Справа № 486/897/17
Провадження № 2/486/59/2018
12 лютого 2018 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
в складі: головуючого судді Волкової О. І.,
при секретарі Зацепіній І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
17.08. 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 05.05.2017 року придбала у власність у ОСОБА_3 від імені якого діяла ОСОБА_4 квартиру за адресою АДРЕСА_1. На момент придбання квартири у ній був зареєстрований відповідач. П.22 Договору купівлі-продажу квартири продавець зобов'язувався зняти з реєстраційного обліку місця проживання члена сім'ї ОСОБА_5 у строк до 30.07.2017 року. На день звернення до суду відповідач з реєстраційного обліку не знявся. Відповідач у квартирі не проживає та не проживав з моменту реєстрації. Згоду на реєстрацію у її квартирі відповідача вона не давала, не має бажання щоб у її квартирі проживала стороння їй особа, яка не є членом її сім'ї та мала право користуватися її житлом. Крім того, оскільки відповідач зареєстрований у згаданій квартирі, то вона сплачує за відповідача комунальні послуги. У зв'язку з чим просив визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримав та просила суд їх задовольнити.
Відповідач до суду на розгляд справи не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений через оголошення у газеті «Рідне Прибужжя» №51та шляхом виклику через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, в порядку передбаченому ст. 128 ЦПК України. Таким чином суд дотримався вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу від 05.05.2017 року зареєстрованого в реєстрі під № 533 позивачка придбала у ОСОБА_6 від імені та в інтересах якого діяла ОСОБА_4 квартиру за адресою АДРЕСА_1. (а.с.5-6)
Згідно з П.22 Договору купівлі-продажу квартири продавець зобов'язувався зняти з реєстраційного обліку місця проживання члена сім'ї ОСОБА_5 у строк до 30.07.2017 року, проте на момент розгляду справи умови договору виконані не були.
Відповідно до довідки про склад сім'ї від 10.08.2017 року в за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.7)
Згідно акту про не проживання від 14.08.2017 року ОСОБА_8Л у картирі АДРЕСА_2 відсутній та зі слів сусідів не проживає з 2013 (а.с. 8).
Вислухавши позивача, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають на підставі наступного.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
У відповідності до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Позивачка позивається до особи, яка при оформленні договору купівлі-продажу не був присутній. Договір купівлі-продажу підписувала ОСОБА_4, яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_6, та яка взяла на себе зобов'язання виписати відповідача з квартири.
У судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з тим, що представник продавця на даний час перебуває за межами України, то позивач прийняла рішення позиватися безпосередньо до відповідача.
У судовому засіданні не встановленого факт того, що відповідач обізнаний про зобов'язання, які на себе взяла представник продавця.
Разом з тим, позивачем обрано не належний спосіб захисту, з огляду на її пояснення, що вона позбавлена можливості звернутися до представника продавця у зв'язку з її перебуванням за межами України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 10, 11, 76-81, 89, 241, 247, 258, 263-265, 354, ЦПК України суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.
Повний текст рішення складено 19.02.2018 року.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України
Суддя Южноукраїнського
міського суду ОСОБА_9