Справа № 520/837/18
Провадження № 2/520/3630/18
про залишення позовної заяви без руху
08.02.2018
Суддя Київського районного суду м. Одеси Бескровний Я.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Як вбачається у прохальній частині позову позивач просить відстрочити сплату судового збору не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, враховуючи майновий стан на підставі п. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у справі, розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суддя дійшов наступного.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами).
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» у 2018 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн.
Згідно ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - ставки судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу становить- 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 704,80 грн.
Згідно ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно роз'яснень викладених у п. 29 Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 №10, відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та ЦПК України єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Позивач просить відстрочити сплату судового збору, при цьому не довів неможливості, які б підтверджували про його скрутний матеріальний стан та неможливість сплатити судового збору. Та обставина, на яку позивач посилається, не є достатньою підставою для відстрочення слати судового збору.
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку про відсутність встановлених законом підстав для відстрочення сплати судового збору.
Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено пільг щодо звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються до суду з даним позовом.
Таким чином, за відсутності підстав для звільнення або відстрочення сплати судового збору, позивачу необхідно сплатити судовий збір за подання заяви немайнового характеру, у розмірі 704,80 грн. за реквізитами: отримувач: УК у м. Одесі (Київський р-н), код отримувача 38016923, Банк отримувача - УК у м. Одесі, код банку отримувача 828011, рахунок № 31218206700005, Код класифікації доходів бюджету 22030101.
Крім того, згідно з частиною 1статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідност.187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
За правилами цивільного процесуального законодавства позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Так, згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Як вбачається у позовній заяві позивачем вказано, що від шлюбу спільних дітей не мають.
Отже, підстав для застосування ч.2 ст.28 ЦПК України при визначенні підсудності справи, у позивача немає.
З метою з'ясування зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України був направлений запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області, щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3.
Згідно відповіді відділу відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області, вбачається, що ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованим/знятим з реєстрації по м. Одесі та Одеській області не значиться.
Згідно ч. 9, ч. 10 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Позивачем не надано жодного доказу, щодо місцезнаходження майна відповідача та те, що останнім відомим зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача чи постійного заняття (роботи) є адреса, що територіально відноситься до Київського районного суду м. Одеси.
Згідно свідоцтва про шлюб, вбачається, що ОСОБА_2 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином ОСОБА_4 ОСОБА_5, а ОСОБА_1 є громадянкою України.
Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Згідно ст. 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до ст. 110 СК України розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
Згідно з ч. 2 і 3ст. 60 Закону України "Про міжнародне приватне право"подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11 ВСУ зазначає, що позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред'являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача - за місцем проживання позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них.
У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами.
Приписамист.497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Будь-яких доказів спільного проживання сторін на території України, наявності (або відсутності) угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність такої справи (про розірвання шлюбу) судам України або іноземним судам позивачем не надано.
Також, позивачем не надано доказів про те, що вона не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача та домовленості подружжя про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Відповідно до ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених уст.77 цього Закону(виключна підсудність, яка на спори про розірвання шлюбу не розповсюджується). Такої угоди для визначення підсудності Київському районному суду м. Одеси до матеріалів позову не надано.
Крім того, варто зазначити, що згідно відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області, вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,. що територіально не відноситься до Київського району суду м. Одеси.
Позивач у позовній заяві не вказує та не обґрунтовує підстави звернення з вказаною позовною заявою саме до цього суду.
Також, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно із ч. 5 ст. 95 ЦПК України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
В порушення зазначених норм, позивачем не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналів поданих ним усіх письмових доказів, а також не підтверджено відповідність копій письмових доказів (в порядку, встановленому чинним законодавством), оригінали яких знаходяться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Крім того, в порушення п. 9, п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав та попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачу усунути вказані вище недоліки.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви- десять днів з дня отримання даної ухвали суду.
Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Копію ухвали направити позивачу для виконання.
Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 15 днів. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Бескровний Я. В.