Справа №470/251/17 16.02.2018
Провадження №22-ц/784/149/18
Категорія 5
Справа № 470/251/17
Провадження № 22ц/784/149/18
16 лютого 2018 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі :
Головуючого Прокопчук Л.М.
Суддів Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.
Із секретарем судового засідання Богуславською О.М.
за участю представника позивача ОСОБА_1
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року, ухваленого в приміщенні того ж суду о 11:54 у складі судді Міщенко Г.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Премьера-Ойл» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу нежитлової будівлі,
20 квітня 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Премьера-Ойл» (далі - Товариство) із зазначеним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 05.03.2015 року. На вказаній земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомості - нежитлова будівля (автозаправочна станція), загальною площею 173,2 кв.м., яка перебуває у власності відповідача. Право власності відповідача на вказану будівлю підтверджується договором купівлі-продажу від 13 вересня 2003 року, посвідченого нотаріально. Право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться нежитлова будівля, відповідач не оформляв.
Посилаючись на те, що знаходження вказаної будівлі на належній йому на праві власності земельній ділянці, порушує його права землевласника, просив усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, належною йому на праві власності, шляхом демонтажу нежитлової будівлі (автозаправочної станції), яка перебуває у власності відповідача (а.с. 1-4).
Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено (а.с. 92-93).
В апеляційній скарзі на вказане рішення суду позивач порушує питання про його зміну та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Вважає, що судом неповно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, справа вирішена неповноважним судом (а.с. 119-121).
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представники відповідача просили залишити рішення суду без змін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до такого.
Відповідно до пункту 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 вересня 2003 року приватне підприємство «Октан» в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «Премьера-Ойл» уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (автозаправочної станції), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 який було посвідчено державним нотаріусом Березнегуватської державниї нотаріальної контори Марчук К.І. в реєстрі за № 851. Відповідно до копії свідоцтва про право власності від 05 березня 2015 року, що видане на заміну Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 31 жовтня 2003 року Березнегуватською селищною радою, позивач є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1, цільове призначення та обслуговування інших будівель громадської забудови.
Згідно з копією державного акта, на заміну якого було видано зазначене свідоцтво, адреса земельної ділянки, належної позивачу, значиться АДРЕСА_2 цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, який позивач придбав на підставі договору купівлі-продажу від 18 травня 1996 року. З наведеного суд прийшов до висновку, що адреса, кадастровий номер та цільове призначення земельної ділянки, що зазначені в державному акті та свідоцтві про право власності, не співпадають.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів того факту, що належна відповідачу нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці, власником якої є позивач, до того ж правова підстава для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відсутня, а оскільки доказів того, що права позивача порушено, не надано.
Висновки суду відповідають вимогам закону, обставинам справи.
Відповідно до приписів статті 4 ЦПК України захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим законом (ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 як голова фермерського господарства «Юпітер» за договором купівлі-продажу від 18.05.1996 року придбав у гр. ОСОБА_6 жилий будинок з надвірними та господарськими будівлями, що розташований на належній продавцю на праві приватної власності земельній ділянці розміром 0,08 га по АДРЕСА_2
13 вересня 2003 року Приватне підприємство «Октан» в особі його директора ОСОБА_7 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Премьера-Ойл» уклали договір купівлі продажу, за яким ПП «Октан» продало, а ТОВ «Премьера-Ойл» придбало нежилу будівлю (автозаправочну станцію) загальною площею 173,2 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 Вказана будівля належить продавцю на підставі дублікату, виданого Березнегуватською селищною радою 03.08.2003 року та зареєстрованого в Березнегуватській філії Миколаївського МБТІ 21.08.2003 року за номером 29. Зміст ст. 120 ЗК України сторонам роз'яснено (а.с. 7-8).
Березнегуватською селищною радою 31 жовтня 2003 року ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 площею 0,08 га по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.1996 року для будівництва та обслуговування жилого будинку кадастровий номер НОМЕР_2
Тією ж селищною радою рішенням від 18 серпня 2005 року № 76 «Про впорядкування адресного господарства» змінена адреса земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3, що є власністю ОСОБА_4 на підставі зазначеного вище державного акта на право власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1
Рішенням Березнегуватської селищної ради від 04 березня 2015 року № 7 ОСОБА_4 із земель, що перебувають у його власності, було змінено функціональне призначення земельної ділянки площею 0,08 га кадастровий № НОМЕР_4 з «для обслуговування житлового будинку» на функціональне призначення «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» (обслуговування АЗС) (а.с. 62)
05 березня 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Березнегуватського районного управління юстиції Миколаївської області ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно земельну ділянку площею 0,08 га з кадастровим номером НОМЕР_5 с цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Свідоцтво має застереження про те, що воно видано на заміну державного акту серії НОМЕР_6 від 31.10.2003 року (а.с. 15).
За повідомленням Головного управління Держгекадастру у Миколаївській області від 05.07.2017 року земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_7 та НОМЕР_3 є різними земельними ділянками, відмінними як за площею, мірами ліній по периметру, так і за місцем їх знаходження, тощо (а.с. 63).
З наданого апеляційному суду проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з «для будівництва і обслуговування жилого будинку» на «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (обслуговування АЗС», який було складено за заявою позивача від 02.03.2015 року, вбачається, що земельна ділянка належить позивачу на підставі державного акту серії НОМЕР_6 від 31.10.2003 року, яке підтверджує право власності позивача на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2
Аналізуючи наведене в сукупності слід зробити висновок про те, що будівлі, які розташовані за адресами АДРЕСА_1, знаходяться на різних земельних ділянках. Рішення про їх об'єднання, винесене компетентним органом, суду не надано. Зміна адреси земельної ділянки по АДРЕСА_1 яка була проведена в порядку впорядкування адресного господарства, не може свідчити про переміщення земельної ділянки НОМЕР_8, яка є нерухомим майном. Докази того, що будівля, яка належить на праві власності відповідачу, знаходиться на земельній ділянці, належній позивачу на праві власності, матеріали справи не містять.
Той факт, що відповідач з часу отримання у власність нежитлової будівлі, не уклав договору оренди з власником або користувачем землі, на якій розташована будівля, не може свідчити про те, що вона знаходиться на земельній ділянці, належній позивачу. Статтею 120 ЗК України, в редакції, яка існувала на час виникнення у відповідача права власності на будівлю, не передбачені строки укладання такого договору.
Доказів того, що відповідач як власник нежитлової будівлі вчиняє дії (бездіяльність), що порушують права позивача, як власника земельної ділянки, не надано.
За такого колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції. Впорядкування адресного господарства, проведене Березнегуватською селищною радою Миколаївської області 18 серпня 2005 року, яке призвело до співпадання нумерації двох земельних ділянок, не є належним доказом того, що спірна будівля знаходиться на земельній ділянці, належній позивачу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складено 19.02.2018 року