Справа №489/308/18 16.02.2018
Провадження № 11-сс/784/63/18 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Категорія: п. 2 ч. 1 ст. 309 КПК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2
16 лютого 2018 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні в рамках кримінального провадження № 12018150230000051 матеріали за апеляційною скаргою прокурора, на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2018 року, якою у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Інгулка Баштанського району Миколаївської області, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7 ,
захисник ОСОБА_8 ,
підозрюваний ОСОБА_6 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги прокурора.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та ухвалити нову, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2018 року відмовлено в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 .
Узагальнені доводи апеляційної скарги прокурора.
Вважає, ухвалу слідчого судді винесену з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
Стверджує про безпідставність відмови в задоволенні клопотання.
Вказує, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , підтверджується свідченнями потерпілого, який вказав на останнього, як на особу, яка скоїла щодо нього кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 289 КК України, іншими доказами.
Зазначає про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Вказує, що підозрюваний ніде не працює, не має постійного джерела заробітку, злочин вчинив переслідуючи корисливий мотив, зі слідством не співпрацює, відмовляється видати речові докази, намагався спалити викрадений автомобіль.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Органами досудового розслідування ОСОБА_6 підозрюється у тому, що 10 січня 2018 року за попередньою змовою з ОСОБА_9 , знаходячись на автодорозі Н-11 «Дніпро-Миколаїв», на 307 км. біля с. Калинівка, Вітовського району, Миколаївської області, з метою заволодіння транспортним засобом, із застосуванням ножа, скоїли напад на ОСОБА_10 , спричинивши йому поранення шиї, та заволоділи належним йому автомобілем моделі «Опель Вектра», 2008 року випуску, спричинивши матеріальні збитки на суму 216 000 грн., після чого з місця події зникли і розпорядились викраденим автомобілем на власний розсуд.
Слідчий суддя, відмовляючи в задоволенні клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовував тим, що прокурором не доведено існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, ризику переховування від органів досудового розслідування та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідача про зміст оскаржуваної ухвали, доводи, викладені в апеляційній скарзі, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, пояснення підозрюваного, який вважав можливим застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, думку захисника, який просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд визнає скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя послався на відсутність даних, щодо обґрунтованої підозри та наявності ризиків, передбачених 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Однак, такі висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Згідно з визначеним Європейським судом з прав людини поняттям, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду від 24 листопада 2016 року № 5-328кс16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
Наявні докази, які містяться в матеріалах провадження, зокрема, дані заяви ОСОБА_10 від 10 січня 2018 року, дані протоколу огляду місця події від 10 січня 2018 року, показання потерпілого ОСОБА_10 від 11 та 23 січня 2018 року, дані протоколу огляду речей потерпілого від 11 січня 2018 року, показання свідка від 11 січня 2018 року, дані протоколів огляду місця події від 15 та 16 січня 2018 року, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України. В ході кримінального провадження встановлені обставини, які є достатніми для підозри ОСОБА_6 у вчиненні даного кримінального правопорушення (злочину) на момент його повідомлення.
За такого, посилання слідчого судді на необґрунтованість підозри відносно ОСОБА_6 є безпідставними.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Матеріали провадження містять дані, які вказують на і наявність достатніх підстав вважати про існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, як слідує із матеріалів провадження ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого корисливого кримінального правопорушення (злочину), із застосуванням, з використанням ножа, насильства та спричиненням тілесних ушкоджень. Після незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілого, вчинялися дії по його знищенню, був викинутий мобільний телефон.
Наведені обставини в сукупності дають можливість припускати, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може вчинити інше кримінальне правопорушення та свідчить про наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Наявність даних щодо особи підозрюваного ОСОБА_6 , а саме, наявність постійного місця проживання, посередня характеристика, на думку суду апеляційної інстанції, не є визначальними обставинами, які давали б можливість обрати підозрюваному запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Подвезько проти України» від 12 лютого 2015 року, на яке посилається слідчий суддя, судом зроблено висновок, згідно якого, ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання, а має оцінюватися з урахуванням ряду інших факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя прийшов до помилкового висновку, щодо відсутності ризику - переховування підозрюваного від органів досудового слідства та/або суду, так як сукупність факторів, які зазначені вище, підтверджують існування небезпеки переховування підозрюваного ОСОБА_6 від органів досудового слідства та/або суду.
З урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , вагомості наявних доказів його вчинення, даних про особу підозрюваного, обставин вчинення, з метою запобігання перешкоджанню кримінальному провадженню, апеляційний суд погоджується із доводами прокурора про те, що саме такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_11 процесуальних обов'язків, а інший, більш м'який запобіжний захід, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Беручи до уваги доведеність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також серйозність звинувачення, пред'явленого підозрюваному, та тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню із постановленням нової ухвали про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 найбільш суворого запобіжного заходу, а саме - тримання під вартою.
Керуючись ст. 376, 405, 407, 409, 410, 411, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 січня 2018 року відносно ОСОБА_6 - скасувати.
Постановити нову ухвалу.
Клопотання слідчого СВ Вітовського ВП Корабельного ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_12 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою
Строк дії ухвали закінчується 23 березня 2018 року включно.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: