитлові приміщення, а саме: самочинно переобладнано приміщення № 50 (зал), площа якого склала 34, 8 кв.м замість 33,9 кв.м; самочинно збудовано приміщення № 50а (тамбур) площею 6,8 кв.м
У відповідності до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24.05.2001 року № 127, на оригіналі технічного паспорта, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» станом на 29.07.2010 року, проставлено штамп встановленого зразка, що є підтвердженням самочинного будівництва, здійсненого відповідачем.
З метою визнання права власності на реконструйоване приміщення та виділ майна в натурі ОСОБА_3 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ «КУА «Рішон Сіті Інвест та БФ «Бастма», ОСОБА_6, Одеської міської ради, про визнання права власності та виділ майна в натурі.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11.11.2010 року, права № 2-6931/10, позов ОСОБА_3 задоволений: визнано за ОСОБА_3 право власності на реконструйовані нежилі приміщення цокольного поверху загальною площею 54,9 кв.м., як окремий об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, припинено спільну часткову власність ОСОБА_3 на 102/1000 частин за адресою: АДРЕСА_1.
Однак, рішенням апеляційного суду Одеської області від 13.03.2012 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.11.2010 року було скасовано, ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову про визнання за нею права власності на реконструйовані приміщення та виділ майна в натурі.
Таким чином, судове рішення, яке стало підставою для здійснення державної реєстрації права власності на незаконно реконструйовані нежитлові приміщення цокольного поверху за адресою: АДРЕСА_1, скасовано. Відтак, на теперішній час вказані нежитлові приміщення вважаються самочинно реконструйованими відповідачем ОСОБА_3
У відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вищезазначеним рішенням апеляційного суду Одеської області від 13.03.2012 року встановлено, що будівельні роботи з реконструкції спірного приміщення площею 48 кв.м. та розташованого на цокольному поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, проводились ОСОБА_3 самовільно, без належного дозволу та затвердженого проекту.
Згідно зі ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.
Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.
Згідно зі ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Виходячи зі змісту ст. 12 ЗК України, до повноважень-міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, тощо.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання у сфері регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної або міської ради.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Власник земельної ділянки, відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом встановлено, що Одеська міська рада не приймала рішень щодо передачі у власність або користування земельної ділянки, на якій розташований об'єкт самочинного будівництва, будь-яким особам.
Згідно із ч. 1 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Окрім згідно із ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про архітектурну діяльність» робоча документація для будівництва (реконструкції, реставрації, капітального ремонту) об'єкта архітектури виконується відповідно до державних стандартів, норм і правил на підставі затвердженого проекту.
Робоча документація для будівництва або авторський нагляд за її розробкою виконуються за участю архітектора - автора затвердженого проекту відповідно до укладеного договору на розроблення проекту цього об'єкту архітектури.
Згідно з ч. 1 статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Статтею 28 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані: утримувати в належному стані будинки і споруди, а так само закріплені за ними земельні ділянки, забезпечувати поточний огляд, періодичне обстеження і паспортизацію об'єкта, додержуватися під час експлуатації об'єкта архітектури вимог, визначених у його паспорті, а також вимог законодавства; отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури; у разі необхідності внесення змін до об'ємно-просторових, планувальних та інших рішень об'єкта архітектури розробляти відповідну проектну документацію, затверджувати її та проводити будівельні роботи в установленому законодавством порядку; зберігати комплект проектної документації, за якою збудовано об'єкт архітектури, та паспорт об'єкта, та передавати цю документацію новому власнику.
Стаття 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що Замовник має право виконувати будівельні роботи після: направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності.
Відповідно до листа управління архітектури та містобудування від 28.03.2016 року № 01-11/1085 містобудівні умови та обмеження на проектування будь-яких об'єктів за адресою: АДРЕСА_1, не видавались, проектна документація на розгляд управління не надходила.
З урахуванням відсутності у відповідача першочергової документації на будівництво, а саме вихідних даних, зазначена обставина фактично виключає можливість наявності іншої необхідної документації на здійснення будівельних робіт.
Так, відповідно до листа управління державного архітектурно- будівельного контролю Одеської міської ради від 21.10.2016 року № 01-5/131-ОГ наказом Інспекції ДАБК в Одеській області від 25.06.2014 року № 76 СК скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 12.04.2012 року № ОД 14212037390 з реконструкції нежитлових приміщень цокольного поверху за адресою: АДРЕСА_1, замовник будівництва - ОСОБА_3.
Таким чином, вищезазначені обставини свідчать про те, що проведена реконструкція здійснена відповідачем на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, тому таке будівництво вважається самочинним та тягне за собою відповідальність відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, -майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Згідно із ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Виходячи зі змісту норми, яка закріплена частиною 1 статті 376 Цивільного Кодексу України, житловий будинок, будинок, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони: збудовані, або будуються без належного дозволу; без належно затвердженого проекту; з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною 7 цієї ж статті встановлено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим, або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України та п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 № 6 самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Крім того, вищевказаною статтею передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 № 6 право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Ж), землекористувачі (стаття 95 ЗК), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 1021 ЗК) або з інших передбачених законом підстав.
Таким чином, у процесі проведення самовільної прибудови без узгодження проектної документації й одержання дозволу на ії здійснення, Відповідачем було порушено чинне законодавство України.
Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальна громада міста безпосередньо або через створені ними органи місцевого самоврядування, керує майном, що знаходиться в комунальній власності.
Згідно зі ст.12 ЗК України, п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань у сфері регулювання земельних відносин є винятковою компетенцією Одеської міської ради, а саме: розпорядження землями територіальної громади міста Одесі; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності;передача земельних ділянок комунальної власності в користування і власність громадянам та юридичним особам.
Відповідно до вимог ст. 116 Земельного кодексу України рішення про передачу земельної ділянки, що входить до складу державної (комунальної) власності в користування, є виключним правом органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Одеська міська рада, як власник спірної земельної ділянки, відповідно до ст. 319 ЦК України володіє, користується і розпоряджається належним їй майном. Пунктом 1 ст. 321 зазначеного кодексу передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності з п.п. 5, 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виняткової компетенції органів місцевого самоврядування відносяться правомочності по володінню, користуванню і розпорядженню об'єктами комунальної власності.
Використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів (акту на право власності на землю, акту на право постійного користування або договору оренди землі) кваліфікується законом як самовільне користування землею. А саме, у ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель» відповідно до якої самовільне зайняття земельних ділянок - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї та до його державної реєстрації.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Пунктом 1 частини 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у загальному розмірі 3200 гривень.
Розглянувши справу повно та всебічно суд дійшов до висновку, що вимоги Одеської міської ради заявлені відповідно до чинного законодавства, є законним та обґрунтованими, а від так підлягаючими задоволенню в повному обсязі
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 76- 81, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 1, 88, 118, 125, 126, 153 Земельного Кодексу України, ст.ст. 215, 216, 317, 319, 321, 328, 373, 376, Цивільного кодексу України, суд,
Позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про звільнення самовільно зайнятої ділянки шляхом приведення самочинно реконструйованого нежитлового приміщення у відповідність до технічної документації - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3, (паспорт НОМЕР_3, виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 03.04.2002 року, РНОКПП НОМЕР_2, яка мешкає за адресою АДРЕСА_2 ) за свій рахунок привести самочинно реконструйоване нежитлове приміщення № 50 (зал) розташоване за адресою: АДРЕСА_1, у відповідність до технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» станом на 06.08.2009 року.
Зобов'язати ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_3, виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 03.04.2002 року, РНОКПП НОМЕР_2, яка мешкає за адресою АДРЕСА_2 ) за свій рахунок знести самочинно збудоване приміщення № 50а (тамбур), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке відображене у технічному паспорті виготовленому КП «ОМБТІ та РОН» станом на 29.07.2010 року.
Стягнути з ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_3, виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, 03.04.2002 року, РНОКПП НОМЕР_2, яка мешкає за адресою АДРЕСА_2 ) на користь Одеської міської ради (УДК в Одеській області, МФО 828011, на рахунок одержувача - ВДК у місті Одесі, ЄДРПОУ 23862106, код бюджетної кваліфікації 13050200) судові витрати у розмірі 3200 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії даного рішення.
Суддя Куриленко О. М.
Повний текст рішення складено 20.02.2018 року